16.Державний механізм у Франції в період Директорії. Французька конституція 1795 року.

Унаслідок контрреволюційного перевороту 9 термідора (27 лип­ня) 1794 р. до влади повертається велика буржуазія. Ця подія поклала край революційне-демократичній диктатурі якобінців і була законо­мірним наслідком революції, означала її закінчення. Та прихід до влади термідоріанців не означав повернення до феодалізму й панування дворянства. Такий буржуазний переворот, спрямований проти народних мас, союз із якими буржуазії після досягнення своїх цілей уже був не потрібним. Владу отримали "нові багатії" -найбільш упливова велика буржуазія, зацікавлена у збереженні на­житих за роки революції багатств і закріпленні результатів революції, вигідних для заможних власників. Термідоріанці були лютими ворогами плебейських мас міста та села. Вони прагнули ліквідувати революційні порядки якобінської диктатури й запобігти чинності Конституції 1793 р. Проте вони не хотіли й реставрації феодально-абсолютистського ладу, обстоювали буржуазну республіку.

Висловлювалася думка про те, що метою перевороту 9 термідора було припинення терору. Насправді ж, термідоріанці виступили тільки проти революційного терору, що карав великих спекулянтів і ворогів революції. Захопивши владу, вони навіть посилили терор, надавши йому контрреволюційного характеру та спрямувавши його проти якобінців. Сотні з них було гільйотиновано чи по-звірячому вбито. Якобінський клуб закрили, Комуну Парижа й Народні товариства розпустили. У Національній гвардії для усунення най-революційніших елементів проведено чистку. Жирондисти знову ввійшли до Конвенту. Термідоріанці, колишнє "болото" та жирондисти об'єдналися проти прихильників Конституції 1793 р. До роялісті в терм і-доріанці ставилися поблажливо. Майно підозрілих було звільнено від секвестру. Багато емігрантів повернулося до Франції. Було на­дано свободу друку контрреволюційним роялістським газетам, а революційні видання закрито.

Термідоріанська реакція позначилася підвищенням цін на хліб та інші продовольчі товари. У грудні 1794 р. було скасовано максимум цін і нестримною стала спекуляція. Курс асигнатів різко падав. Зростала дорожнеча. Цей же режим розпочав війну з Бельгією, Італією, Швейцарією, Єгиптом задля збагачення та приєднання до Франції територій. Усе це спричинило незадоволення народних мас, які відчули, що їх ошукано.

Проти термідоріанців піднімалася хвиля народного гніву. У квітпі-травні 1795 р. спалахнули повстання бідняків Парижа під гаслом "Хліба та Конституції 1793 р.". Повстання були жорстоко придушені. Тоді ж активізувала свою діяльність дворянсько-монархічна реакція. Тож велика буржуазія намагалася створити нову державну владу, котра б захистила її від революційних виступів народних мас і від небезпеки відродження феодально-абсолютистського ладу.

У серпні 1795 р. термідоріанський Конвент прийняв нову конституцію Франції, відому як Конституцію III року Республіки, що складалася з 372 статей. Вона, за традицією, відкривалася декларацією, назву якої було дещо змінено - "Декларація прав і обов'язків людини та громадянина". З неї були виключені всі революційні положення, що були в декларації якобінців. Конститу­ція скасовувала загальне виборче право, відновлювався високий майновий ценз. Вибори ставали двоступеневими. Виборцями могли бути особи віком не менш як 25 років, що мали нерухому власність. Засновувався Законодавчий корпус із двох палат: Ради п 'ятисот із законодавчою ініціативою та Ради старійшин з осіб, не молодших за 40 років. Склад Законодавчого корпусу мав щороку оновлюватися на одну третину виборами нових членів. Виконавча влада надавалася Директорії з. п'яти членів, яких обирала Рада старійшин зі списку, поданого Радою п'ятисот. Щорічно мінявся один з директорів. Головували тут по черзі всі члени протягом трьох-чотирьох місяців. Директорії підпорядковувалися міністри, військове командування тощо. Муніципалітети у великих містах скасовувалися.

Директорія не змогла виправдати надії буржуазії в боротьбі проти "лівих" і "правих". Продовжувалися виступи народних мас, виникла "Змова рівних" тчопізГ.Бабефом, спалахнув роялістський заколот у Парижі, який розгромили гренадери на чолі з генералом Н. Бона-партом. Політика Директорії отримала назву "політики гойдалки". Отже, Директорія виявилася неспроможною захистити інтереси термі­доріанської буржуазії. Тим часом посилювався вплив армії, а разом з ним готувалося підґрунтя для встановлення військової диктатури.