БАНК

1.Сутність та ф-ї банків.Банк – це інститут ринкової економіки,що виконує у сукупності 3 основні функції: посередництво в кредиті,депозиті та розрахункових операціях.Функції:Посередництво в кредиті. Безпосередньому здійсненню кредитних зв’язків між підприємствами перешкоджає невідповідність величини пропонованого в позику капітала з попитом на нього, а також невідповідність строку вивільнення грошового капіталу із строком на який він потрібний позичальнику. Крім цього пряме кредитування одним підприємством іншого пов’язано з небезпекою неплатоспроможності позичальника. Посередництво банків в кредиті усуває вказані труднощі. Крім цього банки мають більш широкі можливості по визначенню стану платоспроможності позичальника. Посередництво в платежах спочатку виконувалось грошово-торговими мінялами, потім ця функція перейшла до банків. Банки здійснюють грошові платежі по дорученню клієнтів, приймаючи гроші на рахунки, і ведуть облік усіх грошових надходжень та видач. Централізація платежів в банках сприяє зменшенню витрат обігу.Створення кредитних засобів обігу. Джерелом банківських кредитів є не тільки тимчасово вільні кошти і капітали, але і так звана депозитно-чекова емісія. Остання відбувається шляхом видачі позик у обсягах, які перевищують суми на вкладах. Отже, банки виконують важливу роль в заміщенні повноцінних грошей різними кредитними інструментами, створюючи депозити і випускаючи кредитні гроші.

2.Види та класифікація банків.Банківські групи. Види банків: 1.за формою власності: приватні-банк,капітал якого формується повністю або частково за рахунок коштів приватних осіб; державні-статутний капітал належить державі. 2.за організаційною формою господарської діяльності: відкриті акціонерні тов-ва; кооперативні. 3.за величиною активів: найбільші – активи понад 5 млрд.грн.; великі – від 1 до 5 млрд.грн.; середні – від 500 млн. до 1 млрд.грн; малі – менше 500 млн.грн. 4.залежно від наявності мережі філіалів банків: філіальні; без філіальні . 5.залежно від спеціалізації: універсальні; спеціалізовані. 6.за спеціалізацією за законодавством: ощадні; інвестиційні; іпотечні; розрахункові.Банківська група - це група юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається: з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами; з двох або більше фінансових установ та в якій банківська діяльність є переважною. Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.Банківська холдингова група — це банківське об'єднання, доскладу якого входять виключно банки.Фінансова холдингова група — це банківське об'єднання, яке складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

3.Створення та державна реєстрація банківських установ.Реєстрація банків – це юридична процедура,що здійснюється шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру банків,після чого банк набуває статусу юридичної особи.Уповноважені засновниками банку особи подають до територіального управління Національного банку України для державної реєстрації такі документи: 1. заяву про реєстрацію банку; 2. установчий договір (крім державного банку);3.статут банку; 4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову КМУ про створення державного банку; 5 бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими НБУ вимогами; 6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку.7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку; 8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (радидиректорів), ревізійної комісії; 9 копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється НБУ; 10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юр. особами та матимуть істотну участь у банку; 11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства; 12.відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (радидиректорів) і головного бухгалтера банку.

4.Поняття і завдання реструктуризації та реорганізації банківських установ Реорганізація- злиття,приєднання,виділення,поділ банку,перетворення банку організаційно-правової форми наслідком яких є передача,прийняття майна банку,коштів,прав та обов’язків правонаступником. Реорганізація банку на відміну від ліквідації банку, здійснюється з метою запобігання процедурі банкрутства, збереження потенціалу і основних засобів банківської установи, відновлення ефективної діяльності.Реорганізація банків протягом останніх десятиліть є важливим інструментом перетворень у банківському секторі. Вона сприяє: активізації процесів консолідації банків; розвитку структури банківського сектору в напрямі оптимального поєднання великих банків з розгалуженою мережею філій, універсальних і спеціалізованих банків; створенню умов для розширення спектру банківських послуг та розвитку нових сегментів ринку банківських послуг. У цілому злиття обходяться значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і власники надають перевагу саме їм.Реструктуризація – це комплекс організаційно-господарських,фінансово-економічних,правових,технічних заходів,спрямованих на покращення фін.стану,підвищення ліквідності,платоспроможності банку,зокрема шляхом реорганізації банку,повної або часткової зміни власника з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи,яка не підлягає санації,що сприятиме фінансовому оздоровленні банку та дозволить задовільнити вимого кредиторів. Метою проведення реструктуризації банків є поліпшення фінансового стану банку (зокрема, забезпечення достатності капіталу, підвищення платоспроможності, ліквідності, дохідності, поліпшення структури активів та зобов'язань) та усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

5.Способи,що використовуються для реорганізації банків. Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов'язків до банку-правонаступника, який створюється в результаті злиття. Приєднання означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків до іншого банку. Поділ означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу. Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов'язків до банку, який створюється в результаті реорганізації. Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.

\6.Процедура реєстрації банку. Державна реєстрація банків здійснюється НБУ. НБУ у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається НБУ не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів.Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою формою.Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність.

9.Організаційна структура та управління банкомОрганізаційна структура банку – регламентується його статутом,в якому міститься положення про органи управління банком,їх структуру і функції,порядок утворення і повноважень. Цей аспект діяльності банків визначається законами України «Про господарські тов-ва», «Про банки і банк.діяльність». Структура органів управління банку згідно з чинним в Україні законодавством охоплює 3 органи: вищий орган управління,тобто загальні збори акціонерів(учасників); наглядовий орган; виконавчий орган. До організаційної структури належать органи контролю банку,якими є: ревізійна комісія; внутрішній аудит банку.

10.Функції та компетенція загальних зборів учасників банку. Вищим органом управління банку є загальні збори учасників. Загальні збори банку та їх ф-ції:

1.Визначення основних напрямків діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання. 2.Внесення змін і доповнень до статуту банку3.Зміни розміру статутного капіталу банку(з погодження НБУ)4.Призначення та звільнення голів і членів спостережної радибанку,ревізійної комісії. 5.Затвердження річних результатів діяльності банку включаючи його дочірні підприємства та заходів за результатами розглядів висновків аудиторської фірми. 6.Розподіл прибутку7.Припиненння діяльності банку,призначення ліквідатора і затвердження ліквідаційного балансу.Загальні збори визначаються правочинними,якщо в них беруть участь акціонери,які мають відпвідно до статуту товариства більше 60% голосів.

Загальні збори учасників оберають спостережну раду.

11.Функції та компетенція наглядової ради. Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.Спостережна рада банку здійснює такі функції:1) призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;2) контролює діяльність правління (ради директорів) банку;3) визначає зовнішнього аудитора;4) встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;5) приймає рішення щодо покриття збитків;6) приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;7) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;8) готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;9) здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку. Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

12. Функції та компетенція правління (ради директорів).Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку.Очолює правління голова ,який має заступників(керівників,що очолюють структурні підрозділи банку).Він несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльністю банку.

17. Економічний зміст основних активних операцій .Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:— операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;— касові операції з приймання і видавання готівки;— кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;— інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;— валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;— депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;— операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;— операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

13. Банківські операцій, їх класифікація. операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:— операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;

— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

— касові операції з приймання і видавання готівки;

— кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

— інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

— валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

— депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

— операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

— операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів. За економ. Змістом та призначенням банківські операції діляться на 3групи:1.пасивні2.активні3.комерційно-посередницькі. Універсалізація банківської діяльності, зростання конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов'язані з упровадженням та розвитком банківських послуг.Особливість банківських послуг полягає у такому:

1) для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси; 2) найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії; 3) при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

14. Передумови отримання банківської ліцензії та умови її відкликання  Умови надання ліцензії на здійснення банківських операцій для новоствореного банку:    1) зареєстрований статутний капітал банку має бути сповна сплачений на момент прийняття рішення про видачу ліцензії;    2) наявність професійно придатних керівних осіб;    3) наявність підрозділу, який виконуватиме банківські операції, що ліцензуються, а також підрозділу внутрішнього аудиту, керівники яких повинні відповідати вимогам НБУ;    4) наявність відповідних внутрішніх документів банку, які регламентують здійснення операцій, що ліцензуються;    5) забезпечення банку необхідним обладнанням, комп’ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв’язку;   6) відповідність приміщення банку вимогам НБУ.    Рішення про відмову у наданні ліцензії надсилається комерційному банку в письмовій формі із зазначенням причин відмови.   Комерційні банки в межах отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій можуть надавати своїм філіям дозвіл на право здійснення визначених головним банком операцій у межах, дозволених Національним банком України. НБУ може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.НБУ негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.

Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" і є підставою для виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків та звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.

15. Функції та повноваження окремих органів управління банків з різною формою власності.Структура управління державним банком має свою специфіку. Держава реалізує свої права власника також через органи управління і контролю. Однак вища управлінська ланка державного банку суміщає функції вищого органу управління та спостережного органу. Структура управління державним банком є такою: Вищим органом управління акціонерного, пайового та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників. Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:Учасниками банку є акціонери акціонерного банку, учасники пайового банку та учасники (пайовики) кооперативного банку. Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.Вищим органом управління державного банку є наглядова рада , діяльність якої визначається відповідним положенням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». Вони охоплюють: визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;

затвердження звітівта висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;функції, аналогічні тим, що покладаються на спостережний орган банку з недержавною формою власності.Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління та захищає інтереси держави як акціонера, не втручаючись в оперативну діяльність банку.

Очолює вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.Виконавчим органом державного банку є правління , повноваження якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов’язково узгоджуються з Національним банком України.

16. Структура функціональних підрозділів та служб банку.Основним критерієм функціональної структури комерційного банку є економічний зміст та обсяг операцій, що виконує цей банк. Відповідно до цього кожний банк створює підрозділи та служби які виконують певні операції за їхнім функціональним призначенням. Це означає, що структура банку прив’язана до тієї конкретної діяльності, яку він виконує. Функціональні структури – це більш-менш відособлені підрозділи (служби), що реалізують функції відповідно до розподілу всієї діяльності банку на визначені частки чи галузі, що досить легко розмежувати змістовно. Важлива особливість даної моделі організаційної структури полягає в тому, що вона являє собою ефективний спосіб організації постійно повторюваних однотипних завдань, що не вимагають оперативного рішення. Це найпростіша, легко керована структура функціонального типу, як правило, характерна для малих банків. Функціонально організовані підрозділи і служби банку, що виконують масиви однотипних завдань, у свою чергу можна розділити на такі дві групи: 1.Основні (функціональні) підрозділи, що виконують завдання, констатуючи саму природу банківської діяльності, тобто безпосередньо створюють банківські продукти, що надають відповідні послуги клієнтам банку. До них можна віднести, наприклад такі підрозділи (управління, відділи): пасивних операцій; активних операцій; валютних операцій; операцій з цінними паперами; планово-аналітичне; маркетингу; бухгалтерського обліку та звітності та ін. 2.Забезпечуючі підрозділи. У технічному відношенні вони не беруть участь в основних операціях банку, виконують завдання допоміжного, обслуговуючого характеру, спрямовані на створення умов для надійного й ефективного функціонування підрозділів першої підгрупи. До них належать підрозділи (управління, відділи, служби): юридичне управління; кадрів; безпеки; інформаційного забезпечення; технічного забезпечення; господарське та ін.Функціональний тип управління банком створює необхідні умови для підтримки виправданого рівня спеціалізації підрозділів банку і підвищення якості його послуг. Разом з тим даний тип побудови організаційних структур не завжди дозволяє ефективно координувати дії підрозділів при вирішенні комплексних проблем розвитку банків, оскільки виникають труднощі при встановленні зв’язків між функціональними відділами. У подібних випадках застосовуються, так звані адаптивні структури, що на відміну від структур функціонального типу більш гнучкі та рухомі, що дозволяє їм порівняно легко пристосовуватися до нових умов роботи.

20.Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів,їх класифікація.Поняття ресурсного потенціалу. Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються ним для здійснення активних та інших операцій.Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.Класифікація банківських ресурсів:

1)за економічним змістом

-власні –запозичені -залучені

2)за можливістю управляти

-постійні – капітал банку

- стабільні строкові депозити і позики

-не стабільні:депозити на вимогу; кошти в розрахунках; залишки на розрахунках 3)за місцем мобілізації:

-самостійно

-Мобілізовані іншими банками

4)За можливістю прогнозування

- прямого прогнозування

-побічного прогнозування

5)за ціною залучення

-Дорогі- поточні пасиви

-Дешеві-строкові депозити і позики,ставки за якими значно вищі;

-безоплатні

6)за часом користування

-постійні

-тимчасові

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ.Банки залучають вільні грошові кошти юр. та фіз. осіб через виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.Запозичені банківські ресурси також характеризуються двома юридично-правовими формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (у тому числі НБУ), та цінні папери субординованого боргу. Поняття “ресурсний потенціал” – це потенційні можливості банку формувати свої ресурси. Позичковий потенціалбанківської системи – це величина нової грошової маси, яку банки можуть випустити в обіг через надання нових позик підприємствам і компаніям, а також фіз.. особам. Іншими словами, ресурсний потенціал – це максимум ресурсів, які банк може залучити на фінансовому ринку. Ресурсний потенціал залежить від грошово-кредитної політики центрального банку, від стану фінансового ринку та можливості банку купувати і перекуповувати ресурси на ньому, а також від якості активів.

18. Економічний зміст пасивних банківських операцій.Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комер-ційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасив-ні операції з формування власних, залучених (депозитних) та по-зичених (не депозитних) ресурсів. Операції з формування власних ресурсів охоплюють:операції з формування статутного капіталу банку;операції з формування резервного фонду банку; операції з формування страхових фондів банку; операції з формування інших фондів банку спеціальногопризначення, які створюються за рахунок прибутку банку і вико-ристовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управ-лінською ланкою комерційного банку;операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківськогоприбутку.Операції з формування залучених ресурсів називають пасив-ними депозитними операціями. Вони відображають процес залу-чення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштівюридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різномані-тних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можутьбути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуютьсяв даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи,що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслугову-ються в іншому банку. У банківській практиці України передбачена можливість ви-бору банку для постійного обслуговування і для проведенняокремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших бан-ках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (по-точні, бюджетні) та на строк (депозитні). Наявність залишкугрошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що об-слуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ре-сурси для здійснення активних операцій з метою отримання до-ходу. Пасивні депозитні операції створюють можливістькористування тимчасово вільними грошовими коштами іншихбанків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (коштидо запитання) та строкових депозитах (кошти на строк). Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку,пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (вінших комерційних банків та в НБУ).Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного ба-нку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпеченихборгових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які по-повнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігуцих цінних паперів.