1. Причини та початок Національно-визвольної війни українського народу в середині 17 століття.

У 1640-х рр. соціальні і національні суперечності в Україні досягли найбільшої гостроти. Посилилась експлуатація і сваволя з боку польських магнатів і шляхти. Панщина в окремих районах досягла 4—6 днів на тиждень. Суттєво зрослинатуральні податки. Погіршало становище рядового і реєстрового козацтва. Права і привілеї реєстровців постійно обмежувались. Над нереєстровими козаками нависла загроза закріпачення. Важких утисків зазнавали й міщани. Магнати, що володіли містами, змушували виконувати різні повинності, сплачувати данину володареві міста. Порушувалося магдебурзьке право, Соціально-економічні утиски доповнювалися національно-релігійними.

Отже, польська політика насильництва і грабежу, експлуатації і розорення українського народу зачіпала економічні, політичні і національні інтереси українського населення — селян, міщан, козаків і козацької старшини, дрібної української шляхти Ця боротьба мала національно-визвольний і антифеодальний характер.

Головною рушійною слою були селяни і нижні, верстви міського населення, які згуртувалися навколо козацтва, що очолило цю боротьбу.

Початок Визвольної війни.

Події на Запоріжжі спричинили низку повстань у містах і селах України. Багато повсталих приєдналися до війська Хмельницького. Щоб захистити свій тил із півдня від татар і отримати їх допомогу кіннотою, у лютому 1648 р. Хмельницький уклав воєнний союз з Кримським ханством. Із Криму в Україну прийшов 4-тисячний татарський загін, якому було дозволено брати в полон ворогів Хмельницького.

У квітні 1648 р. Б. Хмельницький вийшов із Січі назустріч польським військам, що намагалися придушити повстання в Подніпров'ї. 19 квітня — 6 травня в урочищі Жовті Води (сучасна територія Дніпропетровської області) повстанці разом із татарами розбили поляків. Під час цієї битви на бік повсталих перейшли реєстрові козаки.

15 Травня 1648 ,р. Основні сили польського війська були розбиті під Корсунем. Влітку 1648 р. Повстання також охопило Поділля і Київщину. Почалася масова втеча польської шляхти на захід.

У вересні 1648 р. біля містечка Пилявці на Поділлі військо Хмельницького знову завдало полякам нищівної поразки. 26 вересня повстанці підійшли до Львова і оволоділи горою Високий Замок, а в жовтні почали облогу польської фортеці Замостя. Однак багатомісячний успішний похід військ Б. Хмельницького був припинений. Холодна осінь, нестача провіанту і епідемія чуми не сприяли подальшому розвитку бойових дій.

За таких умов гетьман погодився на переговори про перемир'я з новообраним польським королем Яном II Казимиром. Знявши облогу Замостя, залишивши на Волині і Поділлі кілька козацьких загонів, він з військом відійшов на Подніпров'я, де у грудні 1648 р. його урочисто зустрічало населення Києва.

2. Процес десталінізації в Україні, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. Ця дата стала початком процесу, що згодом отримав назву "відлига" — процес спроб лібералізації суспільно-політичного життя, проведення значних соціально-економічних реформ. Розвиток і поглиблення цього процесу став основою десталінізації — тобто відхід від найбільш одіозних проявів сталінського тоталітарного режиму.

Початок процесу десталінізації супроводжувався гострою боротьбою за владу між прихильниками Хрущова та Берії. У цій боротьбі переміг перший.

Першого секретаря КПУ росіянина Л.Мельникова. Натомість було призначено О.Кириченка, першого на цій посаді українця. Після цього пішла широка хвиля висування на керівні посади представників місцевих кадрів. Вихідці з України зайняли провідні місця і в союзному керівництві. Зростання ролі і кількості українців у партійно-державному апараті супроводжувалось процесом перебудови і вдосконалення самого апарату.

Крім змін в партійному та державному керівництві почався процес поступового відходу від найбільш одіозних проявів сталінського режиму. Припинились масові репресії, почався обережний процес реабілітації репресованих у 30-40-і роки і повернення депортованих членів, пов'язаних з діяльністю ОУН-УПА.

Уже починаючи з 1953 p., починається процес реформ. Але відразу постало питання, в якому напрямку їх проводити. Початок реформування було покладено на вересневому (1953 р.) Пленумі ЦК КПРС, який намітив заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства. Так, передбачалось укріплення матеріально-технічної бази господарств, матеріальне заохочення мешканців села, підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію, зменшення податків на присадибне господарство, списування заборгованості колгоспів, поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарських підприємств та ін. Завдяки таким заходам сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабельним. Середина 50-х років була періодом найбільшого піднесення в історії колгоспно-радгоспної системи СРСР.

Позитивні зрушення були б більш вагомими, як би не волюнтаристські нереалістичні надпрограми, що почались втілюватись у життя вже в 1954 р. Першою такою програмою стало освоєння цілинних і перелогових земель. її було започатковано на лютнево-березневому пленумі ЦК КПРС. її суть полягала в освоєнні для подальшої культивації майже 13 млн. га у Казахстані, Сибіру та Північному Кавказі. Україні в цій програмі відводилась роль джерела матеріальних і людських ресурсів

Другою напрограмою, що була започаткована в цей час, стало поспішне і невиправдане розширення площ посівів кукурудзи та інших "диво-культур". У червні 1954 р. Хрущов звернувся із закликом про розширення посівів кукурудзи.

Незважаючи на те, що нове радянське керівництво звертало велику увагу на розвиток сільського господарства, все ж пріоритетним залишався розвиток промисловості. У республіці розвивались галузі, що закріплювали статус УРСР як паливно-енергетичної, металургійної бази СРСР, важливого району важкого машинобудування і воєнної промисловості. У 1952-1955 pp. було збудовано Каховську ГЕС, а до кінця десятиліття ще ряд електростанцій, які загалом збільшили виробництво електроенергії в 1,9 раза. Продовжувався процес розвитку вугільної, нафтової і газової промисловості. Так, у 1951-1958 pp. було побудовано 263 шахти, розроблено значну кількість родовищ нафти та газу.

Білет 24.