22. Застосуваня концепцій ризику в процесі банківського нагляду

Ризик — неминучий супутник банківської діяльності. Кожний банк як комерційна установа, прагнучи отримати прибуток, наражається на ризики. Відтак з погляду ризик-менеджменту банку результатом прийнятого ризику можуть бути:— повна або часткова втрата того, що вже є (капіталу, надходжень, клієнтів тощо);— недоотримання того, що банк міг би мати за іншого управлінського рішення. Служба банківського нагляду в свою чергу зацікавлена, щоб діяльність банків була максимально надійною і безпечною, а також забезпечувала захист інтересів вкладників та кредиторів. Саме це є головним завданням банківського нагляду. Тож Національним банком сформульовано таке визначення ризику: "Ризик — це можливість того, що певні події, очікувані чи неочікувані, можуть спричинити негативний вплив на рівень капіталу або надходжень банку"1. Воно охоплює всі можливі варіанти та ситуації як внутрішнього характеру (рішення керівництва банку, діяльність його підрозділів або окремих працівників), так і зовнішнього (зміна умов оточення банку — процентних ставок, валютних курсів, ліквідності ринків, кредитоспроможності контрагентів, а також форс-мажорні обставини).

На відміну від системи нагляду на основі контролю дотримання вимог, нагляд на основі оцінки ризиків приділяє увагу не стільки обсягу чи величині ризику, скільки якості систем управління ним. Крім того, за нагляду на основі оцінки ризиків банки мають більше можливостей щодо забезпечення альтернативних варіантів розрахунку обсягу ризиків та необхідної суми капіталу. Запровадження нагляду на основі оцінки ризиків передбачає здійснення оцінки ризику, що настав, а також визначення напряму зміни ризику. Тобто, банківський нагляд має оцінювати ризики не стільки з позиції того, що вже сталося, скільки з погляду того, що може статися в майбутньому. Водночас новий підхід не обмежується лише вимірюванням величини ризику. Крім кількісних параметрів ризику банківський нагляд має оцінювати також якість систем управління ризиком (ризик-менеджменту). Поєднуючи такі складові оцінки ризику, нагляд матиме змогу не тільки передбачити майбутній стан справ у тому чи іншому банку та банківській системі в цілому, а й адекватно відреагувати на нього.

У сучасних умовах динамічного розвитку банківської діяльності, появи нових інструментів, зростання основних показників роботи банків цей підхід дасть змогу підвищити ефективність нагляду та домогтися кращого виконання Національним банком покладених на нього функцій.

Для забезпечення комплексного підходу до запровадження нагляду на основі оцінки ризиків Національний банк України почав розробляти відповідні документи щодо методів оцінки ризиків працівниками банківського нагляду та рекомендації щодо організації систем управління ризиками в банках. Із цією метою з числа фахівців служби банківського нагляду, групи економічних радників Голови Національного банку України, провідних фахівців банків та іноземних консультантів було створено відповідну робочу групу. Протягом 2003—2004 pp. робоча група підготувала два документи, які стосуються оцінки ризиків та ризик-менеджменту в банках:

— "Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків", схвалені постановою Правління Національного банку України від 15 березня 2004 р. №104. Цей документ розроблено Національним банком для власних потреб. Роль цих методичних вказівок полягає у наданні працівникам банківського нагляду уніфікованої методологічної підтримки при оцінці системи управління ризиками того чи іншого банку з метою вироблення відповідної стратегії роботи з ним;

— "Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України", схвалені постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 2004 р. № 361. Зазначений документ на першому етапі має рекомендаційний характер. Його завдання полягає в тому, щоб допомогти банкам створити достатні й ефективні системи управління ризиками та вдосконалити вже наявні. У подальшому частина рекомендацій перейде у розряд обов'язкових вимог, і банківський нагляд оцінюватиме наявність та ефективність побудованих систем управління ризиками у кожному конкретному банку.