51. Імунітет держави та його значення в мев.

Імунітет – слово лат походж і означ звільнення від чого-небудь. Відповідно до принципу імунітету дер-ви, їй або її органам не може бути пред'явлений позов у суді іншої дер-ви, т.б. одна суверенна дер-ва не підкоряється дії законодавства іншої дер-ви, юрисдикція однієї дер-ви не поширюється на іншу дер-ву та її органи. Цей пр-п діє, незалежно від того, в відносини якого хар-ру і зі скількома учвсниками вступає дер-ва; може бути пр-пом як м/н публічного, так і приватного права. Підлеглість однієї дер-ви юрисдикції суду іншої можлива лише за умови попередньої згоди відповідної дер-ви або шляхом укладення м/н договору. Про це свідчить і відпов стаття Закону У "Про ЗЕД", в якій зазначається, що спори, які виникають між суб'єктами ЗЕД, іноз суб'єктами господ діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітр органами У чи іншими органами за вибором сторін. Позови можуть бути до судів країни, що неналежним чином виконує свої зобов'язання, або до судів іншої країни. Так, при укладанні угод у межах міжнародної торгівлі, як правило, передбачається внесення до їх змісту питання про те, хто може бути арбітром у випадках, коли виникнуть які-небудь спори. Наявність імунітету в держави не означає, що ним наділені і відповідні господ орг-ції, напр, державні, які виступають як юрид особи.

52. МЕОрг, прав статус. МЕ - орг, які на основі міжнародно-договірних відносин провод діяльність, пов'язану з організ-ю та здійсненням міжн-го ек-го співроб. Правоздатність, якою вони наділені, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжн орг-ми в межах завдань і цілей, закріплених і їхніх установчих докум. Користуються імунітетом, що має важливе знач для їхньої д-ті. Відповідно до Конвенції про правовий статус (1980), привілеї та імугітет МЕО майно і активи цих орг мають імунітет від будь-якої форми адміністр та суд-го втруч, за вийн випадків, коли сама орг відмовл від імунітету. Ф-ції та повноваження орг-ції та її органів визнач-ся конституц док-том відповідної орг-ції (статутом, конвенція, угода). МЕОрг не мають сам-них екно інтересів. Їх діяльн-ть не спрям-ся на пряме одерж-ня прибутків. Ці орг-ціїї існують для того, щоб забесп-ти розвиток екон співроб д-в.

56. МЕО в залежкості від напряму м/економічного співробітництва. Можна ділити МЕО залежно від напряму м/економічного співробітництва у галузі м/торгівлі, транспорту промисловості, с/г, інвестицій, інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації продукції; у валютно-фінансовій сфері; науково-технічне співробітництво. Так, напр., до організацій, які відають м/торгівлею, необхідно віднести Сот, конференцію ООН з торгівлі і розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту і деякі ін. діяльність ряду м/організацій, зокрема, МВФ, МБРР, М/фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації м/валютних відносин.

53. Класифікація МЕО. Перший найбільш узагальнений поділ м/організацій за т. зв. організаційним принципом дає можливість виділити: а) універсальні м/організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; б) м/організації, членами яких є соціалістичні країни; в) м/організації, які об’єднають розвинуті (капіталістичні) країни; г) м/регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються.

У літературі має місце і ін. класифікація: а) МЕО в системі ООН; б) МЕО, які не входять до системи ООН; в) регіональні економічні організації. Класифікацію МЕО можна продовжити і в межах названих груп. Так, серед такої універсальної організації, як ООН, можна виділити: 1) спеціалізовані установи ООН (напр., ООН з промислового розвитку); 2) допоміжні органи ООН, які користуються статусом м/організацій (напр., Конференція з торгівлі і розвитку). Можна ділити МЕО залежно від напряму м/економічного співробітництва у галузі м/торгівлі, транспорту промисловості, с/г, інвестицій, інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації продукції; у валютно-фінансовій сфері; науково-технічне співробітництво. Так, напр., до організацій, які відають м/торгівлею, необхідно віднести Сот, конференцію ООН з торгівлі і розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту і деякі ін. діяльність ряду м/організацій, зокрема, МВФ, МБРР, М/фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації м/валютних відносин. До організацій, які є суб’єктами м/транспортного права, слід віднести Авіатранспортну асоціацію, М/організацію цивільної авіації, М/спілку автомобільного транспорту, Спілку автодорожніх служб залізниць, Дунайську комісію, М/морську організацію і ін. М/організації, в т. ч. економічні, можна класифікувати і за назвою: організація (ООН; з безпеки і співробітництва в Європі; М/організація цивільної авіації; М/морська організація), союз (Всесвітній поштовий союз, М/союз електрозв’язку), спілка (М/спілка автомобільного транспорту, Європейська телерадіомовна спілка), фонд (МВФ), центр (М/торговий центр), рада (Рада Європи), банк (МБРР), комісія (М/електротехнічна комісія, Дунайська комісія, Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, Комісія з питань охорони нових сортів рослин), асамблея (Парламентська асамблея м/економічного співробітництва), агентство (М/агентство з питань атомної енергії), конференція (Конференція ООН з торгівлі і розвитку, Європейська конференція міністрів транспорту), ініціатива (Центральна європейська ініціатива) тощо. М/організації можна визначати залежно від кола їх членів: організації загального (ООН, СОТ, МВФ, Всесвітній поштовий союз і ін.) і обмеженого складу (регіональні, які створюються в межах певного регіону і є відкритими для вступу до них держав, що знаходяться на його території – Ліга арабських держав, ЄС, Рада Європи, СНД; не тільки регіональні – Організація країн експортерів нафти). Можна класифікувати м/організації з погляду торгівлі окремими видами товарів – цукром, кавою, пшеницею, каучуком та ін., які об’єднають як країни-експортери, так і країни-імпортери цих товарів. За характером компетенції: організації загальної (ООН, яка може розглядати будь-яку м/проблему, тому справедливо називається універсальною) і спеціальної компетенції (МОП, СОТ, Всесвітня метеорологічна організація, М/організація з питань стандартизації і ін.). Більшість МЕО є організаціями спеціальної компетенції. Залежно від впливу на країни-члени (за характером повноважень) : міждержавні і наддержавні (наднаціональні). Міждержавні організації не мають наддержавних повноважень тому, що країни-члени не передають їм своїх функцій. Основним завданням таких організацій є забезпечення взаємодії держав у процесі їх співробітництва, що збільшує потенціал м/організації і держав, які входять до її складу. Наддержавні організації наділяються повноваженнями країн-членів у відповідних ферах їх діяльності. За умовами участі в членстві: відкриті, до яких може вступити будь-яка держава (ООН), і закриті, прийняття до яких може здійснюватися за запрошеннями їх засновників (НАТО).

55. Поділ м/організацій по організаційному типу. Перший найбільш узагальнений поділ м/організацій за т. зв. організаційним принципом дає можливість виділити: а) універсальні м/організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; б) м/організації, членами яких є соціалістичні країни; в) м/організації, які об’єднають розвинуті (капіталістичні) країни; г) м/регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються. У літературі має місце і ін. класифікація: а) МЕО в системі ООН; б) МЕО, які не входять до системи ООН; в) регіональні економічні організації. Класифікацію МЕО можна продовжити і в межах названих груп. Так, серед такої універсальної організації, як ООН, можна виділити: 1) спеціалізовані установи ООН (напр., ООН з промислового розвитку); 2) допоміжні органи ООН, які користуються статусом м/організацій (напр., Конференція з торгівлі і розвитку).