- •Поняття і зміст права людини на працю та його конституційні гарантії в Україні.
- •2. Предмет і поняття трудового права.
- •3. Особливостіметодутрудовогоправа.
- •4.Система трудового права і система трудового законодавства.
- •Функції трудового права.
- •Основні принципи трудового права.
- •7.Суб'єкти трудового права: загальна характеристика.
- •8. Працівники як суб'єкти трудового права.
- •9. Роботодавці як суб'єкти трудового права, їх види, права та обов'язки.
- •10. Джерела трудового права, їх класифікація та види.
- •11. Загальне та спеціальне трудове законодавство.
- •12.Трудовий договір: поняття, загальна характеристика у сучасний період.
- •13. Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів.
- •14. Сторони та зміст трудового договору.
- •15. Порядок укладення трудового договору.
- •16. Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу.
- •17. Строковий трудовий договір, особливості його укладання та припинення.
- •18. Контракт як вид трудового договору: сфера застосування, зміст та порядок його укладення і розірвання.
- •19. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.
- •20. Трудовий договір з трудящим-мігрантом.
- •21. Трудовий договір про сумісництво.
- •22. Особливості трудового договору про сумісництво.
- •23. Трудовий договір про тимчасове заступництво та тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою.
- •24. Зміна істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці.
- •25. Припинення трудового договору за угодою сторін.
- •26. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за ініціативою працівника.
- •27. Розірвання строкового трудового договору.
- •28. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.
- •29. Порядок звільнення працівника за скороченням штату або чисельності працівників.
- •30. Розірвання трудового договору в разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
- •31. Розірвання трудового договору в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
- •32. Розірвання трудового договору в разі вчинення працівником прогулу без поважних причин.
- •33. Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- •35. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору.
- •36. Порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
- •37. Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
- •38. Поняття і види робочого часу.
- •39. Нормативи робочого часу.
- •40. Правове регулювання скороченого робочого часу.
- •41. Правове регулювання неповного робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
- •44. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
- •45. Правовий режим вихідних та святкових днів.
- •46. Поняття та види відпусток.
- •47. Щорічні відпуски, їх види та порядок надання.
- •48. Соціальні відпустки і порядок їх надання.
- •49. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •50. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •51. Нормативно-правове регулювання дисципліни праці.
- •Правила внутрішнього трудового розпорядку.
- •Статути та положення про дисципліну праці.
- •Поняття та види заохочення за успіхи в роботі.
- •Правове забезпечення стимулювання праці.
- •Поняття, підстава та умови дисциплінарної відповідальності за трудовим правом.
- •Види дисциплінарної відповідальності та порядок її застосування.
- •Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави
- •Дисциплінарна відповідальність та її види
- •Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття
11. Загальне та спеціальне трудове законодавство.
Спеціальне законодавство про працю побудовано факторах диференціації. Очевидно, що спеціальне законодавство про працю відбиває особливості праці як обєктивного, так і субєктивного характеру. Спеціальне законодавство покликане в першу чергу забезпечити надання додаткових пільг працівникам. Спеціальні норми, що передбачають надання додаткових пільг у порівнянні із загальними нормами, можуть зявитися на різних рівнях правової регламентації праці: федеральному, міжгалузевому, галузевому, регіональному, місцевому та локальному. У той час як спеціальні норми, що обмежують права і свободи, гарантовані в загальних нормах, можуть зявитися лише шляхом внесення змін до ТК РФ і тільки для досягнення цілей, перерахованих у ч. 3 ст. 55 Конституції РФ.
Загальне законодавство про працю встановлює основоположні початку правової регламентації праці. Загальні принципи, які розроблені в ньому, не можуть бути скасовані шляхом прийняття спеціального законодавства. Отже, загальне законодавство про працю встановлює обовязковий для всіх без виключення працівників мінімум трудових прав. Даний мінімум визначений в ТК РФ та інших федеральних законах. Тому загальне законодавство може зявитися виключно на федеральному рівні.
12.Трудовий договір: поняття, загальна характеристика у сучасний період.
Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем, що неминуче спричиняє включення цих суб’єктів у цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом. Інакше кажучи, немає трудового договору — не буде і трудового права.
Цей акт волевиявлення людини здати іншій людині свою здатність трудитися, який може здатися незначним на фоні інших соціальних явищ, насправді є тим непорушним початком цілої сфери суспільного життя. Значення його визначається загальним характером праці. Праця є основою створення всіх соціальних благ, економічних і політичних процесів. Людина не може жити без праці. Саме в трудовій діяльності людина знаходить не тільки матеріальні блага, але і знаходить почуття самовираження, причетності, соціальної реалізації себе як особистості й морального задоволення.
Вже так склалася дійсність, що переважною формою здійснення трудової діяльності є наймана праця.
Потрібно підкреслити, з точки зору права немає різниці в тому, чи працює працівник за трудовим договором на державному підприємстві, установі або в організаціях з колективною формою власності, або у приватного власника, в селянському (фермерському) господарстві. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і будь-який власник відносно таких працівників зобов’язаний дотримуватися всіх правил і гарантій, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами й угодами.
Наймана праця характеризується рядом ознак, які принципово відрізняють її від праці ненайманої:
. — це праця несамостійна, залежна; здійснювана на основі добровільно укладеної угоди з роботодавцем;
— пов’язана з виконанням певної роботи, “замовленої” роботодавцем;
— пов’язана з отриманням від роботодавця певної винагороди за виконану роботу.
Організаційно-правовими формами найманої праці є трудовою договір і цивільно-правові договори про працю. Між цими формами є істотні відмінності.
У науці трудового права трудовий договір розглядається як юридичний факт, що виступає основою виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин; як елемент трудового правовідношення, що розкриває свій зміст у взаємних суб’єктивних правах і обов’язках його сторін; як правовий інститут в системі трудового права.
Правове визначення трудового договору міститься в ст. 21 КЗпП, — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.