1. Економіко-географічне положення і природно-ресурсний потенціал регіону

Економіко-географічне положення можна розглядати за такими основними ознаками:

Відносно елементів суспільного відтворення. За цією ознакою розрізняють такі види економіко-географічного положення:

• виробничо-географічне, тобто положення щодо баз матеріального виробництва, центрів тяжіння господарського життя або економічних ресурсів;

• ринкове - відносно ринків збуту споживчих товарів виробничого призначення;

• демографічне - відносно зосередження населення, трудових ресурсів;

• транспортно-географічне - відносно транспортної мережі з урахуванням її перевізної здатності, швидкості та вартості транспортування.

Відносно району, області, країни:

• центральне;

• периферійне.

• Природно-ресурсний потенціал (ПРП) регіону - це сукупність усіх природних засобів, джерел, які є і можуть бути задіяні, використані для досягнення певної мети.

• ПРП включає в себе тільки вивчені елементи природного середовища, які поділяються на дві великі групи:

• природні умови - це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах;

• природні ресурси - це тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

• 2. Виробництво на території регіону

Вирішальним фактором розвитку виробництва є потреба господарства (ринку) в певному виді продукції.

• Досліджуючи механізми формування регіональної структури виробництва, можна відстежити такі тенденції:

1) розвиток галузей, де найефективніше розвинуті малі форми організації на основі приватної власності (сфера обслуговування, сільське господарство, легка, харчова промисловість тощо), відбувається під впливом ринкових важелів: попиту, пропозиції, конкуренції і ціни. Функції держави зводяться до регулювання ринкових процесів;

2) розміщення і розвиток підприємств базових галузей економіки, таких як паливно-енергетичний комплекс, гірничовидобувна промисловість, металургія, деякі галузі машинобудування і хімічної промисловості потребує економічного обґрунтування.

3. Система розселення і трудовий потенціал регіону

Населення виступає найважливішим фактором економічного і соціального розвитку, оскільки воно:

• є основою формування трудових ресурсів;

• формує споживацьке середовище;

• є суб'єктом майнових відносин;

• є суб'єктом інвестиційних процесів.

4.Соціальна інфраструктура регіону

• Соціальна інфраструктура - це сукупність, або комплекс, галузей, призначенням яких у суспільному поділі праці є задоволення потреб населення у соціально-побутових і соціально-духовних послугах.

• Відповідно до призначення соціальної інфраструктури її поділяють на соціально-побутову і соціально-духовну.

Фінансово-економічний механізм регіонального управління.

• Складовим елементом РПД є державна регіональна фінансова політика (ДРФП), тобто сукупність державних фінансових заходів для розв’язання фінансових проблем регіонів.

• Основними інструментами забезпечення цієї політики є частка закріплених за територіями доходів у бюджетах на всіх рівнях бюд­жетної системи, місцеві податки і збори, нормативи відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів, а також дотації, субсидії та субвенції, що надаються місцевим бюджетам.

• Регіональні органи управління з метою виконання власних функ­цій та для фінансування витрат з реалізації ДРЕП наділяються певними майновими і бюджетно-фінансовими правами. Ресурсним забезпеченням цих прав стають так звані муніципальні фінанси.

• До складу муніципальних фінансів входять місцеві бюджети територіально-адміністративних одиниць і фінанси суб’єктів господарювання, що використовуються для задоволення територіальних потреб.

• За допомогою муніципальних фінансів держава активно проводить соціальну політику, здійснює фінансування освіти, охорони здоров’я, будівництво та утримання доріг, комунальне обслуговування. Також з їх допомогою держава вирівнює соціальний і економічний розвиток регіонів, які з різних причин відстали від інших регіонів країни.

• Основними функціями місцевих бюджетів є:

• формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;

• розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки;

• контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, підвідомчих органам місцевого (регіо­нального) самоврядування.

• За своєю структурою місцеві бюджети складаються з дохідної та видаткової частин.

• Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних і регулюючих джерел доходів. Термін «власні (закріплені) доходи» означає, що ці кошти належать суб’єкту бюджетного права або повністю, або у твердо фіксованій частці і надходять до місцевого бюджету, обминаючи бюджети вищого рівня.

• Основу власних доходів становлять місцеві податки і збори, відрахування від державних податків. У такий спосіб здійснюється бюджетне регулювання, тобто система відрахувань із вищих бюджетів нижчим, з метою узгодження доходів з витратами.

• Регулюючі доходи охоплюють всю сукупність грошових коштів, що передаються з державного бюджету на місця: проценти відрахувань від державних податків, дотації, субвенції, кошти, отримані з держбюджету (або вищих бюджетів) за взаєморозрахунками

• Видаткова частина місцевих бюджетів найбільш яскраво відображає економічні й соціальні процеси, що відбуваються в регіонах.

• Основну діяльність місцевих органів влади пов’язано з реалізацією планів економічного й соціального розвитку підвідомчих їм територій. Понад три чверті бюджетних витрат, як правило, спрямовується в соціальну сферу. Витрати на соціальний захист становлять до сорока і більше процентів, постійно зростає частка дотацій з місцевого бюджету на утримання комунального господарства та транспорту.

Правове регулювання регіонального управління.

Основними складовими елементами механізму державного регулювання є:

законодавчо-нормативна база;

бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави;

реалізація державних регіональних програм, а також індикативних прогнозів і місцевих програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень;

створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон у певних регіонах;

розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

Законодавчо-нормативна база створює правову основу для реалізації та зміцнення відносин «центр — регіони», впливає на розвиток ринкових відносин на місцях та визначає організаційно-управлінські структури соціально-економічного розвитку в регіонах. До неї належать:

• “Основні напрями державної регіональної політики” / Схвалено Пост. КМУ, 1993 р.

• “Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України з суміжними прикордонними областями Російської Федерації / Указ Президента України від 25.03.1994, № 112/94.

• “Про деякі заходи для забезпечення виконання містом Києвом функцій столиці України” / Указ Президента України від 18.03.1994, № 99/94.

• Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р., №280/97-ВР.

• Закон України “Про місцеві державні адмінісраціі” від 09.04 1999 р., № 586 – XIV.

• Концепція державної регіональної політики / Затв. Указом Президента України від 25.05. 2001 р., №341/2001.

• Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23.03.2000 р., № 1602-III.

• Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06 2001 р., №2542-III.

• Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку / Затв. Пост. КМУ від 29.07.2002 р., № 224.

• “Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання державного бюджету” / Пост. КМУ від 28.04.2003 р., № 621.

• Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” від 08.09.2005 р.. № 2850-IV.

Законодавчі акти визначають права і обов’язки регіонів у бюджетній і податковій політиці України, їх повноваження в управлінні майном, що перебуває у загальнодержавній власності, їх участь у реалізації загальнодержавних та регіональних програм.

Нормативні акти регулюють порядок створення та використання регіональних фондів субвенцій, інвестування, соціальної підтримки населення.

Для повнішого врахування інтересів регіонів за допомогою нормативних актів вносяться уточнення та доповнення до деяких законодавчо-нормативних актів.

Ринкові механізми регіонального розвитку.