33. Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Підставою, за якою власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з працівником, є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Звільнення за цією підставою допускається, коли на роботодавця відповідно до законодавства покладається обов'язок поновити на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, зокрема, коли органи, що розглядають трудові спори, виносять рішення про поновлення на роботі працівника, якого незаконно звільнили або перевели на іншу роботу.

Розірвати трудовий договір з новоприйнятим працівником можна за умови, якщо працівник, який раніше виконував цю роботу, наполягає на поновленні його на роботі.

Звільнення здійснюється у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу або коли працівник відмовився від такого переведення.

Слід звернути увагу, що працівника не можна звільнити за пунктом 6 статті 40 КЗпП, якщо він підпадає під категорію працівників, звільнення яких з ініціативи роботодавця законодавством заборонено.

Розірвання трудового договору у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, відповідно до ст. 431 КЗпП допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) та без попередження працівника про таке звільнення. При припиненні трудового договору із зазначених підстав видається наказ (додаток), звільненому працівникові, відповідно до статті 44 КЗпП, виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

34. Додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного кон­тролю за цінами;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для трати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, — також вимог статті43 цього Кодексу.

35. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору.

Окремою групою підстав розірвання трудового договору є розі-рвання його з ініціативи осіб або органів, що не є стороною трудо-вого договору. Особливістю зазначеної групи підстав є те, що ініці-атором розірвання договору виступає орган або особа, які наділені таким правом відповідно до закону. їхня вимога є обов'язковою для роботодавця. У разі незгоди роботодавця з такою вимогою він може її оскаржити у судовому порядку, що призупиняє виконання вимоги про розірвання трудового договору.

До цієї групи належать такі підстави:

- призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3. ст. 36);

- розірвання трудового договору на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представ-ника) чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45);

- набрання законної сили вироком суду, яким працівника засу-джено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (ч. 7 ст. 36);

- направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37);

- розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (ст. 199). Відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України органом, на вимогу якого розривається трудовий договір, є військкомат або комісія у справах.

За правилами ст. 45 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з керівником підприємства. На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представни-ка) роботодавець повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодав-ство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».