38. Розгляд і прийняття бюджетів.

Схвалений постановою Уряду проект Закону про Держав­ний бюджет подається до 15 вересня року, що передує планово­му, до парламенту, реєструється в апараті Верховної Ради Украї­ни в день його внесення та разом із супровідними документами вводиться апаратом до бази даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайта парламенту.

Подані документи розглядають із дотриманням закріплено­го Бюджетним кодексом та Регламентом Верховної Ради Украї­ни спеціального порядку розгляду і затвердження Державного бюджету України, що передбачає додатковий етап розгляду за­конопроекту, який передує трьом наступним читанням.

Не пізніше ніж через п'ять днів після подання проекту закону Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради його пред­ставляють на її пленарному засіданні й супроводжують проце­дурою повного обговорення (визначеною ст. ЗО Регламенту). Із детальною доповіддю щодо поданого проекту Закону про Дер­жавний бюджет України виступає Міністр фінансів України. Від профільного парламентського комітету — Комітету Вер­ховної Ради України з питань бюджету — виступає його Голова.

За підсумками представлених доповідей та за результатами проведеного народними депутатами обговорення проекту Зако­ну про Державний бюджет України на наступний рік парламент може ухвалити мотивоване рішення про схвалення і прийняття його до розгляду. Верховна Рада може прийняти рішення про відхилення про­екту закону про Державний бюджет.

Затвердження Державного бюджету України законом здійс­нюється на підставі п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, в якій прямо зазначено, що лише закони України встановлюють Дер­жавний бюджет України та її бюджетну систему. Згідно зі ст. 91 Конституції України, прийняте Верховною Радою України рі­шення про затвердження Закону про Державний бюджет на на­ступний рік приймають більшістю голосів від конституційного складу парламенту.

Установлення граничного терміну прийняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України 1 гру­дня року, що передує плановому, викопує подвійну функцію. По-перше, створюються реальні умови для прийняття місце­вих бюджетів, показники дохідної й видаткової частин яких безпосередньо залежать від показників Державного бюджету України. По-друге, шляхом визначення кінцевого терміну прий­няття Закону про Державний бюджет законодавчо закріплю­ють фінансову базу, на якій Міністерство фінансів України ґрунтуватиме лімітні довідки. Останні застосовують для оста­точного узгодження бюджетних повноважень та показників кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що фінансують­ся із Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 94 Конституції України, Закон про Держав­ний бюджет України підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Останній протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беру­чи до виконання, та офіційно оприлюднює або повертає

39. Виконання бюджетів.

Кабінет Міністрів України за погодженням з нижчими виконавчими органами організовує порядок виконання бюджету.

Виконання всіх бюджетів починається разом із початком бюджетного року, тобто 1 січня, і закінчується 31 грудня того року, на який було затверджено ці бюджети.

Кожен вид бюджету виконують за розписом доходів і видат­ків із поквартальним розподілом, що його складають фінансові органи відповідно до показників затвердженого бюджету. Бюджетний розпис — це документ, у якому встановлено розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань голов­ним розпорядникам бюджетних коштів па певні бюджетні пе­ріоди відповідно до бюджетної класифікації'. Ній є оперативним планом виконання державного бюджету, па підставі якого від­криваються асигнування, перераховуються кошти місцевим бю­джетам, розпорядникам коштів, зараховуються кошти па реє­страційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування витрат шля­хом оплати рахунків, що супроводжуваний усебічним фінансо­вим контролем.

Згідно зі ст. 49 Бюджетного кодексу, Державний бюджет України виконують за бюджетним розписом, що його затвер­джує Міністр фінансів України відповідно до бюджетних при­значень у місячний термін після набуття чинності Законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністр фінансів України затверджує тимчасовий розпис на відповідний термін, за яким працюють розпорядники бюджетних коштів до підписання бюджетного розпису.

Після затвердження бюджетного розпису Міністерство фі­нансів підписує квартальний і місячний розписи. Асигнування, включені до розпису, є граничними для витрачання головними розпорядниками. Бюджетне асигнування — це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджет­ного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів із конкретною метою в процесі виконання бю­джету.

Чітку регламентацію дій фінансових органів і головних роз­порядників бюджетних коштів стосовно виконання цільових програм закладено в Правилах складання паспортів бюджетних програм та інформації про їх виконання, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2002 р. № 1098.

Виконання бюджету за видатками здійснюють у порядку, встановленому відповідним фінансовим органом, із дотриман­ням вимог ст. 51 Бюджетного кодексу України. Стадіями вико­нання Державного бюджету за видатками визнають:

1. установлення бюджетних асигнувань розпорядникам бю­джетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2. затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних ко­штів (у разі застосування програмно-цільового методу — пас­портів бюджетних програм);

3. узяття бюджетних зобов'язань;

4. отримання товарів, робіт та послуг;

5. здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобо-вязань;

6. використання товарів, робіт та послуг на виконання бюд­жетних програм.

Що стосується місцевих бюджетів, то Рада міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, ви­конавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо виконавчих органів не створено) забезпечують безпосереднє виконання відповідних місцевих бюджетів. Місце­ві фінансові органи здійснюють загальну організацію й управ­ління виконанням відповідного місцевого бюджету, а також ко­ординують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Місцевий бюджет виконують за розписом, затвердженим ке­рівником місцевого фінансового органу. Цей керівник протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцево­го бюджету встановленим бюджетним призначенням. Місцевий фінансовий орган у, процесі виконання місцевого бюджету за доходами прогнозує й аналізує доходи відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місце­вого бюджету зараховують безпосередньо на рахунок відповід­ного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства. їх не можна акумулювати на рахунках органів стягнення; вони визнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету від моменту надходження на рахунок відповідного бю­джету.

Процедуру виконання місцевих бюджетів за видатками ви­значає ст. 51 Бюджетного кодексу. Після набуття чинності За­коном про Державний бюджет органам державної влади та їх посадовим особам заборонено приймати рішення, що призво­дять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюд­жетів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями, без визна­чення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.