- •2. Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •3. Нац. Багатство: сутність та структура. Заг. Хар-ка нац. Багатства Укр.
- •4. Трудовий потенціал не: заг. Хар-ка, особливості формування та тенденції розвитку.
- •5. Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Укр.
- •6. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
- •7. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.
- •8. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.
- •9.Економ. Свобода та підприємництво в Україні. Розвиток великого та малого бізнесу в не.
- •10. Становлення інституту соц. Партнерства в Україні.
- •11. Показники розвитку не. Ефективність розвитку не.
- •12. Характерні риси структурної організації не.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •14. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •15. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •16. Стратегія структурної перебудови не: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •17. Державний сектор в не: ефективність та функції.
- •18. Система органів державного регулювання не. Функції та повноваження органів державної влади в не.
- •19. Функції держави в не.
- •20. Механізм держ. Регулюв. Не
- •21. Система цілей та пріоритетів розвитку не
- •22. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •23. Соціально-економічне програмування національної економіки. Структура та види програм.
- •24.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
- •25. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.
- •26. Соціальна політика української держави: цілі та пріоритети.
- •27. Рівень та якість життя населення України.
- •28. Методологія визначення індексу людського розвитку. Хар-ка індексу людського розвитку в Україні.
- •29. Соціально-захисна функція держави. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •30.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
- •31.Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •32. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку не.
- •33. Платіжний баланс країни.
- •34.Характеристика та основні індикатори конкурентоспроможності національної економіки.
24.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання забезпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагромадженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози складаються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створюються у цілому по національній економіці України з виокремленням народногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й виконавчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикативних планів.Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домінуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні застосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділенням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промисловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз соціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріоритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономічні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.
25. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.
Верховна Рада затвердила державну програму економічного та соціального розвитку України на 2010 рік. Програма розроблена урядом і складається з трьох блоків: оцінка тенденцій економічного розвитку в 2009 році, термінові антикризові заходи Кабміну та пріоритети соціально-економічної політики на 2010 рік. Уряд називає своїм першочерговим пріоритетом оздоровлення державних фінансів. Серед пріоритетів Кабмін також називає оздоровлення банківської системи і стимулювання припливу інвестицій. У програмі уряд також називає свої пріоритети в соціальній політиці, гуманітарній сфері, безпеці життєдіяльності людини, забезпеченні умов для подальшого соціально-економічного зростання, розвитку реального сектора економіки, регіональній політиці, обороноздатності держави, удосконаленні діяльності правоохоронних органів, співпраці з міжнародними організаціями.
Наприклад, основними завданнями соціальної політики є підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення, створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді, пропаганда та формування здорового способу життя; гуманітарної сфери - реформування системи охорони здоров'я з метою підвищення якості та доступності медичних послуг на усіх рівнях, загальне зниження рівня захворюваності населення на соціально небезпечні хвороби, цукровий діабет, серцево-судинні та інші захворювання; підвищення якості надання медичної допомоги матерям та дітям, покращення репродуктивного здоров'я населення; соціальний захист медичних працівників.
Що стосується економічного зростання, то основними завданнями бюджетно-податкової політики є організація та оптимізація бюджетного процесу (мета - започаткування запровадження стратегічного фінансового планування), оптимізація рівня і структури державного боргу – (мета - недопущення неконтрольованого зростання державного боргу та утримання його у запланованих межах.). Важливим завданням є оптимізація рівня податкового навантаження та підвищення ефективності адміністрування податків, метою та очікуваним результатом якої є адаптація податкового законодавство до законодавства ЄС.
Завданнями цінової політики постають поступове зменшення рівня інфляції, удосконалення регулювання у сферах природних монополій, підтримання стабільності національної валюти відносно провідних світових валют. Зокрема це планується досягти через утримання рівня інфляції у запланованих розмірах та утримання стабільності нац. валюти.
Важливим пріоритетом соціально-економічного розвитку держави є співробітництво з міжнародними організаціями, яке передбачає поглиблення інтеграції з країнами СНД та Європейським Союзом, забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи та міжнародне кредитно-фінансове та технічне співробітництво, цілями якого є Залучити фінансові ресурси МБРР, ЄБРР та ЄІБ для розвитку транспортної, енергетичної та муніципальної інфраструктури, підвищення енергозбереження та енергоефективності, а також ресурси МВФ та МБРР для підтримки інституційних та стратегічних реформ та фінансування бюджету.
Ці завдання та заходи Кабінет Міністрів розглядає як першочергові, термінові, антикризові. Для їх реалізації необхідно провести упорядкування державних фінансів, забезпечити їх вплив на загальну макроекономічну стабілізацію, задіяти такі важелі економічного зростання, як кредитування економіки, державне інвестування особливо в критично важливі галузеві програми та проекти розвитку, зокрема об'єкти для проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.