- •Лекція 1. Основні теорії трансформаційних станів економіки.
- •1. Сутність та зміст трансформаційної економіки як науки.
- •2. Сутність перехідної економіки.
- •2. За характером перехідних процесів:
- •2. Трансформаційні стани економічних систем, основні форми та етапи їх розвитку
- •4. Становлення економічної системи України в умовах трансформаційних процесів в економіці
- •Лекція 2. Закономірності руху економічних систем. Людський, соціальний та інтелектуальний капітал.
- •1. Індустріальне та постіндустріальне суспільство.
- •2. Інформаційне суспільство як форма й результат функціонування постіндустріальної економіки.
- •4. Роль держави у забезпеченні ефективної трансформації продуктивних сил на принципах інформаційної економіки.
- •5. Людський, соціальний та інтелектуальний капітал як інституціональні форми функціонування інформаційного суспільства.
- •Лекція 3. Передумови системної трансформації соціалізму.
- •1. Соціально-економічна сутність централізовано керованої економічної системи.
- •2. Централізоване директивне планування.
- •3. Господарські реформи як способи вдосконалення централізовано керованої економічної системи.
- •4. Необхідність, сутність та цілі соціально-економічної трансформації командно-адміністративної системи соціалізму.
- •Лекція 4. Проблеми формування економічної політики в Україні в умовах перехідного стану суспільства.
- •1. Економічна політика як об’єктивна потреба відображення інтересів суб’єктів економічної діяльності.
- •2. Цілі економічної політики та їх класифікація
- •3. Концептуальні моделі переходу до ринкової системи господарювання.
- •Лекція 5. Становлення ринку факторів виробництва.
- •1. Первісне нагромадження капіталу. Становлення ринку капіталів.
- •2. Становлення фондових ринків.
- •3. Проблеми формування ринків землі та нерухомості.
- •4. Формування системи найманої праці та ринку праці.
- •Лекція 6. Принципи формування підприємницького середовища у перехідній економіці України.
- •1. Підприємництво в системі економічних відносин суспільства.
- •Класифікація перешкод для розвитку підприємництва в Україні
- •Державне регулювання підприємництва.
- •3. Державне регулювання процесів у підприємницькому середовищі.
- •4. Державна система підтримки підприємництва.
- •5. Фінансові важелі державної підприємницької політики.
- •Лекція 7. Фіскальна та монетарна політика як складові фінансової стабілізації у трансформаційній економіці.
- •1. Цілі, функції та інструменти фіскальної політики в умовах системної трансформації економіки.
- •2. Використання податкових інструментів у фіскальній політиці.
- •3. Формування дохідної та видаткової частин бюджету.
- •4. Дефіцит бюджету і способи його покриття. Державний борг та проблеми його обслуговування.
- •5. Монетарна політика та особливості її реалізації в Україні.
- •Лекція 8. Зайнятість, доходи населення та соціальна політика в умовах ринкових перетворень.
- •1. Зайнятість як функція суспільного виробництва та форма відповідності пропозиції робочої сили та попиту на неї.
- •2. Безробіття як макроекономічна проблема сучасної економіки.
- •4. Регулювання ринку праці, зайнятості, оплати праці та споживання населення.
- •Лекція 9. Основні тенденції та інституціональні форми глобалізації, їх вплив на трансформаційні процеси в Україні
- •1. Сутність глобалізації. Економічний розвиток як чинник формування інституціональних основ глобалізації.
- •2. Глобалізація та проблеми міжнародної економічної безпеки.
- •3. Глобалізація та соціалізація економічного розвитку.
- •4. Глобалізація як інструмент запровадження ефективних соціальних чинників трансформації національних економічних систем.
4. Роль держави у забезпеченні ефективної трансформації продуктивних сил на принципах інформаційної економіки.
Суперечливість процесу становлення та розвитку відносин, пов'язаних із функціонуванням та реалізацією інтелектуальної та іншої власності, за умов подальшого усуспільнення виробництва та праці, вимагає існування певної сили, суб'єкта соціально-економічних відносин, який би забезпечував економічну й соціальну справедливість відтворювального процесу, довгострокову та конструктивну рівновагу у взаємодії різнонаправлених агентів у системі відносин, що формуються на основі інтелектуальної та іншої власності.
Такою силою, суб'єктом в економічному та соціальному середовищі може виступати лише держава як носій потреби у збереженні та зміцненні цілісності наявної метасистеми, забезпеченні якщо не єдності, то однонаправленості інтересів основних учасників господарської діяльності.
Визначальними економічними функціями сучасної держави у розвинених капіталістичних країнах вже давно є:
– забезпечення розвитку основних галузей національного господарства на основі новітніх технологій;
– створення та розвиток інтелектуальної інфраструктури, а також механізмів просування новітніх технологій на ринок в основні галузі національного господарства;
– соціальна орієнтація розвитку національної економічної та господарської системи, що сприяє реалізації принципів не лише ринкової, а й соціальної справедливості у суспільстві;
– сприяння адаптації та розвитку національної економіки у глобалізованому економічному, політичному, інформаційному та соціальному просторі.
Успішна реалізація цих функцій вимагає:
по-перше, концентрації об'єктів державної власності у таких стратегічних секторах економіки, як освіта, наука, прикладне науково-дослідне виробництво;
по-друге, забезпечення можливості активно впливати на процеси перерозподілу ВВП, національного доходу;
по-третє, наявності у держави чіткого уявлення про пріоритетні стратегічні цілі та механізми використання бюджетних коштів;
по-четверте – формування ефективної моделі взаємодії держави та бізнесу, приватного капіталу в напрямі спільного розв'язання поставлених часом перед національною економікою завдань.
Прикладом системного підходу держави до виконання названих функцій у справі використання інтелектуальної власності та інтелектуального капіталу для забезпечення інноваційної спрямованості економічного розвитку може бути політика урядів США.
Основні правові акти 80—90-х pp. XX ст. забезпечили у США швидке формування цілої низки організаційно-економічних форм взаємодії держави та корпоративного капіталу щодо проведення та комерціалізації науково-дослідних робіт. До наявних уже у структурі Управління з науково-технологічної політики адміністрації президента (УНТП) Національного наукового фонду США, Національного інституту стандартів і технологій та Національної ради з науки і технологій штатів, Президентської ради консультантів з науки та технологій, а також наукових комітетів, Дослідницької служби та Бюджетного управління Конгресу США долучилися новостворені: мережа об'єднаних дослідницьких венчурних кампаній (ДВК), система Угод про кооперативні дослідження та розробки (УКДР), «Програми передових технологій» — (ППТ) та Партнерства щодо сприяння промисловому виробництву (ПСПП), міжвідомча Інноваційна дослідницька програма малого бізнесу, Регіональні центри передавання технологій НАСА, Проект технологічного реінвестування тощо.
Паралельно (але у взаємодії із державними інституціями) проблемами науково-технічного розвитку США займаються неурядові організації, такі як Національна дослідницька рада, Американська асоціація розвитку науки, Корпорація РЕНД тощо.
Постійне поглиблення та розвиток гнучкості організаційної структури, що забезпечує інституціоналізацію науково-дослідних робіт, впровадження досягнень НТР у масове виробництво у США свідчать про розуміння владними структурами ролі цього сектору у забезпеченні конкурентоспроможності національного капіталу на світових ринках і про рівень ефективності реалізації нових функцій держави щодо зміцнення економічної системи в умовах викликів інформаційного суспільства та глобалізації.
Як наслідок — у США сконцентровано близько 70% прав усієї світової інтелектуальної власності (щорічно країна витрачає на НДР понад 125 млрд дол.), доходи ж від експорту наукоємної продукції сягають 740 млрд дол. на рік. Обсяг експорту технологій із США перевищує, наприклад, російський (та не в меншому співвідношенні — український) більш ніж у 200 разів, із Німеччини — майже у 100 разів, із Італії — у 14 разів. Доля тієї ж Росії на світовому ринку високих технологій не перевищує 1 %.
Переважання в українській економіці низько – та середньотехнологічних виробництв є яскравим свідченням низької якості й ефективності, мотиваційної системи та уваги держави, неадекватного вимогам часу рівня реального урахування у науково-технічній, структурній, податковій, бюджетній, соціальній політиці ролі НТП, конкурентоспроможності національного капіталу на ринку високих технологій та високотехнологічних продуктів високої якості.
Державна політика сприяння інтелектуалізації праці, формуванню високотехнологічної структури виробництва в основних секторах і галузях народного господарства повинна забезпечити правове поле такої спрямованості розвитку. Зокрема для України це означає:
прийняття ключових законів, що визначають єдині правила гри у сфері високих технологій – Закону України про інтелектуальну власність і Закону про трансфер технологій, який би регулював експорт-імпорт технологій з позицій забезпечення конкурентоспроможності економіки, а також умови передавання розроблених за бюджетні кошти нових технологій приватному капіталу;
за допомогою податкової та бюджетної політики забезпечення державного стимулювання НДКР на макрорівні та на рівні окремих інноваційно спрямованих фірм і корпорацій, технопарків;
3) оскільки приватний капітал в Україні поки що не орієнтований на інноваційні чинники зростання та на посилення соціальної відповідальності бізнесу, роль головного координатора процесів забезпечення інноваційної спрямованості економіки, зростання рівня її соціалізації через розвиток людського, інтелектуального та соціального капіталу, повинна взяти на себе державна влада усіх рівнів.