30.Рішення в інновац.Менеджменті та методи їх прийняття.

Управлінське рішення – це свідомий вибір альтернативи серед множини можливих, виконання якої веде до реалізації конкретних інновац.цілей. Рішення необхідно розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття як процес, що веде до появи цього продукту.

Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких рішень, які могли б забезпечити створення конкурентоспроможної продукції, досягнення ефективних результатів інновац.діяльності.

Управл.рішення в інноваціях можуть прийматися як інтуїтивно, так і на основі наукового підходу. Інтуїтивний спосіб базується на емоційному сприйнятті та оцінюванні ситуації й передбачає наявність у мен-ра проф.знань і чуття, які дають змогу миттєво приймати оптимальне рішення, що тривалий час не піддавалось логічним зусиллям, ґрунтуючись, головним чином, на здогаді, майже раптовому осяянні. Науковий підхід забезпечує прийняття управ.рішення як єдиний комплексний процес, зміст якого дає змогу вивчити проблему, що виникла, проаналізувати можливі варіанти її вирішення і вибрати найефективніший із них. Цей підхід забез-є прийняття раціональних і оптимальних рішень. Раціональні рішення передбачають вибір такої альтернативи, що принесе максимум вигоди для організації. Раціональні рішення, таким чином, відрізняються від інтуїтивних тим, що базуються на об’єктивному аналітичному процесі та формально-логічному мисленні.

31. Взаємодія організації і нововведень. Основні чинники. Що складають основу сил відторгнення нововведень.

Організації є конкретним середовищем, у якому здійснюється інновац.процес від народження ідеї до її реалізації. Орг-я з інновац.діяльністю є відкритою науково-виробничою системою, якій притаманні всі ознаки систем, а саме: цілеспрямованість, єдність, взаємозалежність всіх елементів, відносна стійкість і впорядкованість, неперервність розвитку, складність тощо. Трансформація зовн.середовища безперервно удобрює грунт для інновацій, зумовлює нові наук-тех.рішення щодо задоволення поточних і нових потреб, які постійно виникають.

Нововведення впроваджуються, як правило тоді, коли відносно великі масштаби випуску прод-ї виправдовують необх.витрати та забезпечують зростання фірми, її конкурентоспроможність і в перспективі.

Більшість орг-й прагнуть зберегти звичний стан і відкинути незвичне. Загальний ефект такої поведінки характеризується як „опір змінам”.

Відторгнення нововведень в орг-ях виявляється в тому, що виробники нової технік намагаються зробити її таким чином, щоб вона вписувалась в існуючі організац.структури і системи. Основу сил відторгнення нововведень складають об’єктивні і суб’єктивні чинники, серед яких найважливіші:

1)Фінансові витрати. Радикальні зміни коштують дорого, потребують проведення великої аналіт.роботи, виникає необх-ть перебудувати діяльність великої кількості підрозділів, змінювати правила ділової практики.

2)Інноваційні суперечності. Будь-яке нововведення змінює параметри роботи системи, порушує її рівновагу. Інновац.виробничий процес потребує переведення організації на новий технологічний, проф..рівень, має певний ризик і суперечить певним нормам, стандартам, правилам, потребує зміни організац.культури і структури.

3)Інновац.зміни викликають опір з боку персоналу. Опір може бути більш прихованим, виявлятись у зниженні продуктивності праці або інтенсивним, відкритим.

До причин особистих бар’єрів належать: *страх перед невідомим, *потреба в гарантіях, *загроза сталим соц.відносинам, *незалучення до перебудови осіб, яких це торкається, *Брак ресурсів і часу внаслідок інтенсивної оперативної роботи, що гальмує зміни, *інерція поведінки людей.

4)Нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін. Позитивно ставлячись до інновацій, вони, проте, вважають, що нововведення - це суто індивідуальний процес, який не піддається в значній мір управлінню та плануванню і пов’язаний із значним ризиком , більшим ніж захист позиції на ринку.

З метою подолання опору нововведенням вища ланка управління розробляє чітку інновац.політику, яка передбачає такі дії: *формування самост.дослідницьких підрозділів, творчих, проектних груп, що розробляють і впроваджують інновації. *розроблення програми для навчання персоналу. *створення сис-ми матер. і моральних стимулів винахідництва, новаторської творчості працюючих.