40.Характеристика та особливості застосування оборонних інноваційних стратегій за м.Портером.

Оборонна стратегія — орієнтована на збереження стабіль­них позицій організації на ринку. До оборонних належать такі стратегії: імітації, захисту, оперативного реагування, очіку­вання.

Стратегія імітації базується на використанні вже відомих технологій і їх розвитку згідно з вимогами специфічного рин­ку. Головна увага при використанні стратегії імі­тації приділяється швидкому освоєнню технології і запуску то­вару у виробництво.

Творчий імітатор не робить винаходів продукту чи послуг, він удосконалює і розміщує їх на ринку. Стратегія імітації саме починається з ринку, а не з виробників Імітатори досягають успіху тим, що забирають споживачів у авторів нового продукту чи послуги своїм обслуговуванням; творча імітація задовольняє вже існую­чий попит, а не створює новий. Проте стратегія імітації також не вільна від ризику, причому значного. Загрозою може бути непра­вильна оцінка ситуації та імітація того, що не має перспектив з точки зору ринкових відносин.

Захисна стратегія використовується у формі короткостроко­вих тактичних дій зі створення конкуруючим фірмам несприйнят­ливих умов на ринку шляхом перебудови виробництва на випуск модернізованої продукції.

Стратегія очікування здійснюється в умовах невизначеності ситуації і попиту споживачів. У цьому разі фірма займає очікуваль­ну позицію до прояснення ситуації на ринку, а потім нарощує ви­робництво і збут нового продукту.

На ранній стадії розвитку будь-якої галузі фірма ставить собі за мету уважно спостерігати за цим процесом. Спостереження дає змогу фірмі одержати інформацію про вимоги до технології та персоналу, визначити перспективи галузі з погляду прибутко­вості й потенціалу зростання, оцінити власні можливості. Стратегія оперативного реагування притаманна спеціалізо­ваним малим фірмам, які працюють за індивідуальними замов­леннями і володіють здатністю швидко перебудовуватись на створення нового продукту.

41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.

Розроблення інноваційної стратегії передбачає прийняття стра­тегічних завдань (цілей), оцінку можливостей та ресурсів для їх використання; аналіз альтернатив; підготовку конкретних про­грам, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторін діяль­ності суб'єктів з урахуванням обраних цілей.

Послідовність етапів розроблення стратегії така: 1. Етап розроблення цілей: а)формування місії-орієнтації і місії-політики організації, у яких підкреслюється прихильність до інноваційної діяльності; б)формується мета інноваційного розвитку організації. Будується «дерево цілей». 2. Етап стратегічного аналізу: а)аналізується внутрішнє середовище й оцінюється іннова­ційний потенціал; б)аналізується стан зовнішнього середовища й оцінюється ін­новаційний клімат; в)визначається інноваційна позиція організації. 3. Етап вибору інноваційної стратегії: а)визначаються базові стратегії розвитку та їх інноваційні складові; б)розробляються й оцінюються альтернативні інноваційні стратегії; в)здійснюються вибір і обґрунтування інноваційної стратегії, якій віддається перевага. 4. Етап реалізації інноваційної стратегії: а)розроблюються стратегічний проект (перелік стратегічних змін і заходів для їх здійснення) та план реалізації проекту, особ­ливо враховується інноваційний характер перетворень; б)організується стратегічний контроль процесу реалізації проекту; в)оцінюється ефективність процесу реалізації і проводиться необхідне коригування проекту, стратегій, цілей.

Основний принцип формування стратегії розвитку в зовніш­ньому середовищі — максимальне використання сильних сторін підприємства, що забезпечують переваги порівняно з конкурен­том. Основним принципом формування стратегії розвитку внутрі­шнього середовища є максимальне використання внутрішніх ре­зервів організації і послідовне усунення слабких сторін, що є «вузьким місцем» на шляху досягнення цілей.