- •1. Трипільська культура
- •2. Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в Україні.
- •1. "Українізація": причини і наслідки
- •1. Грецька колонізація Північного Причорномор’я
- •2. Кирило-Мифодіївське товариство і його роль в українському національному відродженні. Роль Шевчека в українському нвціональному відроджені.
- •1. Діяльність масонських лож і декабристський рх в Україні.
- •2. Проблеми національно-культурного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •1. Праукраїнська держава «Руська земля» Кий,Аскольд і Дір.
- •Князі Дір і Аскольд
- •2. Насильницька колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.
- •1. Здійснення індустріалізації в Україні. Будови перших п’ятирічок
- •2. Початок національного відродження в західноукраїських землях. «Руська трійця».
- •2. Виникнення і діяльність громад у другій половині 19 століття. В.Антонович
- •1.Роль князів Олега, Ігора, Ольги і Святослава у становленні Київської держави.
- •2. Російскі реформи 60-70 років 19 ст. І соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України
- •2. Суспільно-політичне життя в зх.-укр. Землях, Північній Буковині і Закарпатті в 20-30 роках хх ст.. ( кпзу, ундо, Сельроб, оун)
- •1. Київська Русь за часів Ярослава Мудрого "Руська правда"
- •2. Культурне життя в Україні в 30-ті роки. Розстріляне відродження
- •1. П.Орлик та його конституція 1710р.
- •2. Створення політичних партій у Наддніпрянській Україні в кінці 19 – на початку 20 ст.
- •1. Політична роздрібленість Київської Русі та її наслідки.
- •2. Соціально-економічне становище Східної Галичини, українських земель у складі Румунії та Закарпаття у 20-30 рр. ХХст.
- •1. Галицьк–Волинське князівства за часів Данила Романовича
- •2. Варшавська угода унр та Польщі, зміст та наслідки
- •1. Відновлення могутності Київської держави за Володимира Мономаха.
- •2. Ліквідація російським самодержавством гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини
- •1. Культура Київської Русі
- •2. Впровадження більшовиками неПу, його значення наслідки.
- •1. Монгольська навала та її наслідки для українських земель.
- •2. Радянсько-Польська війна. Ризький мирний договір його умови.
- •2. Культурне життя в Україні у другій половині 40-их – на початку 50-их років
- •1. Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні.
- •1. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ та її устрій.
- •2. Входження України до складу срср: її піолітико-правовий статус
- •10 Грудня схвалено Декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і проект основ Конституції срср. З'їзд звернувся до з'їздів Рад інших республік негайно оформити створення срср.
- •2. Кімерійці,скіфи,сармати та інші племена на території України
- •1. Галицьке і Волинське Князівства та їх об’єднання Романом Мстиславивечем.
- •1. Східні слов’яни напередодні утворення держави,їх племінні об’єднання
- •2. Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 роках
- •1. Причини та початок Національно-визвольної війни українського народу в середині 17 століття.
- •15 Травня 1648 ,р. Основні сили польського війська були розбиті під Корсунем. Влітку 1648 р. Повстання також охопило Поділля і Київщину. Почалася масова втеча польської шляхти на захід.
- •1. Козацькі рухи в 20-30 роках 17 століття
- •2. Політика царизму на захоплених під час першої світової війни західноукраїнських землях
- •2. Спроба державного перевороту в срср у 1991р. Та події в Украіні Акт проголошення незалежності України.
- •1. Українсько-московський договір 1654 р.Та його суть
- •2. Культура і духовне життя в Україні в часи хрущовської «відлиги»
- •1. Гетьман і.Виговський і його спроба унезалежнення України від Москви
- •2. Харківський зїзд рад та більшовицько-українська війна
- •1. Становлення багатопартійної системи в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років
- •2. Питання автономії України в діяльності центральної ради. I та II універсали
- •1. Проголошення зунр її . Внутрішня і зовнішня політика
- •2. Економічні реформи середини 60-х років та наростання кризових явищ в економіці України.
- •1. Гетьман і.Мазепа в українському національно-визвольному русі.
- •2. Україна в роки «перебудови» ( друга половина 80-х – початок 90-х років)
- •1989 Р. По Україні прокотилась хвиля шахтарських страйків, які поруч з економічними питаннями гостро ставили питання і політичні — відмова в довірі номенклатурі та чиновникам-бюрократам.
2. Політика царизму на захоплених під час першої світової війни західноукраїнських землях
Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
Наприкінці XVIII ст. внаслідок поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис, кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії, їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт. Східна Галичина разом з частиною польських земель входила до «королівства Галіції та Лодомерії» з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 19 округ. До Східної Галичини входили Золочівська. Тернопільська, Чортківська, Жовківська. Львівська, Бережанська, Коломийська, Станіславська, Стрийська, Самбірська округи та частина Сяноцької і Перемишльської. На чолі Галичини був губернатор, якого призначав Відень. Буковиною певний час управляла військова влада, а в 1786 р. її приєднано до Галичини, разом з якою вона перебувала до 1849 р., а потім була перетворена в окрему провінцію. Закарпаття, у зв'язку з тим, що підпорядкування Угорщини Відню було дуже умовним, фактично управлялося з Будапешта. Отже, навіть перебуваючи у складі однієї держави західноукраїнські землі були розчленовані на три частини,
У цілому перша половина XIX ст. стала для Західної України останнім етапом розкладу панщинно-кріпосницької системи господарювання. Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями, їх промисловість залишалася на мануфактурній стадії.
Білет 25.
1. Історичне значення III універсалу ЦР та проголошення УНР
7 листопада УЦР виступив зі своїм Третім універсалом, яким проголошувалося створення Української народної республіки (УНР), як автономної державної одиниці Російської республіки. УНР планувала вступити у федеральні відносини з тими державами, які сформувалися на руїна імперії, і, звичайно, без більшовицьких урядів.
Юрисдикція поширювалася на дев‘ять українських губерній. Проголошення УНР стало видатною подією в житті українського народу. Це був черговий етап у розвитку української революції. Рішення Центральної Ради відбилося на настрої більшості населення України.
Наприкінці жовтня – на початку листопада 1917 року в Україні за винятком деяких районів Донбасу співвідношення сил було на користь Центральної Ради, яка відповідно до пануючих серед населення настроїв, проголосила утворення УНР.
Після скасування гетьманства 1764 р. відновлено Українську державу. Документ з 22 січня 1918 року – це найважливіша подія в українській історії нових віків.
З цього часу досить активно відбувається процес формування і удосконалення державного ладу УНР.
Особливе місце в структурі вищих органів УНР займала Центральна Рада. У III Універсалі міститься конструкція, згідно з якою Центральна Рада поставлена Українським народом «разом з братніми народами України… берегти права, здобуті боротьбою», а в IV Універсалі сказано «Ми Українська Центральна Рада, представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів».
Центральна Рада все ж таки зробила важливий крок в напрямі формування державного механізму, ухваливши 25 листопада 1917р. закон про порядок видання нових законів, відповідно до якого залишалося «в силі доприйдучих змін законодавчим порядком усі державні уряди й установи, які зоставадлися на території Української Народної Республіки по день 7 листопада 1917р.». Цей акт фактично заклав правові основи державного будівництва. Видані ще до жовтневого перевороту універсали й декларації мали здебільшого політичний і пропагандистський характер та були разараховані на тривалий переговорний процес з російським центром щодо кожного генерального секретаря, кожного конкретного повноваження. Проте жовтнeвi подii в Петроградi докорiнно змiнили ситуацiю i поставили Центральну Раду перед необхiднiстю термiново будувати державу в повному обсязi.
Правова невизначеність зберігалася до останнього дня існування Центральної Ради, коли, нарешті, конституція УНР, прийнята 29 квітня 1918 р., не звела все до спільного знаменника. У ст.5 говорилося: «Не порушуючи єдиної своєї власті, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації».