5. Функції трудового права.

Функції трудового права — це основні напрями впливу його норм на поведінку (свідомість, волю) працівників у процесі праці для досягнення мети і завдань трудового законодавства.

Трудове право виконує регулюючу та охоронну функцію, а також специфічні для трудового права функції.

Соціальна функція проявляється в нормах щодо реалізації свободи праці та забезпеченню зайнятості, в нормах, які гарантують безпечні для здоров’я умови праці тощо.

Захисна функція проявляється у нагляді та контролі за додержанням законодавства про працю при вирішенні трудових спорів. Ця функція застосовується в усіх стадіях правового регулювання праці.

Виробнича функція виявляється у раціональному використанні трудових ресурсів, стимулюванні продуктивної роботи, у нормах дисципліни праці та інших інститутах трудового права.

Функція розвитку виробничої демократії виявляється у правах і гарантіях діяльності професійних спілок, повноваженнях трудового колективу, розвитком соціального партнерства.

Виховна функція виражається у стимулюванні сумлінної праці і заохоченнях працівників, нормах дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників.

5. Основні принципи трудового права.

Важливою складовою реалізації у трудовому праві принципу верховенства права є визнання державою пріоритетності міжнародних правових актів про працю перед національним законодавством.

Незважаючи на закріплення в Конституції принципу вер­ховенства права, важливого та нового значення як принцип трудового права набуває принцип законності. Законність — це суспільно-політичний режим, який складається у суспільстві на основі суворого дотримання правових норм усіма суб'єктами правових відносин.

Наступним ключовим принципом трудового права, який відображає його сутність, є гуманізм. Гуманізм — це чуйне ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності. Принцип гуманізму сконцентровано виражено у ч. 1 ст. 21 Конституції.Від реалізації принципу гуманізму в норми трудового права цілком залежить ефективність цієї галузі права, бо найбільш ефективним способом забезпечення дієвості норм трудового права є утвердження в правосвідомості людини її соціальної цінності, вияву поваги до неї у законі, з боку інших суб'єктів права, цілковитого дотримання ЇЇ прав, свобод та законних інтересів. 

Принцип соціальної справедливості у трудовому праві базується на конституційних положеннях, що Україна — соціальна держава. Таким чином правові основи забезпечення можливості людей жити краще, відповідно до рівня економічного розвитку країни, їх вкладу в створення національних багатств, мають бути встановлені і гарантовані державою. Частина 4 ст. 13 Конституції декларує соціальну спрямованість економіки нашої країни.

Принцип демократизму. Розвиток особистості працівника на виробництві через його участь у справах підприємства, уста­нови, організації є одним із показників соціального характеру держави України. Безперечно, участь представників працівників в управлінні виробництвом є складовою реалізації в трудовому праві принципів демократії, що виражається в можливості брати участь в управлінні державними справами, передбачених ч. 1 ст. 38 Конституції.

Стаття 43 Конституції проголосила принцип свободи праці.Вперше на конституційному рівні виражено ідею вільного розпорядження людини своєю здатністю до праці. Тобто, йдеться про можливість вільно заробляти собі на життя, а обов'язок працювати — відсутній. Іншою важливою складовою принципу свободи праці є свобода від примушення до праці. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції використання примусової праці забороняється.

Принцип повноправності працівників і роботодавців означає, що працівник і роботодавець для законодавця повинні бути абсо­лютно рівноцінними і самодостатніми учасниками відносин, діяльність яких підпадає під правову регламентацію норм тру­дового права.Важливою складовою забезпечення реалізації прин­ципу повноправності працівника є законодавче закріплення права працівника на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за рахунок коштів роботодавця, якщо така підготовка є необхідною складовою професійної діяльності працівника.

Принцип рівноправності працівників і роботодавців означає, що вони повинні мати рівні (але не однакові) права. Йдеться про так званий правовий паритет, що випливає із загального юридичного стану суб'єктів трудових правовідносин.  Реалізація принципу рівноправності чітко простежується в нормі ч. 1 ст. 21 КЗпП, де встановлюються взаємні зобов'язання працівника і роботодавця.Рівноправність сторін трудових правовідносин виявляється переважно через кореспонденцію обов’язків.

3 названим вище принципом корелюється принцип рівного ставлення до працівників із боку роботодавця. Цей принцип розвиває конституційну ідею про рівність громадян, відображену в ст. 24 Конституції. Цей принцип трудового права зобов'язує роботодавця однаково ставитися до всіх працівників підприємства і забороняє дискримінацію окремих робітників чи службовців. Щодо заборони дискримінації, то цей принцип частково реалізовано й у чинному трудовому законодавстві.

Дискусійним і надзвичайно складним є питання реалізації у трудовому законодавстві принципу відданості працівника своєму роботодавцеві. Вірний — це такий, який викликає повну довіру, постійний у своїх відносинах, почуттях і поглядах. Таким чином, вияв працівником вірності роботодавцю — це абсолютно прийнятна форма взаємин у трудових відносинах, які будуються на взаємній довірі.