30. Розподіл доходів та видатків між ланками бюджетної системи.

Основним джерелом розподілу доходу між територіями є державний бюджет. Світова практика виробила три основні моделі бюджетних систем, що існують у зарубіжних країнах. Перша модель передбачає пайовий розподіл податків між різними адміністративними рівнями влади. За кожним рівнем бюджетів закріплено певні паї доходів від видатків. Друга модель характеризується тим, що різні рівні влади застосовують однакову базу оподаткування, встановлюючи власні податкові ставки, тобто загальна ставка дорівнює сумі податкових ставок усіх рівнів влади. Третя модель встановлює повне розмежування окремих податків між різними рівнями влади, закріплюючи їх законодавче за різними бюджетами. Як правило, модель системи бюджетів формується урядом країни шляхом комбінування елементів усіх трьох моделей, але домінуючим є якийсь один підхід.

Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на більш сталих засадах, бо визначається самим призначенням того чи іншого бюджету. Його основу становить розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади й управління. Видатки загальнодержавного характеру фінансуються із центрального бюджету, видатки регіонального значення — з відповідних місцевих бюджетів. Тобто все залежить від того, як оцінюється значення тих чи інших видатків.

У процесі розподілу видатків можуть застосовуватися два підходи. Перший передбачає розподіл за територіальною ознакою — місцезнаходження об'єкта фінансування. Другий виходить із відомчого підпорядкування — фінансування ведеться з бюджету того рівня, до котрого належить орган управління, якому підпорядкований об'єкт фінансування.

31. Поняття міжбюджетних відносин. Бюджетне регулювання.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

32. Поняття та види міжбюджетних трансфертів.

У теорії фінансового права розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, як дотація, субсидія та субвенція.

У Бюджетному кодексі України (ст. 96) виділено такі види міжбюджетних трансфертів:

дотація вирівнювання — кошти, які надаються відповідним бюджетам у разі перевищення обсягу видатків, які враховуються під час розрахунку міжбюджетних трансфертів.

субвенція — міжбюджетний трансферт для використання на зазначені цілі у порядку, визначеному тим органом, який ухвалив рішення про надання субвенції (на виконання інвестиційних проектів, здійснення програм соціального захисту, компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою);

кошти, що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів (кошти передаються до Держав­ного бюджету України у разі, якщо доходи перевищують видатки).

інші дотації.

Суми коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів перераховуються з рахунків відповідних бюджетів органами Державного казначейства України.

Для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів використовують фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (ст. 94). Він встановлюється шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців або споживачів соціальних послуг. Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовуються на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджет­ної політики держави.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості коригується коефіцієнтами, які враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від кількості населення та споживачів соціальних послуг і соціально-економічних, демографічних, кліматичних особливостей адміністративно-територіальних одиниць. Коригуючі коефіцієнти затверджує Кабінет Міністрів України.