46. Поняття, риси (ознаки) та функції податку.

«Податок^{» -} обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж до бюджету, що його сплачують фізичні та юридичні особи в порядку та терміни, визначені в податковому законі.

Податок — це встановлений податковим законом обов'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, внесений юридичними та фізичними особами до бюджету відповідного рівня за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені терміни та в передбачених законодавством розмірах і не призначений для покриття конкретних витрат, а спрямований на задо­волення публічних потреб.

У теорії податкового права виокремлюють кілька основних рис будь-якого податку:

1) податок установлюють законно обра­ні представники народу, тобто законно сформований представ­ницький орган;

2) податок зараховується лише до бюджету (до позабюджетних фондів можуть зараховуватися не податки, а ін­ші обов'язкові платежі);

3) податок обмежує право власності або інше законне володіння (господарське відання, оперативне управління) шляхом відчуження частини матеріальних благ па користь публічних утворень;

4) він соціально обумовлений;

5) беззворотний;

6) безоплатний;

7) загальнообов'язковий;

8) має вартісний (грошовий) характер;

9) базується па принципах за­гальності, рівності, співмірності, регулярності, рівномірності;

10) є платежем, що має публічний характер.

Податки виконують ряд функцій, які випливають з їх еконо­мічної природи та мають вплив на формування податкової сис­теми країни. Функції податків і податкової системи загалом як фінансової категорії базуються на функціях фінансів — розподі­льчій і контрольній. Так, податки безпосередньо пов'язані з роз­подільчою функцією в частині перерозподілу вартості створе­ного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами, тобто між задоволенням публічних і приватних інтересів. Вод­ночас вони є методом централізації ВВП у бюджеті на загально­суспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

До функцій податків можна зарахувати такі:

• фіскальна (від лат. їїзк — скарбниця держави) — ця функ­ція є визначальною для податків і полягає в тому, що вони ви­конують своє головне призначення — наповнюють дохідну час­тину бюджету, залучають доходи держави для задоволення публічних потреб суспільства.

• регулююча — через неї держава регулює виробництво та споживання, насамперед шляхом справляння непрямих подат­ків, що є податками на споживання;

• розподільча — її завданням є наповнення дохідної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отри­маних коштів для здійснення завдань і функцій держави та му­ніципальних органів;

• стимулююча — ця функція визначає орієнтири для розвит­ку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запроваджен­ня пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток пев­них галузей національної економіки або провадить політику під­тримки певних верств населення;

• контролююча — з її допомогою держава регламентує фі­нансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого май­на і коштів, дотримання фінансової дисципліни тощо.