22. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.

Макроекономічне прогнозування — виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для еконо­мічної політики та державного регулювання економіки.

Складовими макроекономічного прогнозу є прогнози розвитку:окремих великих сфер і підсистем економіки (фінансів, грошового обігу, цін тощо);галузей і підгалузей;видів виробництва;природних ресурсів (земельних, водних, енергетичних, ко­рисних копалин тощо);трудових ресурсів;науково-технічні;соціальні (зайнятості, доходів, рівня життя тощо);зовнішньоекономічні;екологічні;регіональні; демографічні;політологічні тощо.

Основні принципи макроекономічного прогнозування: Наукової обґрунтованості, Системності, Адекватності, Багатоваріантності (альтернативності), Цілеспрямованості, Рентабельності (ефективності)

Варіанти прогнозу:песимістичний;оптимістичний;стриманий (середній).

Роль макроекономічного прогнозування виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання: теоретико-пізнавальне: вивчення та аналіз розвитку націо­нальної економіки, передбачення змін у майбутньому; практичне (управлінське) — можливість прийняття на ос­нові інформації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконален­ня управління і господарювання.

Функції макроек. прогнозування:

*Науковий аналіз соціально-економічних та науково-тех­нічних процесів і тенденцій розвитку національної економі­ки передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших про­блем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування:1.Ретроспекція.2.Діагноз 3.Проспекція

*Оцінка об'єкта прогнозування на основі вибраних аль­тернатив — реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівнян­ня за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація pe-:іультату, часовий критерій, політичні,зовнішньоекономічні фак­тори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: обмеженості й невизначеності.

*Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень — формування макроекономічного про­гнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обгрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур).

*Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень — за­пропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбачен­нями результатів майбутнього державного втручання (невтру­чання) в економічне життя суспільства.

23. Соціально-економічне програмування національної економіки. Структура та види програм.

Макроекономічне програмування — це розробка комп-мічссних програм розвитку національної економіки або її сек­торів.

Класифікація макроекономічних програм

I.За часом:короткострокові (1—2 роки);середньострокові (до 5 років); довгострокові (10—25 років).II.За характером (масштабом):загальногосподарські — охоплюють проблеми національ­ної економіки в цілому (національні плани, бюджет, інфляція, стаг­фляція тощо);програми обмеженого характеру (розвитку окремих галу­зей, підгалузей, регіонів, вираження конкретних національних проблем) — галузеві, регіональнії окремих виробництв тощо.III.За цілями:кон'юнктурні — регулювання економічних процесів шля­хом маніпулювання господарською кон'юнктурою;структурні — зміна співвідношень між різними галузями, сферами національної економіки.IV.За об'єктами:економічні (фінансові, виробничі, зовнішньоекономічні);соціальні (зайнятість, доходи, освіта, медицина тощо);науково-технічні;екологічні;регіональні.

Типові блоки національної (державної) програми:аналітичний (концепція програми);цільовий (побудова "дерева цілей")»програмних завдань і заходів;зведений (фінансово-економічний):основні показники програми;обсяги ресурсів (за їх видами) для реалізації програми;організаційно-економічний:організаційні форми, методи і порядок управління про­грамою;економічний механізм реалізації програми;система контролю за програмою.

Засоби реалізації державних планів і програм:держконтракт і держзамовлення;державна підтримка у просуванні товару на зовнішній ринок;пільгове оподаткування;пільгове кредитування;цінові пільги;державне страхування;гарантування ринків збуту;інформаційне забезпечення;розробка спеціальних про­гнозів;державне фінансування наукових досліджень;інститут соціального парт­нерства (трипартизм);державна система нау­ково-технічної та соціально-економічної експертизи (екс­пертні ради);опосередковані (непря­мі) методи економічного стиму­лювання виконавців програм.