45. Правовий режим вихідних та святкових днів.

Вихідні дні

Відповідно до чинного трудового законодавства працівникам при п’ятиденному робочому тижні надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день на тиждень (див. ч. 1 ст. 67 КЗпП).

Нагадаємо, що за загальним правилом для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, проте на тих підприємствах, де впровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним за характером виробництва та умовами роботи, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (див.

ч. 1 і ч. 2 ст. 52 КЗпП).

Загальним вихідним днем є неділя, а другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні установлюється графіком роботи підприємства, погодженим з профкомом, і, як правило, має надаватися безпосередньо перед або після загального вихідного дня, тобто або в суботу, або в понеділок.

Слід брати до уваги, що чинним трудовим законодавством установлено правило (див. ч. 3 ст. 67 КЗпП), відповідно до якого у разі, коли святковий або неробочий день, передбачений ст. 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься на наступний день (після святкового або неробочого дня).

на безперервно діючих підприємствах, тобто підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються кожній групі працівників у різні дні тижня почергово відповідно до графіка змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з профкомом (див. ст. 69 КЗпП).

Святкові (неробочі) дні

Святкові та неробочі дні (на відміну від вихідних днів, що надаються підприємствами працівникам відповідно до законодавства, але здебільшого самостійно) установлюються тільки в законодавчому порядку.

Зокрема, ч. 1 ст. 73 КЗпП установлено такі святкові дні:

1 січня — Новий рік;7 січня — Різдво Христове;8 березня — Міжнародний жіночий день;1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця;24 серпня — День Незалежності України.

Залучення працівників до роботи у вихідні та святкові (неробочі) дні

Так, відповідно до ч. 2 ст. 71 КЗпП залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Зокрема, до роботи у вихідні дні заборонено залучати вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (див. ст. 176 КЗпП), а також працівників молодших вісімнадцяти років (див. ст. 192 КЗпП).

Компенсація за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні

Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку (у просторіччі — відгул) або у грошовій формі в подвійному розмірі, при цьому, якщо сторони виберуть грошову компенсацію, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП, яка регулює оплату роботи у святкові та неробочі дні (див. ст. 72 КЗпП).Робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі залежно від умов оплати праці.