Лекція 9. Основні тенденції та інституціональні форми глобалізації, їх вплив на трансформаційні процеси в Україні

План лекції

1. Сутність глобалізації. Економічний розвиток як чинник формування інституціональних основ гло­балізації.

2. Глобалізація та проблеми міжнародної економіч­ної безпеки.

3. Глобалізація та соціалізація економічного роз­витку.

4. Глобалізація як інструмент запровадження ефек­тивних соціальних чинників трансформації національ­них економічних систем.

1. Сутність глобалізації. Економічний розвиток як чинник формування інституціональних основ гло­балізації.

Становлення державності в Україні, взаємозв'язане з об'єктивними процесами системної трансформації економіки, ідеології, суспільства загалом, розпочалося у надзвичайно склад­них умовах, важливим чинником яких, безперечно, виступають процеси, що відбуваються у світовій системі господарювання.

Складність та неоднозначність цих процесів викликана динамізацією процесів системної глобалізації життя на планеті.

Глобалізація визнається сьо­годні однією із закономірностей, які характеризують сучасний стан, умови та перспективи розвитку світового співтовариства, кожного окремого його суб'єкта як частки цілого. Водночас вона є однією з системних інституціональних форм, через які виявля­ється якісно новий рівень інтегрованості, цілісності сучасної сві­тової метасоціальної системи, нова якість суперечностей у ній.

Новий поштовх розвитку процесів глобалізації всіх сфер жит­тя на планеті, і зокрема економіки, зумовлений також розпадом економічної системи соціалізму, яка контролювала значні тери­торії та ресурси планети, перетворенням ринку на єдиний «уні­версальний» механізм єдиної економічної системи, що охоплює весь світ.

Сьогодні феномен глобалізації виходить за суто економічні рамки та охоплює практично всі основні сфери суспіль­ної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства.

Основні етапи формування світового господарства:

1. З появою національних господарських систем, національ­них держав виникають міжнародна спеціалізація й міжнародний поділ праці як вища форма суспільного поділу праці.

2. Поглиблення міжнародного поділу праці особливо посилю­ється в умовах розвитку науково-технічної, і, зокрема, інформа­ційної революції, оскільки стає неможливим використання їх до­сягнень якоюсь однією окремою країною. Значно впливає на розвиток міжнародного поділу праці та його форм функціону­вання транснаціональних корпорацій. Зокрема, їх діяльність веде до трансформації уявлення про такі види суспільного поділу пра­ці, як частковий та одиничний, оскільки навіть внутрішньофірмовий поділ праці в ТНК стає, фактично, різновидом її міжнарод­ного поділу.

Поглиблення спеціалізації викликає необхідність у поглиб­ленні кооперації у сфері виробництва.

Міжнародна виробнича кооперація — це безпосереднє поєднання у повсякденній взаємодії праці суб'єктів— юридичних осіб різних країн в одному й тому ж, або в різних, але пов'язаних між собою процесах виробництва на основі єдності конкретної виробничої мети.

Визначають такі основні форми міжнародного виробничого співробітництва:

• спільна координація виробництва та збуту на основі спеціа­лізації та кооперування;

• спільне володіння підприємствами;

• науково-технічне співробітництво.

Однією із найважливіших форм сучасної міжнародної вироб­ничої кооперації слід визнати міжнародне науково-технічне спів­робітництво. Основними формами такого співробітництва є:

— створення спільних науково-дослідних центрів;

• здійснення спільних експериментів у галузі вдосконалення техніки й технологій;

• спільні пошуки та вивчення зарубіжного досвіду в галузі організації виробництва та праці;

• поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики;

• організація підготовки кваліфікованого персоналу дослід­ників.

3. Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарсько-політичного об'єднання країн па основі розвитку гли­боких стійких взаємозв'язків та поділу праці між національни­ми господарствами, взаємодії їх структур на різних рівнях і в різних формах.

До основних форм такої економічної інтеграції відносять:

• зони вільної торгівлі, де відміняються торговельні обме­ження між країнами-учасницями;

• митні союзи, що базуються на встановленні єдиного зовніш­ньоторговельного тарифу та проведенні єдиної торговельної по­літики відносно країн «третього світу»;

• спільний ринок, який базується на вільній торгівлі, свободі руху капіталів та робочої сили, узгодженні економічної політики (це складніша форма інтеграційних процесів);

• економічний (валютний) союз, заснований на узгодженні економічної та валютної політики (одна з найскладніших форм міжнародної інтеграції).

Основними перевагами, які отримують країни — учасниці міжнародної інтеграції, є, насамперед: широкий доступ до різних видів ресурсів, створення стабільного ринку збуту продукції, сприятливих умов для окремих національних виробників, захист їх від зовнішньої конкуренції. Міжнародна інтеграція в межах економічного союзу сприяє також спільному вирішенню склад­них соціальних проблем тощо.

Усі згадані вище чинники та інституціональні форми співробіт­ництва формують світове господарство як сукупність національ­них та регіональних господарських комплексів, пов'язаних між собою системою міжнародного поділу праці, відносинами вироб­ничого та науково-технічного, торговельного та кредитно-фінансового співробітництва. Отже, світове господарство являє собою єдиний організм, де кожна країна залежить від інших і є ареною загальносвітових процесів.

Сьогодні глобалізація процесів суспільного розвитку формує нову інтеграційну форму, яка виявляються насамперед у:

• появі потреб в уніфікації певних правил гри для всіх учас­ників світового господарства;

• нових формах управління світовою економікою, які врахо­вують інтереси не тільки національного (у його взаємодії з іншим національним), а й наднаціонального та загального, спільного для всього людства;

• появі нових закономірностей політичної діяльності окремих національних держав, які, до певної межі, втрачають самостій­ність у прийнятті всіх необхідних рішень щодо функціонування держави;

• обмеженні альтернатив вибору цілей та інструментів розвит­ку окремих країн, окремих регіонів з боку світового співтовари­ства і в інтересах цього співтовариства, хоча механізми такого впливу ще перебувають лише у стадії формування.

Матеріальною, економічною основою процесу глобалізації у другій половині XX — на початку XXI ст. виступає, насамперед діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК).

Чинником, що визначає динамічний характер змін у природі світового господарства, все виразніше стає таке незаперечне явище, як перехід від суто «матеріального» до інформаційного суспільства, коли «матеріальна складова в структурі життєвих благ віддає першість інформаційній».

Швидке зростання сили та ролі ТНК у світовому господарстві, динамічний розвиток планетарних інформаційних мереж спри­чинили значні зміни у механізмах функціонування світової фі­нансової системи, яка виступає сьогодні формою, результатом і умовою розвитку процесів економічної глобалізації.

До основних тенденцій та форм глобалізації світового фінан­сового ринку вчені відносять насамперед:

• створення нової, більш гнучкої та відносно стабі­льної, міжнародної валютної системи, яка більше не пов'язана із золотою грошовою масою, що дає змогу оперативніше реагувати на потреби ринку товарів і послуг, окремих держав;

• зниження торговельних та регуляторних бар'єрів між краї­нами, що сприяє фінансовій інтеграції та вільному руху фінансо­вих потоків у межах усієї планети;

• прискорення процесів концентрації та централізації у сфері фінансових послуг через злиття банків й інших фінансових орга­нізацій.

• універсалізацію фінансового бізнесу та зміни у структурі ринків фінансових послуг (злиття банківського та страхового біз­несу; появу агрегаторів — компаній, які надають споживачам можливість порівнювати ціни на різні фінансові послуги, а також компаній, що надають банківські та брокерські послуги в режимі реального часу; вертикально інтегрованих компаній, в яких поєд­нуються процеси розроблення та використання інформаційних мереж та надання фінансових послуг);

• широке та ефективне використання інформаційних мереж та інших інформаційних технологій для проведення фінансових операцій з обслуговування бізнесу у будь-якому регіоні планети.

• однією з домінуючих форм процесу фінансової глобалізації стала тенденція до появи наднаціональних платіжних засобів, тобто об'єднання національних платіжних систем на базі світо­вих валют.