- •Лекція 1. Основні теорії трансформаційних станів економіки.
- •1. Сутність та зміст трансформаційної економіки як науки.
- •2. Сутність перехідної економіки.
- •2. За характером перехідних процесів:
- •2. Трансформаційні стани економічних систем, основні форми та етапи їх розвитку
- •4. Становлення економічної системи України в умовах трансформаційних процесів в економіці
- •Лекція 2. Закономірності руху економічних систем. Людський, соціальний та інтелектуальний капітал.
- •1. Індустріальне та постіндустріальне суспільство.
- •2. Інформаційне суспільство як форма й результат функціонування постіндустріальної економіки.
- •4. Роль держави у забезпеченні ефективної трансформації продуктивних сил на принципах інформаційної економіки.
- •5. Людський, соціальний та інтелектуальний капітал як інституціональні форми функціонування інформаційного суспільства.
- •Лекція 3. Передумови системної трансформації соціалізму.
- •1. Соціально-економічна сутність централізовано керованої економічної системи.
- •2. Централізоване директивне планування.
- •3. Господарські реформи як способи вдосконалення централізовано керованої економічної системи.
- •4. Необхідність, сутність та цілі соціально-економічної трансформації командно-адміністративної системи соціалізму.
- •Лекція 4. Проблеми формування економічної політики в Україні в умовах перехідного стану суспільства.
- •1. Економічна політика як об’єктивна потреба відображення інтересів суб’єктів економічної діяльності.
- •2. Цілі економічної політики та їх класифікація
- •3. Концептуальні моделі переходу до ринкової системи господарювання.
- •Лекція 5. Становлення ринку факторів виробництва.
- •1. Первісне нагромадження капіталу. Становлення ринку капіталів.
- •2. Становлення фондових ринків.
- •3. Проблеми формування ринків землі та нерухомості.
- •4. Формування системи найманої праці та ринку праці.
- •Лекція 6. Принципи формування підприємницького середовища у перехідній економіці України.
- •1. Підприємництво в системі економічних відносин суспільства.
- •Класифікація перешкод для розвитку підприємництва в Україні
- •Державне регулювання підприємництва.
- •3. Державне регулювання процесів у підприємницькому середовищі.
- •4. Державна система підтримки підприємництва.
- •5. Фінансові важелі державної підприємницької політики.
- •Лекція 7. Фіскальна та монетарна політика як складові фінансової стабілізації у трансформаційній економіці.
- •1. Цілі, функції та інструменти фіскальної політики в умовах системної трансформації економіки.
- •2. Використання податкових інструментів у фіскальній політиці.
- •3. Формування дохідної та видаткової частин бюджету.
- •4. Дефіцит бюджету і способи його покриття. Державний борг та проблеми його обслуговування.
- •5. Монетарна політика та особливості її реалізації в Україні.
- •Лекція 8. Зайнятість, доходи населення та соціальна політика в умовах ринкових перетворень.
- •1. Зайнятість як функція суспільного виробництва та форма відповідності пропозиції робочої сили та попиту на неї.
- •2. Безробіття як макроекономічна проблема сучасної економіки.
- •4. Регулювання ринку праці, зайнятості, оплати праці та споживання населення.
- •Лекція 9. Основні тенденції та інституціональні форми глобалізації, їх вплив на трансформаційні процеси в Україні
- •1. Сутність глобалізації. Економічний розвиток як чинник формування інституціональних основ глобалізації.
- •2. Глобалізація та проблеми міжнародної економічної безпеки.
- •3. Глобалізація та соціалізація економічного розвитку.
- •4. Глобалізація як інструмент запровадження ефективних соціальних чинників трансформації національних економічних систем.
4. Необхідність, сутність та цілі соціально-економічної трансформації командно-адміністративної системи соціалізму.
Як вже підкреслювалося, необхідність трансформації визначалася тим, що командно-адміністративна система господарювання, яка панувала в колишньому СРСР та деяких інших країнах, характеризувалася одержавленням економіки, нерозвинутим товарним виробництвом, централізованим плануванням усього соціально-економічного життя. Домінуючим чинником у формуванні пропорцій економічного зростання була регулювальна роль держави, а товарне виробництво мало підпорядкований характер.
Якою мірою системно пов'язаними були макроекономічні структурні деформації передреформного (1985 р.) періоду, тією ж мірою системний характер мали і їхні макроекономічні наслідки, і їх вияв на макрорівні.
У період розбудови незалежної Української держави гостро постало питання про економічні реформи. Централізоване планування, що складалося бюрократичною системою на тривалий період як законодавчий акт і велося від досягнутого, стало економічно недоцільним, оскільки воно не відповідало швидкій зміні потреб (виробничих і особистих) і не могло забезпечувати дотримання оптимальних пропорцій відтворювального процесу, вело до кризи економіки. У соціальному плані воно в кінцевому підсумку означало зрівнялівку, які б новаторські елементи в нього не вводилися. Отже, треба відійти від централізованого планування, перейти від загального одержавлення до багатоваріантності форм власності, до розвитку підприємництва.
Аргументів, які свідчать про необхідність зміни адміністративно-командної системи, за радянських часів набралося достатньо, щоб не ставити під сумнів об'єктивність цього процесу. Інша річ — його часто характеризують як перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки. Однак це досить однобічна характеристика.
По-перше, в розвинутих країнах світу, які завжди асоціюються з ринковим господарством, вже давно функціонує не суто ринкова, а змішана економіка. І цього ніхто з серйозних дослідників не заперечує. По-друге, в колишньому СРСР також існувала не суто адміністративна, а змішана економіка, що включала в себе товарно-грошові відносини як такі, що доповнювали і певним чином оформляли директивно-планові зв'язки.
Це означає, що реальний перехід здійснюється не від адміністративно-командної економіки до ринкової, а від змішаної, що функціонувала на директивно-планових засадах, до змішаної економіки, що заснована на ринкових принципах.
Звичайно, що зміна засад — це також революційне перетворення, проте зовсім не таке, як демонтаж однієї системи і заміна її на нову. Спрощене розуміння сутності переходу позначається на економічній політиці та прийнятті господарських рішень.
В Україні цей перехід має свої, досить істотні, особливості. По суті, в нашій країні не існувало власної цілісної економічної системи. Це була підсистема єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, сформована для його обслуговування. В ній не було багатьох елементів, властивих самостійній економічній системі. В Україні вироблялося лише 20 % кінцевого продукту. Тому тут перехідний процес передбачає зміни в економічній структурі, пов'язані не тільки з ринковою переорієнтацією, а й зі створенням власної економічної системи.
Отже, сутність трансформаційного процесу в Україні полягає в переході від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, який функціонував на директивно-планових засадах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах.
Важливою особливістю такого трансформаційного переходу є його інверсійний характер, пов'язаний зі зміною послідовності економічних перетворень.
Класичний тип формування ринкової економіки пов'язаний з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Розвиток індустріальної системи створює науково-технологічний базис для утвердження ринкових відносин.
Інверсійний тип ринкового трансформування — це формування ринкової системи в умовах індустріального суспільства.
Директивно-планову форму зв'язку закріплено в матеріально-речовій структурі виробництва та у розміщенні продуктивних сил. Тому ринкове трансформування передбачає не тільки функціональну заміну планових зв'язків на ринкові, а й структурну перебудову (в тому числі зміни в розміщенні продуктивних сил). Це завдання є набагато складнішим за функціональні зміни. Однак спочатку воно не було усвідомлене ні політиками, ні багатьма економістами, що ускладнювало й без того непросту економічну ситуацію.
Інверсійний характер ринкового трансформування виявляється в усіх економічних процесах. Класичний тип формування ринкової економіки включав процеси переходу від дрібної приватної власності до крупнішої, від вільної конкуренції до олігополії, монополії та різноманіття ринкових структур, від вільного ціноутворення до включення механізмів державного регулювання цін.
Інверсійний тип ринкового трансформування передбачає протилежні переходи: від загального одержавлення власності до різноманіття її форм, від державної монополії до запровадження конкурентних засад, від директивно-планових цін до вільного ціноутворення тощо. Ці особливості ринкового трансформування мають бути враховані під час аналізу його структури.
У структурі ринкового трансформування можна виокремити три основні трансформаційні потоки:
— первісне нагромадження капіталу як основоположний процес;
переструктурування економіки відповідно до нових закономірностей її функціонування;
соціалізацію економіки як протилежний первісному нагромадженню процес, покликаний пом'якшувати напруженості, породжені двома попередніми процесами.
Зазначені базисні цілі соціально-економічної трансформації адміністративно-командної системи соціалізму висунули перед Україною одразу кілька завдань, серед яких головними були:
визначення пріоритетів дальшого розвитку з урахуванням активізованих і потенційних національних ресурсів та перспективних світових політичних і технопромислових тенденцій;
забезпечення динаміки зростання, яка б відтворювала резонанс із загальносвітовою динамікою та темпом розвитку інших країн спільної з Україною цивілізаційної платформи;
гармонізація впливів і взаємозв'язків між внутрішньою економічною і політичною підсистемами, з одного боку, та зовнішніми чинниками — з другого, з метою пошуку «формули інституційної рівноваги», яка гарантує невпинне зростання;
запровадження адекватної державної політики, спрямованої на активізацію пріоритетних чинників постіндустріального прогресу та створення саморегульованих циклів інноваційного розвитку;
пошук адекватної методології дальшого розвитку, яка відповідає актуальним завданням нового покоління національних реформ, кореспондується зі світовим досвідом та вдалою практикою «піонерів світового розвитку» і являє собою сучасний категоріально-інструментальний апарат для розуміння наявних процесів та тих, що набирають швидкості.
Однак найпершою проблемою, що виникала за спроби теоретико-практичного обгрунтування та концептуального узагальнення цих завдань, був й залишається брак адекватної сучасної парадигми, а точніше, ідеології, здатної надати достатній науковий інструментарій для теоретичної інтерпретації і практичного запровадження необхідних реформаційних заходів. По-перше, як і за умов становлення капіталізму ринкова трансформація приводить до зміни суб'єктної структури суспільства, що потребує врахування інтересів нових соціальних груп у системі економічних інтересів суспільства і вироблення заходів економічної політики, спрямованих на їхню реалізацію. По-друге, на колишньому пострадянському просторі утворилися нові національні держави, зокрема Україна, що вимагало переосмислення національних економічних інтересів і національної економічної політики. У цьому плані особливості ринкової трансформації збігаються зі специфікою становлення капіталізму, що характеризувалася зародженням нових національних держав. По-третє, трансформаційні економіки від самого моменту зародження включаються у світогосподарські зв'язки. Звичайно, в умовах глобалізації їхній рівень зовсім не той, що мав місце за становлення капіталізму, але й у цьому питанні неможливо не помітити спільності процесів, що відбувалися тоді і відбуваються сьогодні.