- •2. Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •3. Нац. Багатство: сутність та структура. Заг. Хар-ка нац. Багатства Укр.
- •4. Трудовий потенціал не: заг. Хар-ка, особливості формування та тенденції розвитку.
- •5. Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Укр.
- •6. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
- •7. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.
- •8. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.
- •9.Економ. Свобода та підприємництво в Україні. Розвиток великого та малого бізнесу в не.
- •10. Становлення інституту соц. Партнерства в Україні.
- •11. Показники розвитку не. Ефективність розвитку не.
- •12. Характерні риси структурної організації не.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •14. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •15. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •16. Стратегія структурної перебудови не: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •17. Державний сектор в не: ефективність та функції.
- •18. Система органів державного регулювання не. Функції та повноваження органів державної влади в не.
- •19. Функції держави в не.
- •20. Механізм держ. Регулюв. Не
- •21. Система цілей та пріоритетів розвитку не
- •22. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •23. Соціально-економічне програмування національної економіки. Структура та види програм.
- •24.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
- •25. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.
- •26. Соціальна політика української держави: цілі та пріоритети.
- •27. Рівень та якість життя населення України.
- •28. Методологія визначення індексу людського розвитку. Хар-ка індексу людського розвитку в Україні.
- •29. Соціально-захисна функція держави. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •30.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
- •31.Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •32. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку не.
- •33. Платіжний баланс країни.
- •34.Характеристика та основні індикатори конкурентоспроможності національної економіки.
27. Рівень та якість життя населення України.
Рівень життя – це складна комплексна соціально-економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Ця категорія слугує важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної та соціальної політики держави, а також для планування соціально-економічного розвитку країни та її регіонів. Він складається з багатьох компонентів. Це і розміри ВВП на душу населення, реальних доходів трудящих, і рівень освіти, споживання населенням матеріальних благ і послуг, і забезпеченість населення житлом, його захворюваність, стан природного середовища.
Якість життя – ступінь відповідності умов і рівня життя науково обґрунтованим нормативам або визначеним стандартам. Під якістю життя розуміють також задоволеність населення життям з точки зору широкого набору потреб та інтересів. Це поняття охоплює характеристики й індикатори рівня життя як економічної категорії, а також умови праці і
відпочинку, житлові умови, соціальну забезпеченість і гарантії, охорону правопорядку і дотримання прав особистості, природно-кліматичні умови, показники збереження навколишнього середовища, наявність вільного часу тощо.
Оцінюючи стан рівня та якості життя в Україні, слід наголосити, що за індексом людського розвитку (ІЛР), він опустився з 45 у 1990 р. до 85 місця в 2009 р. Саме через погіршення двох індикаторів (ВВП на душу населення і тривалість життя) із трьох (третій індикатор – рівень освіти), що входить до складу ІЛР. Наша країна потрапила до групи країн із середнім рівнем людського розвитку. В Україні спостерігається негативна тенденція щодо скорочення тривалості життя населення. Кількість освіченого населення становить 99,4 %, зростає чисельність випущених фахівців, що закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, що є позитивною тенденцією. Але, на жаль, наявність вищої освіти не є в нашій країні запорукою безбідного життя. Так, за даними моніторингу
бідності, близько 28 % населення України належать до категорії бідних. Причому бідність продовжує бути поширеним явищем саме серед населення, що працює. За показником ВВП на душу населення Україна – на третьому місці серед найбідніших країн Європи та випереджає лише Молдову й Албанію. Розмір мінімальної заробітної плати так і не досягає розміру прожиткового мінімуму, хоча і відбувається поступове їх зближення. І хоча заборгованість з виплати заробітної плати неухильно скорочується, масштаби цього негативного явища залишаються загрозливо великими, особливо зараз, коли знову маємо зростання заборгованості у зв’язку з економічною кризою.
Для покращення якості життя населення в Україні можна вжити такі заходи:
Установити реальний прожитковий мінімум, удосконалити методику його визначення, яка має узгоджуватися із соціально-економічними умовами, що змінюються в країні, а також з необхідністю переходу до міжнародних стандартів в умовах зростаючої глобалізації.
Задля подолання бідності створити працездатним верствам населення умови для самостійного розв'язання проблем підвищення власного добробуту, що можливо лише в разі забезпечення продуктивної зайнятості, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю, а також створення умов для розвитку самозайнятості населення та підприємницької ініціативи, поширення вторинної зайнятості працездатного населення.
3. Поступово наблизити основні соціальні стандарти та гарантії до прожиткового мінімуму.
4. Забезпечити своєчасну виплату заробітної плати та не допускати виникнення заборгованості з її виплати.
5. Легалізувати всі трудові доходи громадян шляхом зменшення оподаткування фонду оплати праці та заміни системи оподаткування доходів
6. Запровадити систему медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення.