1.Актуалізація на сучасному етапі розвитку суспільства, принципів гуманізму, народності, правдивості журналістики.

1. Гуманізм – це розуміння людини як найвищої цінності. Гуманізм виходить із верховенства прав людини, дотримання яких має бути гарантовано державою. Гуманізму притаманний прогресивний напрямок громадської думки, яка характеризується захистом гідності особи, її свободи та всебічного розвитку, захисту людяності суспільних відносин.

2. Патріотизм (космополітизм) Під патріотизмом слід розуміти відданість своїй країні, любов до свого народу, гордість за надбання національної культури тощо. Патріотизм, зовсім не передбачає відсутність критики органів влади різних рівнів й посадових осіб, недосконалих сторін економічної й соціальної політики уряду, недостатньо аргументованих й виважених рішень законодавчих органів.

3. Демократизм.Участь в державному житті журналістика здійснює виступаючи від імені народу, надаючи бажаючим можливість висловити свою думку з суспільної трибуни. Другий аспект цього принципу полягає у тому, що матеріали ЗМІ мають бути доступними для народу за змістом і формою. Третій аспект демократизму журналістики – економічний. У цьому сенсі вона має бути доступною читачеві за ціною.

4. Народність. Цей принцип пов’язаний з попереднім і виявляється у тому, що засоби масової інформації мають служити народу, суспільному розвитку загалом, виявляти його устремління, інтереси, потребя, естетичні ідеали.

5. Масовість. Цей принцип пов’язаний з масово-інформаційним характером журналістської діяльності. Будь-яка інформація підготовлена журналістом розрахована на масового читача і має соціальний характер.

2.Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі

2. в українському суспільстві, з одного боку, є загальні політико-правові гарантії свободи слова, а з іншого зберігається підґрунтя виникнення проблем у взаєминах влади та ЗМІ.

Найхарактернішим способом обмеження свободи слова є перешкоджання журналістській діяльності у вигляді приховування чи замовчування інформації. Працівники ЗМІ не мають достатньо інформації, щоб об’єктивно оцінити й висвітлити ті чи інші події. Влада “закриває” інформацію, не вміє чи не хоче її дати.Гострі теми, які обговорюють засоби масової інформації, залишаються владою проігнорованими.

Сучасність вимагає від органів державної влади відкритості, гласності, доступності інформації для журналістів місцевих і регіональних ЗМІ про урядову політику, програми, дію органів місцевого самоврядування, державні органи та посадових осіб. Особливо багато проблем щодо доступу до інформації виникає при висвітленні екстремальних подій, катастроф, аварій. Ще закритішими для ЗМІ є земельні питання, використання бюджетних коштів. Багато проблем виникає при намаганні отримати вичерпну інформацію від судової гілки влади. Громадяни, не маючи достовірної інформації, трактують важливі для країни питання по-своєму.

Утиски засобів масової інформації з боку владних структур різного рівня призводять до того, що закриваються видання, радіо- і телепередачі, на вулицю виставляються десятки журналістів.

Неможливо заперечити факт існування в Україні політичної цензури, яка здійснюється різними методами: чи то усними розпорядженнями, чи відповідними документами інструктивного спрямування, що виходять із владних структур.

Звичайною практикою в ЗМІ стали замовні матеріали („джинса”). Це одна із найпоширеніших хвороб медіа. І це не є секретом для політиків, влади.Саме економічна залежність штовхає видання або в обійми державних чиновників, або магнатів, яких медіа цікавлять як засіб впливу на суспільство і проштовхування вигідних рішень.

3.Види інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 32, ст. 314) Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Стаття 1. Публічна інформація

1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформаці

1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном,

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:

1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;

2) обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Стаття 7. Конфіденційна інформація

1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Стаття 8. Таємна інформація інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.

Стаття 9. Службова інформація

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.