- •Поняття і зміст права людини на працю та його конституційні гарантії в Україні.
- •2. Предмет і поняття трудового права.
- •3. Особливостіметодутрудовогоправа.
- •4.Система трудового права і система трудового законодавства.
- •Функції трудового права.
- •Основні принципи трудового права.
- •7.Суб'єкти трудового права: загальна характеристика.
- •8. Працівники як суб'єкти трудового права.
- •9. Роботодавці як суб'єкти трудового права, їх види, права та обов'язки.
- •10. Джерела трудового права, їх класифікація та види.
- •11. Загальне та спеціальне трудове законодавство.
- •12.Трудовий договір: поняття, загальна характеристика у сучасний період.
- •13. Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів.
- •14. Сторони та зміст трудового договору.
- •15. Порядок укладення трудового договору.
- •16. Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу.
- •17. Строковий трудовий договір, особливості його укладання та припинення.
- •18. Контракт як вид трудового договору: сфера застосування, зміст та порядок його укладення і розірвання.
- •19. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.
- •20. Трудовий договір з трудящим-мігрантом.
- •21. Трудовий договір про сумісництво.
- •22. Особливості трудового договору про сумісництво.
- •23. Трудовий договір про тимчасове заступництво та тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою.
- •24. Зміна істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці.
- •25. Припинення трудового договору за угодою сторін.
- •26. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за ініціативою працівника.
- •27. Розірвання строкового трудового договору.
- •28. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.
- •29. Порядок звільнення працівника за скороченням штату або чисельності працівників.
- •30. Розірвання трудового договору в разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
- •31. Розірвання трудового договору в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
- •32. Розірвання трудового договору в разі вчинення працівником прогулу без поважних причин.
- •33. Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- •35. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору.
- •36. Порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
- •37. Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
- •38. Поняття і види робочого часу.
- •39. Нормативи робочого часу.
- •40. Правове регулювання скороченого робочого часу.
- •41. Правове регулювання неповного робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
- •44. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
- •45. Правовий режим вихідних та святкових днів.
- •46. Поняття та види відпусток.
- •47. Щорічні відпуски, їх види та порядок надання.
- •48. Соціальні відпустки і порядок їх надання.
- •49. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •50. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •51. Нормативно-правове регулювання дисципліни праці.
- •Правила внутрішнього трудового розпорядку.
- •Статути та положення про дисципліну праці.
- •Поняття та види заохочення за успіхи в роботі.
- •Правове забезпечення стимулювання праці.
- •Поняття, підстава та умови дисциплінарної відповідальності за трудовим правом.
- •Види дисциплінарної відповідальності та порядок її застосування.
- •Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави
- •Дисциплінарна відповідальність та її види
- •Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття
9. Роботодавці як суб'єкти трудового права, їх види, права та обов'язки.
Одним з основних суб'єктів трудових правовідносин вважається роботодавець.
Роботодавець як суб'єкт трудового права — це насамперед особа (фізична або юридична), яка надає роботу іншій особі на підставі трудового договору у формі будь-якого з його різновидів, передбачених законодавством, в тому числі при обранні чи призначенні на посаду.
Всіх роботодавців, які мають трудову правосуб'єктність, можна розподілити на окремі групи: роботодавці — фізичні особи; роботодавці — юридичні особи і відокремлені підрозділи юридичних осіб; роботодавці — державні органи. Така класифікація з точки зору правового становища роботодавців є певною мірою умовною, оскільки залишає за своїми межами деякі інші види суб'єктів трудових правовідносин. Але вона дозволяє найбільш повно характеризувати роботодавчу правосуб'єктність названих груп роботодавців.
Роботодавчі властивості громадян виникають із досягненням повноліття. Тобто трудова правосуб'єктність громадян-роботодавців за віком її настання не збігається з трудовою правосуб'єктністю громадян-працівників. Найчисельнішу групу роботодавців становлять юридичні особи.
Трудова правосуб'єктність юридичних осіб за загальним правилом виникає з моменту їх державної реєстрації.
10. Джерела трудового права, їх класифікація та види.
Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.
Джерела трудового права прийнято класифікувати на закони, підзаконні акти, локальні правові акти й практику застосування чинного законодавства про працю
Джерела трудового права класифікуються також за системою галузі права. До всіх інститутів Особливої частини трудового права належать Конституція України, КЗпП та інші нормативно-правові акти; до певних інститутів Особливої частини трудового права — Закон України "Про зайнятість населення"; до кількох інститутів Особливої частини трудового права — Закон України "Про державну службу".
За сферою дії джерела трудового права поділяються на загальнодержавні, галузеві, міжгалузеві, місцеві, локальні.
За ступенем узагальнення джерела трудового права можуть бути кодифіковані, комплексні (наприклад, Закон України "Про зайнятість населення") і поточні.
За формою джерела трудового права поділяються на закони та підзаконні акти. Підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України, КЗпП, законів України і повинні відповідати їм.
Види основних джерел (форм) права:
а) нормативно-правовий акт;
б) нормативно-правовий договір;
в) правовий звичай;
г) правовий прецедент.
Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.
Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.
Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).
Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві.
Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права. Підставою санкціонування державою звичаїв є відповідність спрямованості їхнього регулятивного впливу на суспільні відносини цілям, завданням, інтересам держави.
Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.
Види правових прецедентів:
а) судовий;
б) адміністративний.
Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.