- •Поняття і зміст права людини на працю та його конституційні гарантії в Україні.
- •2. Предмет і поняття трудового права.
- •3. Особливостіметодутрудовогоправа.
- •4.Система трудового права і система трудового законодавства.
- •Функції трудового права.
- •Основні принципи трудового права.
- •7.Суб'єкти трудового права: загальна характеристика.
- •8. Працівники як суб'єкти трудового права.
- •9. Роботодавці як суб'єкти трудового права, їх види, права та обов'язки.
- •10. Джерела трудового права, їх класифікація та види.
- •11. Загальне та спеціальне трудове законодавство.
- •12.Трудовий договір: поняття, загальна характеристика у сучасний період.
- •13. Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів.
- •14. Сторони та зміст трудового договору.
- •15. Порядок укладення трудового договору.
- •16. Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу.
- •17. Строковий трудовий договір, особливості його укладання та припинення.
- •18. Контракт як вид трудового договору: сфера застосування, зміст та порядок його укладення і розірвання.
- •19. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.
- •20. Трудовий договір з трудящим-мігрантом.
- •21. Трудовий договір про сумісництво.
- •22. Особливості трудового договору про сумісництво.
- •23. Трудовий договір про тимчасове заступництво та тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою.
- •24. Зміна істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці.
- •25. Припинення трудового договору за угодою сторін.
- •26. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за ініціативою працівника.
- •27. Розірвання строкового трудового договору.
- •28. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.
- •29. Порядок звільнення працівника за скороченням штату або чисельності працівників.
- •30. Розірвання трудового договору в разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
- •31. Розірвання трудового договору в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
- •32. Розірвання трудового договору в разі вчинення працівником прогулу без поважних причин.
- •33. Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- •35. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору.
- •36. Порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
- •37. Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
- •38. Поняття і види робочого часу.
- •39. Нормативи робочого часу.
- •40. Правове регулювання скороченого робочого часу.
- •41. Правове регулювання неповного робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
- •44. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
- •45. Правовий режим вихідних та святкових днів.
- •46. Поняття та види відпусток.
- •47. Щорічні відпуски, їх види та порядок надання.
- •48. Соціальні відпустки і порядок їх надання.
- •49. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •50. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •51. Нормативно-правове регулювання дисципліни праці.
- •Правила внутрішнього трудового розпорядку.
- •Статути та положення про дисципліну праці.
- •Поняття та види заохочення за успіхи в роботі.
- •Правове забезпечення стимулювання праці.
- •Поняття, підстава та умови дисциплінарної відповідальності за трудовим правом.
- •Види дисциплінарної відповідальності та порядок її застосування.
- •Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави
- •Дисциплінарна відповідальність та її види
- •Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття
37. Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
З прийняттям Закону України «Про колективні договори і угоди», внесенням змін і доповнень до КЗпП України, зокрема до статей 12, 19, 45, було ліквідовано монопольне становище профспілок у сфері трудових та пов'язаних з ними відносин. Визнавши на законодавчому рівні можливість існування інших уповноважених найманими працівниками органів, законодавець заклав основи майбутніх відносин соціального партнерства в Україні.
Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності, вони створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їхніх членів. Основним завданням профспілок є захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. І хоча профспілки можуть вступати у відносини, які регулюються різними галузями права (конституційним, адміністративним, цивільним, соціального забезпечення тощо), визначальними все ж є суспільно-трудові відносини, що регулюються трудовим правом. Саме трудове право концентрує абсолютну більшість прав і обов'язків профспілок,
Правосуб'єктності профспілки набувають за фактом легалізації, яка відповідно до ст. 16 Закону про профспілки здійснюється шляхом їх реєстрації відповідними органами Міністерства юстиції. У разі реєстрації профспілки та їх об'єднання набувають статусу юридичної особи.
Отже, якщо розглядати правосуб'єктність профспілок у трудових правовідносинах насамперед як юридичних осіб, то вона нічим не відрізняється від інших таких самих учасників трудових правовідносин. Та все ж у трудовому праві не ці чинники визначають особливості правового становища профспілок, яке зумовлюється передусім метою створення та діяльності цих громадських об'єднань, що характеризує їх як представницький орган.
Нагадаємо, що за Кодексом законів про працю у редакції 1971 р. право профкому давати згоду на звільнення працівників з ініціативи адміністрації передбачалося у всіх випадках (за винятком п. 1 ст. 41 КЗпП). На той час це розглядалося як важлива гарантія права радянських громадян на працю, тому, очевидно, мало хто задумувався над проблемою, як можна ставити питання про згоду профкому на звільнення працівників, наприклад, в разі ліквідації підприємства, установи, організації (п. 1 ст. 40). Адже, якщо ліквідовується сторона трудового договору, то відмова профкому на звільнення працівника нічого не змінює. Інша річ, що при соціалістичній плановій економіці ліквідація підприємства була взагалі малоймовірною. Та вже наприкінці 80-х років, при реорганізації економіки і системи державного управління, коли ліквідація державних підприємств та організацій була типовим явищем, стало цілком зрозуміло, що залишати у законі вимогу про згоду профкому на звільнення працівників при ліквідації виявилося недоцільним.
38. Поняття і види робочого часу.
Робочий час — це встановлений законом, колективним договором чи угодою сторін період, протягом якого працівники зобов'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Необхідна тривалість робочого часу працівника відображає норму його робочого часу та обчислюється кількістю годин, які працівник повинен відпрацювати протягом певного календарного періоду.
Норма робочого часу визначається робочими днями або робочими тижнями. Робочий тиждень — це встановлена законом чи на його підставі тривалість робочого часу в межах календарного тижня. На практиці застосовується два види робочого тижня: п'ятиденний або шестиденний. Робочий день — це тривалість роботи працівника протягом доби відповідно до графіка чи розпорядку роботи.
Розрізняють основний та неосновний робочий час. Основний — це встановлена законом або трудовим договором тривалість робочого часу, яку безумовно повинен відпрацювати працівник. До цього виду робочого часу належить: нормальний, скорочений та неповний робочий час. Неосновним робочим часом вважається законодавчо закріплене відхилення від основного робочого часу. Це передусім — надурочні роботи, тривалість робочого часу у вихідні, святкові та неробочі дні.
Найбільш поширеним видом робочого часу є нормальний робочий час. Це час, визначений законом як норма робочого тижня для працівників, зайнятих у звичайних умовах праці, незалежно від виду, характеру, форми виконуваної роботи та обліку робочого часу. Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальний робочий час не може перевищувати 40 годин на тиждень
Скорочений робочий час характеризується певними ознаками, закріпленими у КЗпП, а саме:
перелік працівників, які можуть працювати на умовах скороченого робочого часу, вичерпно передбачений у законодавстві. Разом з тим роботодавець має право (але не зобов'язаний) вийти
за рамки законодавства та надати можливість окремим працівникам виконувати роботу на умовах скороченого робочого часу і за рахунок прибутку;
скорочена тривалість робочого часу є нормальною та максимально допустимою нормою робочого часу для працівників, які мають право на такий вид робочого часу;
Наступним видом робочого часу є неповний робочий час. На відміну від скороченого, неповний робочий час встановлюється за погодженням між працівником та роботодавцем. Така домовленість між сторонами трудового договору може бути як безпосередньо при прийнятті на роботу, так і згодом, в період роботи; на певний термін і без зазначення такого терміну.
Надурочний робочий час як різновид робочого часу — це час, протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим догово-ром роботу понад встановлену норму робочого часу.