11. Показники розвитку не. Ефективність розвитку не.

Результатом економічної діяльності є створення мате­ріальних благ і надання послуг. Для вимірювання результату на стадії виробництва використовують систему взаємозв'язаних по­казників з різними компонентами вартості. Найважливіші з них: валовий випуск; проміжне споживання; валова додана вартість; валовий внутрішній продукт.

Визначальним узагальнюючим показником обсягів виробни­цтва є валовий випуск (ВВ), який характеризує сумарну вартість товарів і послуг, вироблених резидентами за певний період, включаючи товари і послуги, які трансформовані або повністю спожиті в процесі виробництва (витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії, напівфабрикатів, послуг тощо).

Вартість останніх називають проміжним споживанням (ПС).

Валова додана вартість (ВДВ) - це сукупна вартість кінце­вої продукції та послуг, тобто тієї частини валового випуску, яка спрямовується на приватне споживання, інвестування та експорт.

Центральне місце в СНІР займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який визначають як ринкову вартість усіх товарів та послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду часу незалежно від громадянства їхнього виробника. Проте передбачається також використання валового, національного продукту (ВНП) як сукупної ринкової вартості усього обсягу продукту, створеного національними підприємствами (або громадянами країни) незалежно від місця їхньої діяльності '. Тому ВНП включає доходи громадян, котрі мешкають за кордоном, і прибуток, отриманий в інших країнах транснаціональними корпораціями, але він не містить прибутку іноземних інвесторів, які функціонують у певній країні.

Особливе місце в системі економічних показників посідає національний дохід (НД).

НД відображає поточний вклад економічних ресурсів у даному році

У національних рахунках використовується також показник особистого доходу (ОД), який визначається вирахуванням із національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорації і нерозподілених прибутків корпорації, а також шляхом додавання трансфертних платежів

Особистий дохід обкладається податками (прибутковий податок, податок на особисте майно, податок на спадщину). Після сплати цих податків формується величина доходу, що перебуває в особистому розпорядженні, або індивідуальний дохід (ІД).

12. Характерні риси структурної організації не.

Національна економіка будь-якої країни - складна господарська, соціальна, організаційна, науково-технологічна система. Тому її структуру розглядають з різних рівнів. З позиції господарської системи у зв'язку з переходом України в 1991р. для обліку та аналізу макроекономічних процесів до системи національних рахунків національна економіка структурується на сектори. Внутрішню економіку країни утворюють домашні господарства та організації даної країни, створені відповідно до законодавства даної країни, які зареєстровані на її економічної території та беруть участь в її економічній діяльності не менше року (резиденти), а також організації інших держав, що діють в економічному просторі цієї країни , і постійні представництва інших держав (нерезиденти). У національній економіці виділяються три великих сектори: 1) ринкові сектори, інституційної одиницею (господарюючим суб'єктом) яких виступають: 1.1) нефінансові підприємства та організації, що виробляють товари і надають послуги з метою отримання прибутку або особистого доходу, в тому числі послуги невиробничого характеру в охороні здоров'я, фізичну культуру і спорт, відпочинок і туризм, освіті, культурі та мистецтві, в невиробничих видах побутового обслуговування; 1.2) фінансові корпорації (організації), які надають фінансові ринкові послуги з метою отримання прибутку (банки, страхові компанії, кредитні організації, інвестиційні фонди). 2) неринкові сектори, інституційними одиницями яких виступають: 2.1) державні та муніципальні установи, що надають неринкові послуги суспільству і громадянам у галузі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо; 2.2) некомерційні організації в особі громадських і релігійних організацій, споживчих кооперативів та інших організацій, що обслуговують домашні господарства; 3) змішаний сектор, представлений домашніми господарствами, в тому числі займаються виробництвом товарів без застосування найманої праці (наприклад, ремісничі господарства). Інституційними одиницями національної економіки, таким чином, є організації і домашні господарства.

Вищий рівень галузевої структури економіки нашої країни представляють дві великі сфери економіки: 1) реальний сектор економіки з великими народногосподарськими комплексами підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв'язку, торгівлі та інших галузей; 2) невиробнича сфера економіки з фінансовими організаціями, бюджетними установами охорони здоров'я, освіти та інших галузей соціального комплексу держави, з некомерційними організаціями і т.п. Промисловість у свою чергу, складається з великих промислових комплексів - галузей, які диференціюють за рядом ознак: - За характером впливу на предмет праці розрізняють видобувні і обробні галузі; - За спільністю структури витрат виробництва - галузі фондомістські, матеріаломістких та трудомісткі і т.п.Нижній рівень структури національної економіки представляють підприємства.