Тема 6.

Регіональна політика держави, її інструменти та складові.

Регіональна політика - це сфера діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком краї­ни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Ця політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику; передбачає врахування широкого спектру національних, політичних, соціальних факторів, що й дозволяє впливати на тенденції регіонального розвитку. Охоплює всю систему відносин між державою і регіонами, з одного боку, та між регіонами з іншого. Метою регіональної політики є створення умов для ди­намічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, поглиблення процесів ринкової трансформації, підвищен­ня рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина.

За своєю структурою регіональна політика може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов'язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуваннямі загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.

• Об’єктами регіональної політики є територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування. Склад цих об’єктів визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України.

• Суб’єктами - є органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції розв’язують проблеми соціально-економічного розвитку регіонів.

• Існує значний контраст між традиційною та сучасною моделями регіональної політики. Метою регіональної політики традиційної моделі є подолання диспропорцій розвитку регіонів через застосування державної підтримки та субсидіювання для зосередження підприємств різних галузей в депресивних регіонах. Однак, на практиці такий підхід не виправдався.

• Метою сучасної регіональної політики є ефективне використання потенціалу різних регіонів та районів.

• Сучасна регіональна політика враховує вплив ринкової конкуренції та світової економіки на різні регіони та райони. Різні регіони мають власний потенціал та можливості, а також стикаються з різними викликами. У цьому контексті Уряд має відіграти свою роль у визначенні та подоланні перешкод (як і адміністративного, так і ринкового характеру), з якими стикаються регіони та райони, з метою реалізації їх потенціалу. А це включає зміцнення спроможності регіонів з метою розвитку їх бізнес-можливостей та налагодження економічного зв’язку з іншими регіонами.

• Ключовими інструментами сучасної регіональної політики є:

• – A. Стратегія, інформація та розвідка – розробка довгострокового стратегічного підходу, який базується на зібраних фактичних даних про перешкоди, що заважають регіонам і громадам досягти свого потенціалу та оцінити свою спроможність для подальшого розвитку;

• – Б. Інфраструктура врядування – розвиток спроможності для подолання погано функціонуючої координації та обміну інформацією між рівнями влади шляхом розбудови інституцій місцевого та регіонального врядування, які чутливо реагують на потреби свого населення та інших суб’єктів та надають їм якісні послуги;

• – В. Інструменти політики та реалізації проектів – забезпечення законодавчих рамок для вироблення політики, які б створили можливість впроваджувати дієву регіональну політику за допомогою відповідних проектів на відповідних рівнях;

• – Г. Фінансування та ресурси – надання необхідного фінансування та інших ресурсів (напр. кваліфікованого персоналу), що зробило б можливим реалізацію довгострокових підходів до регіонального розвитку.

Механізм реалізації державної регіональної політики.

Основними складовими елементами механізму державного регулювання є:

• законодавчо-нормативна база;

• бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави;

• реалізація державних регіональних програм, а також індикативних прогнозів і місцевих програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень;

• створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон у певних регіонах;

• розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

Державне регулювання регіонального розвитку складається з адміністративно-правового, економічного та специфічно-територіального регулювання.

• Адміністративно-правове регулювання включає розробку регіональних програм на середньо- та короткостроковий періо­ди (до 5 років). Програми спрямовано на вирішення проблем поточної збалансованості, стабілізації економіки, подолання спаду виробництва, фінансового оздоровлення. Також розробляється комплексний прогноз економічного і соціального розвитку України (на 10—15 років).

• Економічне регулювання передбачає використання економічних регуляторів розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку. До економічних регуляторів з боку держави належать податкова політика (види місцевих податків, ставки, пільги та об’єкти оподаткування); цінова політика, квоти та ліцензії, дотації та субвенції, державні закупівлі.

• Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів, через проведення типологізації регіонів на макро- і мікрорівні.

Фактори регіонального розвитку