Лекція 5. Становлення ринку факторів виробництва.

План лекції

1. Первісне нагромадження капіталу. Становлення ринку капіталів

2. Становлення фондових ринків

3. Проблеми формування ринків землі та нерухомості

4. Формування системи найманої праці та ринку праці

1. Первісне нагромадження капіталу. Становлення ринку капіталів.

Первісне нагромадження капіталу і становлення ринку капіта­лів являють собою характерні риси трансформаційної економіки, оскільки ці процеси відбуваються під час переходу від поперед­нього до нового, капіталістичного способу виробництва.

Первісне нагромадження капіталу є процесом, який пе­ретворює, з одного боку, засоби виробництва та інші матеріальні цінності в капітал, а з другого — безпосередніх виробників у най­маних працівників.

За своєю сутністю цей процес характеризується передусім на­громадженням грошових ресурсів, а також матеріальних цінно­стей (засобів виробництва та предметів споживання) в руках окремих осіб, включенням їх у ринковий обіг, що і перетворює ці нагромадження на капітал.

Первісне нагромадження капіталу - явище типове для всіх країн, в яких еволюцмним шляхом формувалася ринкова економка.

Історичними формами (джерелами) первісного нагромадження капггалу були експропріація землі у стьського населения (Англія, XV - XVI ст.), знищення общинного землекористування, розкрадання церковних земель та iн.

Первісне нагромадження капіталу прискорювало процес переростання простого товарного виробництва у капіталістичне, доводило майнову диференціацію виробників до логічного завершення - концентрациї власності (капіталу) на одному полюсі i робочої сили, відокремленої від власності, - на іншому полюсі. Саме в прискоренні становлення нового (капіталістичного) ладу i полягае історична місія первісного нагромадження капіталу. Причому здійснювалося це з допомогою насильницьких методів, попраниям елементарних прав i свобод людини, аж до права на життя.

Процес первісного нагромадження капіталу в постсоціалістичних країнах розпочався ще за часів соціалізму, у межах існуючо­го «тіньового сектору». Наприкінці 80-х років XX ст. цей процес тривав завдяки активному розвитку кооперативних підприємств. Останні, по-перше, працювали у вигідніших умовах, ніж держав­ні підприємства, продавали готову продукцію за вільними ціна­ми, а, по-друге, вирішуючи проблему дефіциту товарів, отриму­вали значні прибутки. Високий рівень інфляції початку 90-х років XX ст. також посприяв перерозподілу інфляційних доходів від населення з середніми та низькими доходами до підприємців.

В Україні в трансформаційний пepioд на первісне нагромадження ліг основний тягар формування капіталу. Це крупно масштабний процес, основними формами якого стали:

1. Керівники підприємств, що підлягали приватизації, використали можливість перерозподілити за заниженими цінами власність державних підприємств на користь власних приватних підприємств. Зниження вартості державного майна також відбувалося у процесі продажу державою підприємств іноземним інвесторам, оскільки саме такою була вимога іноземних інвесторів. Держава погодилась із цією вимогою з метою стимулювання припливу іноземного капіталу і зменшила ціни продажу підприємств на суму кредиторської заборгованості.

2. Державне майно придбавалося через організацію штучних банкрутств. Підприємство після «невиконання» умов контракту визнається банкрутом. При цьому з'являються креди­тори, які «погоджуються» надати фінансову допомогу за умови передачі або додаткового випуску акцій підприємства-боржника. Банкрутство пояснюється не тільки спадом виробництва в певних галузях, а, швидше за все, бажанням заволодіти правом власності на майно акціонерного товариства.

3. Одним зі специфічних способів нагромадження капіталу в постсоціалістичних країнах були затримка виплати і заборгованість із заробітної плати. Фактично можна назвати зло­чином використання невиплаченого фонду заробітної плати (хоча можливості для своєчасної виплати були) для отримання відсот­ків за банківськими депозитами.

4. В період переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки значного поширення набув такий спосіб нагромадження капіталу, як ухиляння підприємств від сплати податків.

5. Масове скуповування (за безцінь) сертифікатів та акцій у населения з метою оволодіння підприємствами, банками i т.п.

6. Перерозподіл багатства з допомогою інфляцїї, знецінення заощаджень населення.

7. Самовільне захоплення земель, земельних родовищ, pecypciв.

Важлива особливість первісного нагромадження капіталу в Україні полягае в тому, що воно здійснюється в процесі реформ, а тому, пo-cyті, знаходиться під прикриттям держави i, навіть, більше – стає об'єктом її економічноі політики.

Отже первинне нагромадження капіталу призводить до виникнення нових відносин власності, основними характеристиками яких є:

1. В Україні відбулося в основному нетрудове формування системи нових відносин власності, яка виникала i розвивалася в умовах масового розбазарювання державного майна, використання тіньових схем скуповування за безцінь підприємств, рейдерства, незаконного позбавлення власності багатьох дрібних власників i т.п.

2. Основними сферами формування нових відносин власності в Україні стали сфери розподілу i обміну, а не виробництва. Формування суб'єктів приватноі власності відбувалося спочатку на основі масової ваучеризації, а в подальшому через неодноразові акти скуповування майнових сертифікатів, розпродаж державних підприємств та майна, незаконні ринкові операції з землею тощо; перерозподіл грошових активів через механізм цін, процентну ставку, інфляцію, валютно-фінансові операції та ін.

3. Нова система вщносин власності в Україні характеризується глибоким майновим розшаруванням членів сусптьства. Лініями цього розшарування є: рівень доходів ociб найманої праці i роботодавців; відмінності у багатстві між дрібним, середнім i крупним бізнесом; велика різниця в багатстві олігархічно-монополістичних груп i рештою населения України.

4. Низька ефективність нової системи відносин власності, при цьому, як економічна, так i соціальна. Звичайно, вплинуло те, що нові відносини власності в Україні сформовані на відсталій матеріально-технічній базі виробництва. Але основне в тому, що нова система не сформувала ефективного власника. Адже нові власники добули «свою власність» не згідно iз економічними законами виробництва i обміну, а всупереч їх вимогам, не витрачаючи ресурси праці, капіталу (нееквівалентним шляхом). За таких умов не створюеться ефективний власник. Суб'екти власності в Україні не проходили суспільного відбору, а тому багато з них не володіють мистецтвом менеджменту, маркетингу, розумінням проблем розвитку країни i бізнecy. В Україні за роки незалежності так i не відбулася структурна перебудова економіки, не створені умови для інноваційного розвитку.

5. Переважна частина населения країни не мае реальних прав впливати на привласнення, вдовольняеться досить низькими доходами.

6. Досить суттєвою відмінністю нової системи відносносин власності в Україні є її антиекологічний характер. Природа, оточуюче середовище, земля, ліси i води - все це стало заручниками первісного нагромадження капіталу i нераціонального господарювання.

У результаті формування капіталу відбувається зародження і подальший розвиток ринку капіталів. Специфіка формування рин­ку капіталів у постсоціалістичних країнах полягає у тому, що зростання капіталів відбувалося не в результаті закономірних процесів концентрації та централізації капіталу, не в результаті зростання суспільного капіталу у вартісному і в матеріально-уречевленому вираженні, а за рахунок перерозподілу раніше створеного національного ресурсу і багатства через роздержав­лення і приватизацію державного й суспільного майна.

Специфікою функціонування капіталу, що також зумовлює особливості розвитку ринку капіталів, є те, що продуктивний ка­пітал у постсоціалістичних країнах залишається за своїм складом «соціалістичним», інакше кажучи, створеним ще за часів соціаліз­му. Це означає, що значна частка такого капіталу є фізично й мо­рально застарілою. Маючи такий капітал, постсоціалістичні краї­ни можуть розраховувати лише на просте відтворення у провід­них галузях економіки, а реальна можливість розширеного від­творення з'явиться тільки за умови активного інвестиційного процесу. Таким чином, капітал у сфері матеріального виробницт­ва, хоча за формою власності вже не є тільки державним (або су­спільним), а являє собою приватний і корпоративний, тобто «ка­піталістичний», але за складом залишається «соціалістичним». І ця суперечність не розв'язується швидко. Водночас капітал, який обертається у сфері ринкової інфраструктури, є справді но­вим, «капіталістичним» як за суттю, так і за формою.

Характерною рисою капіталу в пострадянських країнах є та­кож перебування в тіні значної частини цього капіталу, вивіз її тіньовими структурами в інші країни. Специфікою функціону­вання капіталу на постсоціалістичному просторі є також зрощен­ня влади з капіталом, яке досягло такого рівня, що влада поро­джує надприбутки капіталу. Саме про таку ситуацію можна говорити як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих га­лузей, підприємств, корпорацій. Має місце така ситуація, коли з переходом до переважно акціонерної форми власності відбува­ється диференціація акціонерів, обмеження прав і можливостей більшості акціонерів, а саме, стосовно отримання дивідендів на акції та впливу на політику керівних органів акціонерних компа­ній. Водночас матеріальне становище і безмежні права керівників акціонерних компаній, їх жорстка боротьба за свої посади свід­чать про те, що саме шляхом володіння владою можна нарощува­ти капітали попри всі економічні труднощі, високі податки, які існують у країні, але не заважають владі (на всіх рівнях) збільшу­вати свої капітали.