16. Сутність та значення класифікації інновацій для управлінської діяльності.

Класифікація нововведень дає можливість: визначити призначення, перспективність, ризикованість нововведення; прийняти рішення щодо доцільності і джерел фінансування; обрати організаційні форми здійснення інновац. діяльності.; обрати адекватні методи управління та орг.-економ. механізми їх впровадження.

1.Найпоширеніший спосіб класифікації - за змістом та сферою застосування інновац. поділяються на: *Продуктові – це створення нових продуктів, нових засобів вир-ва , нових предметів споживання. *Технологічні – це створення нових засобів вир-ва , як для вир-ва старих і нових товарів. *Організаційно-управлінські. - пов'язані зі створенням нових методів праці, що використовуються апаратом управління. *Економічні –нововведення у фін. та бух. сферах, мотивації та оплати праці, оцінки р-тів діял. *Соціальні- це процес змін умов праці та різні форми активізації людського фактору. *Юридичні – нові нормативно-правові док., що регулюють діяльність підпр., створюють умови для розвитку.

2. За ознакою економ. значущості: а) базисні- сприяють створенню нових ринків, галузей промисловості. б) Інтегруючі (комплексні) або поліпшуючі - зміни, які виникають в рез-ті адаптації до потреб ринку та сприяє повнішому задоволенню існуючих потреб. в) псевдоінновації- незначні інновації як рез-т моди чи реклами, спрямовані на часткове покращення елементів товару.

3. За ознакою новизни: *нові для галузі у світі. *нові для галузі в країні. *для конкретного підпр-ва.

4. Класифікація за Пригожиним. За спадкоємністю: *Заміщуючі (повне витіснення застарілих засобів). *Скасовуючі (виключають виконання якоїсь операції і не замінюють її новою). *Поворотні (після використання новинки відбувається повернення до її попередника через непридатність тощо). *Відкриваючі (фундаментальні відкриття, що не мають попередників). *Ретровведення (вже пройдені етапи розвитку техніки знову стають актуальними).5. В залежності від причин виникнення: *Стратегічні – це інновац. які пов'язані із створенням принципово нової продукції, для отримання конкур.переваг в майб. *Реактивні – інновац., які виникають як реакція на нововведення конкурентів.6. За масштабом: *Глобальна. *Галузева. *Локальна.7. За джерелом ідеї: *Відкриття. *Винахід. *Раціоналізаторська пропозиція, інше.8. за темпами здійснення: *Швидкі. *Уповільнені. *нарощу вальні. *Рівномірні. *Стрибкоподібні.Існують багато підходів до класифікацій інновацій різних авторів. Наведені класифікації інновацій не вичерпують уявлення про них як об’єкт інноваційного м-ту.

17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.

У наш час ні якість, ні обсяги вир-ва продукції не можуть бути показником рівня розвитку економіки. Тому формується нова парадигма ек зростання на базі використання нових знань і інновацій як найважливіших ресурсів. Для розвитку інноваційної діяльності держава створює сприятливе інноваційне середовище, яке формує цивілізовані ринкові відносини у сфері обігу об’єктів інтелект-ї власності, концентрації фін ресурсів на пріоритетних напрямах наук-тех розвитку, створення певних орг-правових умов для інновац підпр-ва.

Держ регулюв інновац процесу на сучасному етапі є однією з головних умов розвитку ек-ки.

Необхідність держ регулюв інновац процесів зумовлена: 1. Масштабами фін витрат на проведення досліджень і реалізацію їх результатів. 2. Багато які інновації можуть бути ек ефективними за масштабу впровадж, який перевищує певний критичний мінімум, і наявності достатньо місткого ринку. 3. Ізольоване здійснення інновацій призводить до істотних збитків не тільки для окремої фірми, а й для ек-ки в цілому. Крім того, існують ііновац процеси, які взагалі не можуть здійснюватись на комерційних засадах.

Ці та інші особливості інновац процесів свідчать, що ефективна інновац стратегія розвитку нац підпр-в не може обійтись без держ підтримки.

До основних напрямів держ регулювання іновац діяльності належать такі:

1.Акумулювання фін ресурсів на наук дослідження.

2.Всебічне сприяння розвитку науки. 3.Формування держ замовлень на НДДКР. 4.Координація інновац діяльності. 5.Стимулювання інновац процесу та діяльності шляхом підтримки конкуренції. 6.Створення правової бази інновац процесів.

7.Кадрове забезпечення інновац. 8.Формування наук-інновац інфраструктури, інформаційних сис-м, консультат-юр послуг.

9.Інституціональне забезпечення інновац процесів.

10.Підвищення суспільного статусу інновац діяльності через заохочення інноваторів.

11.Регіональне регулювання інновац процесів.

12.Регулювання міжнародних аспектів інновац процесів.

Отже, механізм держ регулюв інновац розвитком розглядається як складова сист управл господарюванням країни. Формування інновац мех-му в Укр перебуває поки що в початковій стадії. Тому нагальною проблемою є розроблення політики сталого інновац розвитку держави і побудови ек мех-му її забезпечення та реалізації в ринк умовах.

18. Мета, напрямки та основні принципи державної інноваційної політики.

Інноваційна політика – комплекс принципів та взаємопідтримуючих економічних, правових, організаційних і соціальних методів планування, стимулювання, регулювання та контролю процесів інноваційної діяльності в наук-тех та вир-чій сферах.

Метою інноваційної політики є сприяння розвитку науки й техніки, підвищення інновац активності, що забезпечує конкурентоспроможність нац продукції на світовому ринку, обороноздатність країни, покращує екологічну ситуацію, а також сприяє розвитку венчурного довгострокового бізнесу.

Пріоритетні напрями – тематичні сфери науки і техніки, які мають першочергове значення для досягнення перспективних і поточних цілей соц-ек розвитку. Пріоритетні напрями: 1)інформаційні технології, електроніка; 2)вир-чі технолог; 3)нові мат-ли і хім продукти; 4)технології живих сис-м, у т.ч. біотехнології; 5)транспорт; 6)енергетика, паливо; 7)екологія

Принципи держ інновац політики: 1.Урядова підтримка фундамент дослідж. 2.Пріоритет інновацій над традиційним вир-вом (визнання за наукою провідної ролі в сис-мі продуктивних сил). 3.Свобода наук і наук-техніч творчості (забезпечується відповідними зак-ми актами та Конституцією). 4.Правова охорона та патентний захист інтелект-ї власності. 5.Інтеграцій наук, наук-тех діяльності та освіти (зміцнює взаємозв»язки між сист освіти та наук-вир сист-ми, що дає змогу прискорити впровадження інновац у вир-во, а наукову діяльність орієнтувати на вирішення вир-чих проблем). 6.Підтримка конкуренції у сфері науки і техніки, інновац діяльності (поєднання стимулювання з функціонуванням інновац структур в умовах конкурентного сер-ща). 7.Концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах НДДКР. 8.Створення заг-господ інновац клімату. 9.Заохочення розвитку відсталих районів і стримування зростання існуючих агломерацій. 10.Підготовка та перепідгот кадрів для нових і новітніх галузей вир-ва. 11.Сприяння розвитку міжнародного наук співробітництва. 12.Ефективність (економічність) інновац процесів.

Таким чином інновац політика грунтується передусім на пріоритетах заг ек політики і має динимічний хар-р.

20. Характеристика прямих та непрямих методів реалізації державної інноваційної політики.

За ознакою форми дії на інноваційний розвиток ек-ки методи поділяються на методи прямого і непрямого регулювання.

Суть методів прямого регулювання плягає в тому, що держава бере на себе ініціативу у виборі пріоритетів наук-тех розвитку, фінансування та стимулювання розроблення важливих нац інновац програм.

Методи непрямого регулювання створюють економічні та правові умови для прискорення інноваційного розвитку, проте це не означеє, що такі умови мають бути однакові для всіх галузей розвитку науки і техніки. Держава може їх диференціювати відповідно до пріоритетних напрямів та програм. Але головне, щоб у межах кожного напряму чи програми наукові, дослідні та проектні орг-ції мали однакові ек й правові умови діяльності, що сприятиме розвитку конкуренції.

Загальні методи державного стимулювання інновац діяльності: 1.Пряме фінансування. 2.Надання індивідуальним винахідникам безпроцентних банківських субсидій. 3.Створення венчурних інновац фондів, що користуються податковими пільгами. 4.Зниження держ патентних зборів для індивідуальних винахідників. 5.Право на прискорену амортизацію обладнання. 6.Створення мережі технопарків і технополісів. 7.Цілеспрямоване субсидування державою дрібного інновац бізнесу у формі дотацій. 8.Пільгове оподаткування прибутку, що отримується від реалізації наук розробок. 9.Право об”єднання капіталів для спільного проведення НДДКР. 10.Звільнення від імпортних митних тарифів на майно наук орг-цій. 11.Податкові пільги для стимулювання вкладень у дрібний інновац бізнес. 12.Право фірм на отримання безкоштовних ліцензій на використання створених у наук центрах винаходів і відкриттів.