Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет 1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
537.09 Кб
Скачать

1. Політична роздрібленість Київської Русі та її наслідки.

Доба феодальної роздробленості настала в результаті об'єктивного соціально-економічного розвитку давньоруського суспільства і була спричинена не одним, а кількома факторами.

Одним з найважливіших серед них можна назвати зростання великого феодального землеволодіння. Хоча феодальні землеволодіння формувалися різними шляхами (захоплення общинних земель, їх купівля, передача князівською владою земель боярам та дружинникам у спадкове володіння тощо), але повсюди феодальна верхівка створювала свій апарат управління та дружину. Прагнення такої верхівки до відокремлення посилювалось, оскільки влада Києва обтяжувала місцевих феодалів матеріальними витратами і вимогами несення служби за велінням великого князя.

Як зазначалося, зі зростанням населення Київської Русі адекватно збільшувалась кількість міст та міських жителів. Міста на Русі традиційно були оплотом боярської опозиції великокнязівській владі. Особливо сильною була боярська опозиція в містах Галичини та Волині. Тому не випадково вже, наприкінці XI ст. Галичина стала першою землею. яка відокремилася від Києва.

Велика територія Давньоруської держави та поліетнічність її населення також створювали сприятливий грунт для посилення відцентрових тенденцій.

Постійні напади спочатку хазар, потім печенігів, половців татар та інших кочівників, а також зміна торговельної кон'юнктури і занепад торгівлі на традиційних шляхах поступово розхитували міць Київської Русі. Неспроможність великокнязівської влади поставити надійну перепону зовнішній експансії змушувала прикордонні князівства створювати власні збройні сили для гарантування безпеки.

Нарешті, одним із чинників, який іноді трактується як головний і майже єдиний, була відсутність чіткого незмінного механізм успадкування князівської влади. Київ був своєрідним важелем для нарощення та розширення власного впливу. Тому лише за 100 років і - з 1146-го по 1246-й - київський престол 46 разів переходив із рук у руки, причому 35 князів перебували при владі не більш як один рік. Неврегульованість принципів спадкоємства князівської влади часто призводила до міжусобних війн посилювала відцентрові тенденції.

Отже, феодальна роздробленість - нова форма державне політичної організації суспільства в умовах зростання вотчинного господарювання - була наслідком еволюції феодальних відносин тобто явищем об'єктивним. З погляду зміцнення зовнішньої безпеки його оцінюють негативно.

Одним із наслідків роздробленості стало об'єднання незалежних князівств у кілька груп земель. Одну з них склали Новгородська, Псковська, Смоленська.Полоцька та Вітебська; іншу -Володимиро-Суздальська, Рязанська, Муромська. Четвертою специфічною групою стали Галицьке та Волинське князівства. Вже у другій половині XІІ ст. почали вимальовуватись істотні відмінності їх суспільне політичної організації - від початкових форм республіканського ладу до міцної централізованої князівської влади. У Галицькій та Волинській землях влада князів обмежувалася постійним втручанням боярської опозиції в державні справи, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики тощо.