39. Основні норми професійної етики журналіста.

Етичний кодекс українського журналіста - документ, що визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків. Ухвалений 14 квітня 2002 р. на Х з'їзді Національної спілки журналістів України.

Кодекс містить 18 статей. Вони написані на основі тих прав і свобод людини, що викладені в Загальній декларації прав людини, Всесвітній Хартії свободи преси ООН, Декларації принципів поведінки журналіста Міжнародної Федерації журналістів, Конституції України та чинного законодавства.

Випадки порушення Етичного кодексу розглядає Комісія з журналістської етики.

Основні статті Кодексу

Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.

Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики.

Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками.

Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство.

Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень.

Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе.

Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів..

Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня.

Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі.

Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ. [1]

40. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Метою прийняття цього Закону є визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного громадянина країни на доступ до інформації, що знаходиться у володінні державних органів та права на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до цього Закону публічною інформацією є відображувана або задокументована інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків.

Зазначений Закон встановив обов’язком розпорядників надавати й оприлюднювати інформацію; створювати спеціальні структурні підрозділи або визначати посадових осіб для організації доступу до публічної інформації.

Видами публічної інформації з обмеженим доступом, згідно нового Закону, є: конфіденційна, таємна і службова інформація.

Відповідним законом Верховна Рада встановила строки розгляду запитів на інформацію. На відповідь визначено строк не більше п’яти робочих днів. Коли ж цей запит стосується інформації щодо захисту життя чи свободи особи, стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь повинні надати не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. При цьому, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

Законом також передбачено, що не може бути обмеженою доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіннями, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Не можуть належати до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади; обіймають посаду дерслужбовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

При цьому запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним і подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Публічна інформація

Стаття 2. Мета і сфера дії Закону

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ

Розділ ІII. СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації