7. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.

Соцiально-економiчною основою функцiонування економiчної системи є вiдносини власностi. Вони виникають мiж людьми з приводу привласнення матерiальних i духовних благ

Головним шляхом перетворення відносин власності стало роздержавлення. Роздержавлення-це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності. Приватизація - це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій (паїв) акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.

Роздержавлення і приватизація відбуваються у таких формах: перетворення державного підприємства на акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підприємства, зданого в оренду, орендним підприємством або іншим орендарем; викуп майна державного підприємства членами трудового колективу

продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам і громадянам.

Закони України "Про власність", "Про форми власності на землю" та інші законодавчі акти дають такі визначення форм власності.

Приватна власність громадян: а) особиста власність; б) власність трудового господарства; в) власність селянського й особистого підсобного господарства.

Колективна власність: а) власність орендного підприємства; б) власність колективного підприємства. в) власність кооперативу; г) власність акціонерного товариства; д) власність господарских асоціацій; е) власність громадських організацій; є) власність релігійних організацій

Державна власність: а) загальнодержавна власність; б) комунальна власність; в) власність державних підприємств.

8. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.

Формування конкурентного середовища у перехідній економіці України має таку специфічну рису – вирішення завдання з упровадження конкурентних принципів господарювання пов’язане з необхідністю підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. На багатьох сегментах внутрішнього ринку спостерігається слабкість конкуренції. Через прорахунки в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування існують як нерівні умови для конкуренції, так і її суттєві обмеження, що не сприяє мотивації підприємницької діяльності і науково-технічному прогресу. У зв’язку з цим подальша модернізація конкурентної політики повинна задовольняти та-

ким вимогам: по-перше, вона не може обмежуватися лише нормативно-правовим регулюванням, оскільки проблема розвитку конкуренції спричинена не кон’юнктурними (короткостроковими), а структурними (довгостроковими) факторами. По-друге, вона повинна бути зорієнтована на впровадження такої моделі конкуренції, яка б забезпечувала подальше зростання конкурентосп-

роможності вітчизняних підприємств. Такою є модель динамічної конкуренції, яка характерна для європейського ринку. Фактори її розвитку: швидкі технологічні зміни; особлива роль інтелектуальної сфери, мобільність і кваліфікація робочої сили. По-третє, формування конкурентного середовища – це довготривалий процес, який можливо реалізувати поетапно і тільки в рамках стратегії

соціально-економічного розвитку України.

Важливим за значущістю напрямом дерегулювання, який впливає на формування конкурентного середовища в Україні, є лібералізація ринків. Засобами її реалізації є: лібералізація цін, торгівлі, банківської системи, а також ліберальний характер законодавчо-правової бази, яка забезпечує рівні можливості для всіх суб’єктів підприємницької діяльності для виходу на ринок, отримання доступу до інформаційних, фінансових і матеріальних ресурсів.

Не менш значущим фактором формування конкурентного середовища є рівень розвитку і характер виробничо-технологічної структури промислового комплексу країни, який забезпечує взаємозв’язок

підприємницьких структур з розвитком національної економіки.

Самодостатнім фактором, що стимулює конкуренцію та є найбільш радикальним засобом зміни ринкової структури, є концентрація виробництва. Саме з цим процесом пов’язано досягнення високого рівня конкурентності товарів та послуг, що виробляються господарюючими суб’єктами, конкурентоспроможності корпорацій, загальної конкурентоспроможності країни, яка здатна

налагодити і забезпечити динамічний випуск новітніх виробів – лідерів світового ринку.

Розвиток конкуренції зміцнює позиції переможців у конкурентній боротьбі на ринках, а прогрес національного виробництва відбу­вається за рахунок власних досягнень суб'єктів підприємницької діяльності.

Розвиток конкуренції може відбуватися декількома способами, зокрема перешкоджанням монополістичній діяльності і недобро­совісній конкуренції, підтриманням на певному рівні конкурентного середовища і діяльності держави, яка спрямована проти утворення монопольних структур, що гальмують підвищення ефективності національної економіки

Захист конкуренції - це комплекс, як правило, правових засобів, які реалізуються в діяльності антимонопольних органів, спрямовані на виявлення, розслідування та запобігання правопорушень, на захист та відновлення законних інтересів та прав учасників ринку, що можуть виникати внаслідок порушення правил конкуренції, притяг­нення до відповідальності осіб, винних у порушенні конкурентного законодавства, а також у забезпеченні режиму попереднього контролю за формуванням структури ринків