11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.

Г.Менш вніс уточнення в класифікацію інновацій та розглянув їх взаємодію. Базисні інновації (поява яких створює нові ринки, продукти, потребують якісно нової кваліфікації) дають поштовх активності у сфері управління, послуг, культури. Поліпшуючі інновації надходять за базисними і розкривають їх можливості. Висунув „модель метаморфоз”, що ґрунтується на „гіпотезі перервності”, що полягає у чергуванні періодів, багатих нововведеннями, і нестачі їх. Головне завдання - через взаємодію держави і підприємництва створити економічні умови для розроблення, реалізації та поширення інновацій.

За Меншем кожний тривалий цикл має форму S-подібної або логістичної кривої, яка описує траєкторію життєвого циклу даного технологічного способу в-ва. На завершальній стадії попереднього технологічного базсу вникає новий. Момент злиття двох послідовних життєвих циклів Менш називає „технологічним патом” або структурною кризою, оскільки попередня S-подібна крива не зливаеться плавно з новою. Їх накладка породжує нестабільність. Амер. учений Фостер, що поділяє теорію Менша, називає таку ситуацію технологічним розривом та довів, що нововведення підкоряються певній логіці та прогнозуванню і тому можливо оцінити глибину змін, що стануться. Те, що є розрив між двома логістичними кривими, і є основою гіпотези перервності Менша.

12. Значення теорії інноваційного підприємництва та соціально-психологічної теорії в дослідженні проблем впровадження інновацій.

Теорія ін-го підпр-ва (теорія прискорення) (Пітер Друкер) заснована на теорії довгих хвиль і узагальнює досвід американ. моделі управління інновац. процесами. Теорія обґрунтовує необхідність поєднання підприємництва та інноваційної діяльності, що зумовлено високою віддачею інвестицій в нові прогресивні технології, особливо за політики державного сприяння інновац. розвитку. „Менеджери повинні перетворювати суспільні потреби в прибутковий бізнес-це і є нововведення”.

Соц-психологічна концепція теорії нововведень пов’язана з приорітетом людських взаємин в управлінні інновац. діяльністю. Над теорією працювали Берет, Вітте, Денісон та висвітлювали проблеми ролі особистості, поведінки, мотивації, організаційно-психологічні чинники, що сприяють впровадженню нововведень. Об’єктом дослідження „теорії стимуляторів” Є.Вітте є перешкоди, що виникають при впровадженні нововведень, та методи їх подолання - за допомогою сумісної роботи адміністрації та фахівців.- „владних та кваліфікованих стимуляторів”. У дослідженні Денісона розглянуто кореляцію стану рівня освіти та кваліфікації працюючих із зростанням/спадом темпів економічного розвитку.

13. Сутність, зміст та види інноваційного процесу.

Інноваційний процес- це процес перетворення наукового знання в інновацію, який є певною послідовністю подій, під час яких ідея перетвор. в конкретний науковий продукт, технологію або послугу і розповсюджується при практичному використанні.

Цей процес не переривається і після виходу товару на ринок, оскільки із зростанням масштабів використання в економіці новинок удосконалюються, стають більш ефективними, набувають нових споживчих якостей. Це відкриває для новинок нові ринки, нових споживачів, які бачать цей продукт як новий для себе.

Інн. процес складається з 5 етапів (фаз): 1. Наука. На цій фазі проводяться фундаментальні дослідження і розробка теор-го підходу до вирішення будь якої проблеми і ця фаза проходить в інститутах, ВУЗах та галузевих науково – дослдних інститутах та лабораторіях.

2. Дослідження. На цьому етапі проводять прикладні, експериментальні дослідження, розробляються експерим. моделі і цим займається наук-дослідні інститути і малі венчурні під-ва.

3. Розробка. Цей етап пов'язаний із визначенням тех-х хар-к нової продукції, пов'язана з конструктуруванням і розробкою інженерно тех-ї документації. Створюють дослідні зразки нової прод-ї та проводять експерим-ні вир-ва. Цей етап проводять в дослідних вир-х під-вах, спец. лабораторіях і конструкторських бюро.

4. Фаза вир-ва – здійснюється технічна та орг. підготовка вир-ва та масового вир-ва.

5. Фаза споживання – збут продукції та задоволення попиту споживачів, ліквідація відпрацьованого, створення нового продукту.

Останні дві фази пов'язані із комерціалізацією ідей та потребують концентрації капіталу.

Ін процес проходить всі названі фази при значних якісних змінах. При часткових змінах інн процес включає лише ті фази, які необхідні для забезпечення конкур інновацій.

Розрізняють 3 види інн.процесу: 1.Простий внутр-організ. (натур. форма)

2-Простий міжорганізаційний (товарна форма). 3.Розширений. Простий внутр-організ.інновац. процес передбачає створення і використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення не набирає при цьому товарної форми. У разі простого між організаційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосункам між виробниками та споживачами. Розширений інновац. процес виявляється з появою нових виробників нововведення, порушуючи монополію виробника-піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей нововведення.