24. Просвітництво (п) як культурно-історична епоха. Періодизація. Літературні напрямки, жанри.

Літ-ра 18ст створювалась в атмосфері революц боїв між багатовіковим феодалізмом та новоствореною буржуазією. Літ була тісно пов’язана з політ боротьбою. Це впливало на вибір тем творів, худ засобів, ідей та їх втілення. Літ 18 ст була просвітницькою. Просвітництво – це загальний культурний рух, що вплинув на всі сфери люд діяльності і був спрямований проти таких 4 сил: монархія, кріпосництво, феодальна ідеологія, панівне становище церкви, спрямований на залучення нар мас до науки, мистецтва, культури. Часові рамки: к 17 ст (револ Анг 1689) – к18ст (рев Фр 1789). Термін «П» вперше у працях Вольтера та Гердера і був закріплений у статті Е.Канта “Що таке П?”. Рушійна сила розв суспільства –розум (освіченість, вихованість, мудрість, висока мораль). Все, що нерозумне – мусіло відійти. В основі майб сус-ва – розум, яке б наз-ся «Царством розуму, свободи, рівності, братства, гармонії». Основне завдання – перебудова суспільства на бурж-капіталістичне. Просвітники розвивали освіту населення. Вони були матеріалістами та метафізиками, тому релігійний досвід відкидався. Вел значення мала ідея про природню людину, її природню доброту, на яку згубно впливало суспільство, але людина впродовж життя має виховувати сама себе. Філ основа – концепція Дж. Локка (концепція сексуалізму: відчуття і почуття Л мали вел значення, але вони підпорядков розуму, визнавався досвід кожної людини, яка сама пізнавала світ і робила власні висновки). В Анг П мало поміркований характер. Найреволюційнішим є франц П, бо там готувалася ідея фр револ (Руссо, Дідро, Вольтер). Нім пр – спрямоване на створення нац мистецтва. Література: твори були глибоко філософськими. Напрямки: 1) просвітительський класицизм (1пол 18ст) Осн риси: 1) ідейність, громадс пафос, дидактизм, повчальний тон; 2) в літ проникають філософія, етика, естетика, тиранія; 3) реаліст зображення дійсності, дійсність - як тло. Герої – негат і позит. Поз герой – це проста людина, яка за доп свого розуму природ доброти, кмітливості, долає життєві перешкоди. Але герої - схематичні, однобічні, як в класицизмі; 2) сентименталізм (50-70ст) - відмова від раціоналізму, прагнення вплинути на почуття людини, викликати співчуття і жаль. Герой – дикуватий, непристос до життя, гостро відчуває красу природи, захопл нею та оплакує її руйнування, є людиною емоційною, готовою на все заради кохання, дружби. Теми смерті, природи, дитинства, кохання. В потойбічному світі чи на лоні природи - спокій. Композиція вільна, часто ліричні відступи, є критичний елемент («Страждання молодого Вертера» Гете); 3) ваймарський класицизм (засновники Гете і Шіллер) - зверталися до античного мистецтва, як до ідеала гармонійної особистості і зображали ідеальні явища дійсності. Із творів виключалося все вульгарне і низьке. Герой знаходить шлях до вирішення сусп проблем. Зовнішні дії зведені до мінімуму. Пропагував на бунт, а красу, яка врятує Нім від убогої дійсності; 4) рококо («декоративний мотив») - галантно-вишуканий стиль, наслідує барокко, але позбавлений філос глибини. Жанри: сонети і мадригали – ранній Гете, Вольтер, Дідро); 5) передромантизм - від сентим-му до романтизму. В основі етики та естетики – емоції та почуття. Важл увага – історії (героїч минуле) та фолькльору. Жанри: готичний роман або роман жахів (Анна Радкліф), романт-філос роман (Мері Шеллі)). Жанри літ-ри: 1) роман (соц побутовий, соц психол; Дефо, Свіфт), 2) міщанська драма (протилеж класиц драмі – соц-побут, політ драма. Засновники - Лессінг, Шіллер, Дідро), 3)філ повість (через захоплюючу форму автор передає власну філос концепцію - Вольтер), 4) філософсько-політичний роман (Свіфт), 5) морально-політична драма (Бомарше), 6) протестно-комед панфлет (Свіфт, Дідро).