64. Система принципів сучасної журналістики

Основні принципи і норми професійної етики, що випливають з із законів, законодавчих актів і правових норм незалежної України, а також прийняти Спілкою журналістів з урахуванням міжнародного досвіду.

Соціальна відповідальність журналіста (несе відповідальність перед громадянами, а також перед суспільством у цілому. Забезпечення права на інф. – найголовніший обов’язок. Забороняється втручання в особисте життя, посягати на їх честь, гідність). 2. Правдивість і об’єктивність. (правдиво і чесно відображати дійсність шляхом точної і правдивої інф., при доборі фактів виходити з інтересів суспільства). 3. Сумлінність і чесність. (Скурпульозна перевірка фактів, точне відтворення даних, взятих із документальних джерел. У разі помилки – вжити заходів з її виправлення. Не користуватися професією в особистих інтересах. Не допускати плагіату. Поважати честь і гідність людей, які є об’єктами його проф..уваги. Не поширювати чутки.). 4. Вірність загальнолюдським цінностям. (Виступає за мир, гуманізм, демократію, соціальний прогрес. З повагою ставиться до цінностей і гідності кожної людини, сприяє гласності і деморатизації). 5 Професійна солідарність. (Піклується про престиж професії, поважає честь і гідність колег, підтримує демократичну, прогресивну журналістику, не зловживає довір’ям колег, допомагає їм)

У 1994 році представники країн членів Європи у Празі на Європейській конференції, проголосили 8 принципів….(Москаленко, стор.187)

65. Соціальна відповідальність і професійна компетентність журналіста.

Відповідальність преси, по-перше, є її функцією, що пов'язано з принципом, який "полягає в заохоченні й підтримці формування "громадськості", яка є найбільш суттєвим аспектом громадської сфери". Якщо засіб масової інформації не є незалежним, підвладний державі або приватному інтересу, то про жодну відповідальність цього ЗМІ не може бути й мови, оскільки йому не забезпечена свобода самовизначення — необхідна умова будь-якої відповідальності.

Залежні, підвладні ЗМІ не створюють простору для становлення та виявлення громадської думки, вони є лише інструментом її фальсифікації, а отже, підриву конституційного ладу, який передбачає необхідність правити відповідно до громадської думки, яка склалася в суспільстві, а не навпаки. Причому, чим вищий ступінь залежності засобу масової інформації, тим серйозніша потреба суспільства у прозорості механізмів цієї залежності й тим значнішою повинна бути відповідальність тих, хто ззовні маніпулює редакційною політикою.

По-друге, категорія відповідальності преси є достатньо складною системою відносин між ЗМІ та суспільством, аудиторією та професійною спільнотою. У цій площині необхідно розрізняти відповідальність засобу масової інформації:

а) перед суспільством; б) перед своєю аудиторією; в) перед професійною спілкою — щодо дотримання загальних правил поведінки та професійної етики.

На зміну ліберальній теорії преси прийшла доктрина соціальної відповідальності. У програмній заяві, з якою виступили акціонери приватної міської газети "Pare Region Echo" в Александра (штат Міннесота, США), зазначалося, що "необхідно визнати, що справді чудова газета повинна бути чимось більш значущим ніж персональна або загальна совість тих, хто її редагує, у тому сенсі, що її слова належать комусь більш мудрому, розсудливому, справедливому, чесному, щирому, на відміну від тих морально скалічених людей, завданням яких є написання тих слів... Справді чудова газета повинна залишатися вільною від сильців будь-яких особливих групових інтересів".

Професійна компетентність журналіста охоплює мотиваційну та операційну сфери фахівця і передбачає знання гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних, професійно-орієнтованих дисциплін; комунікативну компетентність, володіючи якою журналіст здійснює професійні, психологічні, риторичні функції; загальні та професійні вміння, що реалізуються через ціннісно-мотиваційні характеристики, світоглядну та соціально-політичну позицію; індивідуально-психологічні особливості та життєвий досвід.