Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zarubizhna_Shpori.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
769.02 Кб
Скачать

80. Епічний театр б.Брехта. П’єса «Матінка Кураж та її діти (1939)».

Б.Брехт (1898 – 1956)– новатор у галузі драматургії, прозаїк, діяч і теоретик театру («Страх і відчай у Третій імперії»,"Життя Галілея",). Своє життя присвятив боротьбі із злом, роз'ясненню, у чому полягає антилюдяність війни. Б. створив теорію "епічного театру". Розрізняв два види театру: драматичний (арістотелівський) та епічний. Він називав арістотелівський театр фаталістичним, оскільки драматурги висвітлювали нездоланну владу обставин над людиною. Він вважав, що людина завжди зберігає здатність до вільного вибору: "Завдання "епічного театру" - змусити глядачів відмовитися... від ілюзії, начебто кожний на місці героя діяв би так само". В "епічному театрі" історія дійових осіб перериваються авторськими коментарями, ліричними відступами, піснями. Драматург намагається позбавити п'єси неперервного розвитку подій. Автор вдається до міфу, символу, до жанру притчі або п'єси-параболи. Вважав, що драматургія і театр покликані впливати передусім не на почуття, а на інтелект людини ("глядач повинен не співпереживати, а сперечатися"), що найважливішим у п'єсі є не змальовані події, а висновки та узагальнення, які випливають з них. Теорія "епічного театру" була узагальнена Брехтом у деяких запропонованих ним зіставленнях: ДРАМАТИЧНА ФОРМА ТЕАТРУ: 1) Сцена "втілює" дію, залучає глядача до подій; 2) Виснажує його активність, збуджує емоції; 3)  Переносить глядача в інше оточення, ставить його в центр подій та змушує співпереживати; 4) Збуджує інтерес до розв'язки, звертається до почуттів. ЕПІЧНА ФОРМА ТЕАТРУ; 1) Сцена розповідає про дію, ставить глядача в позицію спостерігача 2) Стимулює його активність, змушує приймати рішення; 3) Показує глядачеві інше оточення, протиставляє його обставинам. "Матінка Кураж та її діти"(1939) –напередодні ІІ. Св.війни як пересторога про небезпеку (1618-1648). Літературним джерелом стала повість нім. письменника XVII Г.Гриммельсгаузена "Дивовижний життєпис бувалої обманщиці та заброди Кураж", в якій йшлося про шахрайські пригоди маркітанки. Брехт створив свій оригінальний твір про трагедію та провину матері, про драматичну долю народу взагалі. Матінка Кураж- напівзневажливе, прізвисько маркітантки Анни Фірлінг. З невеликим візком вона блукає по дорогах війни, цей візок волочать її діти, їй все одно кого постачати, за що бореться та чи інша армія, вона отруєна війною. Вона втрачає всіх трьох дітей. Одного розстріляно за мародерство, 2-го за чесність(він не видав місце, де знаходиться каса), дочку Катрін – за попередження мешканців про нічний штурм. Мати залишається одна, у фіналі впрягається у візок і поспішає за військом, самотня, розчарована і нічому не навчена. За жанром - це історико-алегорична драма. У ній автор утверджує відповідальність кожної людини за участь (активну чи пасивну) у війні, за долю всього людства. Брехт використовував принцип параболи (оповідь віддаляється від сучасного авторові світу, іноді взагалі від конкретного часу, а потім знову повертається до залишеної теми і дає ні філософсько-епічну оцінку). П'єса-парабола має два плани. Перший - роздуми Брехта про сучасну дійсність. З цього боку п'єса "Матінка Кураж..." - застереження, вона звертається не до минулого, а до найближчого майбутнього. Історична хроніка становить другий параболічний план - блукання маркітанки Кураж у роки тридцятилітньої війни, її ставлення до війни. Загальна ідея п'єси - несумісність материнства (ширше - життя, щастя) з війною і насильством. У п'єсі можна виділити такі риси епічного театру: викладення змісту і на початку кожної картини; запровадження зонгів (пісень), які коментують дію; широке використання розповіді (наприклад, третя картина - торг за життя Швейцеркаса); монтаж, тобто поєднання частин, епізодів без їхнього злиття, що спричиняє потік асоціацій у глядача; ефект "відчуження".     

81. Філософсько-естетичні погляди екзистенціалістів, «існування». Мета цього методу показати буття людини таким, яким воно є в уяві людини.20-30рр-імпресіонізм. Мета -передати враження того, хто описує (пейзажі, замальовки, новели). Експресіонізм - допускає деформацію форми заради глибшого вираження змісту. (Поль Гейєн) Егюст Шалом бере ідею абсурду в основу. Засн. Жан-Поль Сартр. (філософія екзистенц.) Вважав об'єктивний світ абсурдним, хаотичним. Людина самотня, безпорадна. Існування людини випадкове. Все, що цікавить Сартра -поведінка людини у світі, снування л. у світі мети, Питання вибору. Вважав, що соц закони не визначають поведінку л. Висуває ідею абсолютної свободи суб’єкта. Свобода одн.л. обмежує свободу ін.л. З ін. боку інший потрібен для реалізації свободи. Єдиним надійним критерієм оцінки явищ є власний досвід. Л. має бути активною, втручатися в життя. Б.-я. досвід є корисним. З ін. боку л. не може змінити світ. Норм поведінки не існує. Л. вільна робити свій вибір. Сартр заперечує мету дії, не вірить в прогрес. Худ/твори Сартра є втіленням його філософії. Життя л. подається як сума вражень. Поширені теми зла, злочину, туги. Герой розгублений в світі інтелігент. Він багато думає про себе, переживає все глибоко до істерики. Як правило, зображ. пс. стан героя - відчай. Твори буд. на внутр. монологах, монологи аналогічні, розірвані як і психіка героя. (трилогія «Дороги свободи» - 3 частини: 1)зрілий вік. 2) відстрочка, 3) смерть у душі). Стиль Сартра: 1) поглиблений само- і психоаналіз, 2) об'єктивний світ - обрамлення духовного життя індивіда, 3) постійне і намірене усування романтики із всіх життєвих явищ, 4) депоетизація і натуралізм, 5) поєднує грубий натуралізм, який зявл. в цинічно відвертій мові з суб'єктивізмом, витонченим пс.- і самоаналізом. Все це зводиться до руйнування ідеалів, 6) неможливо подолати бар'єр між людьми.

82. Концепція дійсності у романі Камю «Чужий» Гол. герой - молодий алжирс. клерк Мерсо. Він відмовляється прийняти гру, яку нав'язує сусп., не хоче прикидатись ніби відчуває щось, коли він нічого не відчуває, не хоче говорити речі, які прийнято говорити, відмовляється від лицемірства, брехні. Камю вваж. його негативним героєм. Дух.світ Мерсо дуже примітивний. Він не здатний і не прагне робити висновки. Його думки не складні. Він любить природу: море, сонце, жінок. Мерсо – герой абсурду. Правда абсурду - люди помирають і вони нещасливі. Абсурд не в самій людині, і не в світі, а у відчуженні між ними, у зіткненні людини, яка бажає зрозуміти світ і прагне щастя із ірраціональним і безжалісним світом. Засади життя Мерсо -бунт, свобода, пристрасть. Бунт проти неправди, свобода по відношенню до заг.-прийнятих правил, пристрасть до життя. Між Мерсо і світом стіна непорозумінь. В результаті відчуженості, нездатності вписатися в звичайний ритм життя, через непорозуміння на пляжі він потрапляє за вбивство в тюрму. Двоплановість роману. Камю хотів показати з одного боку зіткнення людини із долею, з іншого боку Мерсо засуджує зовнішню неправду. В душі через монотонне життя виникає байдужість, йому нічого не шкода. Сцена вбивства араба - кульмінація твору. На другий день судді і адвокат намагаються кваліфікувати вбивство. Мерсо не вигороджує себе, бо говорить правду, не намаг.зробити себе більш привабливим. В результаті між ним і слідчими виникає конфронтація, що є конфронтацією між ним і сус-вом. В звинувач.промові. його зображ. чуть не вбивцею своєї матері, бо він не плакав на похороні, не відмовлявся від сигарети. висновок – душа вбивці. Те, що сталось, подається як помста. Вирок – йому буде відрубана голова (іменем франц.народу). Герою притаманна морал.інтерферентнсть, повна відсутність принципів.

83. Жанрова своєрідність, філос. зміст і проблематику роману В.Голдінга «Володар мух». В.Холдінг – англ. прозаїк ХХ ст., сприймався як класик. Свої романи називав притчами (це засіб вираження морально-філософських роздумів письменника.. Головне не змалювання, а вираження смислу).Володар мух” (1954) приніс визнання і славу, отримав Нобелівську премію. Твір-пародія на роман Р.Баллантайна “Кораловий острів”.«Володар Мух»– форма філософської притчі; автор оповідає історію групи хлопчаків, закинутих на безлюдний острів, які спочатку весело будували своє суспільство і демократично вибирали лідера, а потім їхня демократія почала перетворюватися на тоталітарне правління. Цивілізована громада обертається на плем’я, а його члени на диких звірів. На щастя, хлопчиків рятують від неминучої загибелі англійські моряки, які повертають їх до цивілізації. Персонажі: Джека, який є атиподом Ральфа. Джек погоджується з Ральфом укладати правила життя на острові. Коли малюкам почав увижатися страшний звір, котрий ніби виходить з моря, Джек не задумуючись заявляє: “Якщо звір є, ми його вб'ємо!”. Спочатку полювання нічого дітям окрім розчарування і ще більшої агресії не приносить, потім, сховавши за масками свою зовнішність, підлітки починають перетворюватися на плем'я. Саме маска дала змогу Джекові досить швидко позбавитися “сорому та людської свідомості.” Полювання на звіра перетворюється у полювання на дітей. Гинуть Саймон, Роха, мало не гине і лише випадково рятується Ральф. Хлопчики, які в недалекому минулому співали молитви, вихваляючи Господа, стали здатними без докорів сумління розтоптати людину. Роха знаходить на острові ріг-мушлю, символ демократії і свободи, пропонує скликати збори, встановити правила, обрати Ральфа ватажком. Він вважає, що люди можуть дійти спільної думки, домовитися про встановлення порядку і суворо його дотримуватися. Саймон втілює образ Христа. Саме він розкриває сутність Звіра, якого так бояться малюки. Вирушає на його пошуки, на вершині відбулася його розмова із Володарем мух, страшною свинячою головою на палі, яку діти принесли в жертву вигаданому чудовиську. Хлопчикові відкривається істина, що Звір - невіддільна частина кожної людини-це її страх. Образ Володоря мух - визначальний у романі, дослівний переклад - Сатана. Звір - це і розбуджене в частині хлопчиків зло, втілення тваринного начала у темній людській душі. Загибель Саймона, вбитого тими, кому він ніс одкровення, передає біблійну сцену Христового розп’яття, без картин воскресіння. Шлях Ральфа - це шлях людини до пізнання страшних істин про себе та про світ. З образом Ральфа у романі пов'язався символ вогню. Для Ральфа вогонь - остання і єдина надія на повернення до цивілізації. У кінці роману настає раптовий happy end. “Тут існує неминуче море зла, але є там і маленька жевріюча надія. Смисл даної притчі не в тому, що зло дрімає і може прокинутись в людині, а в тому, що людина здатна впоратися зі злом, яке пробуджується у ній.

84. Творчість П.Зюскінда. Поєднання елементів класичної та масової культури у романі «Парфуми». Нім. письменник П. Зюскінд (1949, кінець XX ст.). Вивчав історію в Мюнхені й заробляв гроші будь-якою роботою. Перший успіх на театральній сцені - «Контрабас» (1980). Через 5 років (1985) роман«Парфумер»-світова слава, перекладений 33 мовами. Услід за «Парфумером» з'являються книги «Голубка. Три історії і одне спостереження» і «Історія пана Зоммера»(1991). Поступово П.З. стає відомим драматургом, прозаїком та автором сценаріїв. Його антигерої мають одну спільну рису: складнощі в життєвому пошуку й у спілкуванні з іншими людьми. Вони «особливі», тобто від небезпечного світу воліють ховатися в маленьких кімнатах. Автор — тонкий психолог, наділений тонким гумором. У своїх творах малює ситуації, які не могли б статися з пересічними людьми. Роман «Парфумер» є ідеальним трилером, приніс премію Гутенберга. «Парфумер» - роман-притча, підзаголовок — «Історія одного вбивці», гол. герой починає з «убивства» квітів, необхідних йому для виготовлення нових запахів. Згодом ми розуміємо, що перед нами «роман кар’єри» — талановитий і обдарований прагне «самореалізації». Книга виходить за рамки легенди, історичного детектива. З. доводив, що геній і злочин — речі сумісні. Він підводить читача до думки про те, що сила генія може бути творчою або руйнівною залежно від того, що супроводжує його — любов чи ненависть. Якщо геній обирає шлях зла, його талант знищує його самого й не залишає нічого корисного для світу. Тому історія й не зберігає імен таких людей. Сюжет нагадує легенду або виписки з історичної хроніки. Ґренуй — маніяк і вбивця, що убиває не заради задоволення. Ґренуй — незвичний злочинець; він відторгнутий людьми, вигнанець з «гуманного» світу. Убивство для нього — це головним чином засіб повернення, спосіб долання своєї таємниці: Ґренуй не має запаху, однак має ілюзію, що його мистецтво — парфумерія — зможе повернути йому цю людську рису. Завдяки щасливому випадку головний герой Батіст Гренуй не був убитий матір'ю при народженні. Він виріс без любові, з дитинства працював як віл і довгий час його єдиним прагненням було вижити. «Гренуй» у перекладі з французької означає «жаба». Герой і схожий на відразливу істоту в людській подобі — жорстокий, спритний, він володіє неймовірним для людини нюхом. Як жаба, він — «холоднокровний», але відчуває тепло живої плоті. Як тварина, він вбиває не з ненависті чи заздрощів, а для того, щоб вижити. Зюскінд відкриває нам таємницю людських стосунків. Запах, вважає автор, впливає на нашу підсвідомість і викликає в нас ті або інші почуття, хоча ми навіть не здогадуємося. Саме таке відкриття робить Гренуй і вчиться відтворювати будь-які аромати, а потім і почуття. Можемо бачити, як паралельно з трилером автор намагається роздумувати ще й про багато інших важливих речей — сенс загальнолюдської історії, покликання, свободу… врешті, щастя. На 7 довгих років, котрі минають у романі за 7 сторінок, Ґренуй поселяється в закинутій штольні, загубленій далеко в горах. Парфумер-Ґренуй одного дня згадує про власну мрію: створити запах собі самому, стати видимим для людей довкола і опанувати їх красою свого запаху. Створення абсолютного запаху — нова утопія, котра, на його думку, могла би перетворити цілий світ.

85. Основні риси творчості Ф.Саган. Тема самотності у романах. Ф. Саган. «Трохи сонця в холодній воді».Вона походила з заможної сімї, мала все, любила читати, писати, була емоційно розвинутою. В 17 років пише роман «Здраствуй грусть», який став бестселером. Все ж її твори називали аморальними. Ф.С. потрапляла в аварії, мала проблеми з алкоголем, не все складалось в її житті – все це відображалось в тематиці її романів. В її романах цікавими є не події, а реакції людей на них. Головна тема романів – бажання любові і неможливість її здобуття. У творі «Трохи сонця в холодній воді» порушена проблема несумісності справжнього високого кохання з тим середовищем існування, яке веде його до загибелі. Суть роману розкрита у заголовку: »сонце справжнього коханя освітлює, але не може зігріти холодну воду», тобто тогo без принципового, цинічного середовища, в якому живе герой роману - журналіст Жіль Лантье, і куди попадає Наталі Сільвенер., яка вміє любити серйозно, самовіддано і на все життя. Вона покидає дім, багатого чоловіка, своє положення у світі заради кохання до Жіля. Але Жіль перебуває під впливом середовища, де живе. Не може оцінити подвиг коханої, силу її почуттів. Йому швидко набридає серйозна Наталі з її любовю. Його все тягнуло до звичного пустого існування. Наталі, зрозумівши це, покінчує життя самогубством. Зміст роману - трагедійний. Осн. конфлікт — конфлікт двох людей різного психологічного складу (психол.сильна Наталі і слабкий та непостійний у поглядах Жіль), внутрішній конфлікт Жіля як особистості. Жіль - виходець із простої сієї, живе в богемному оточенні, гордий, береже свою свободу і незалежність, емоційно нестійкий, слабохарактерний, з відчуттям страху перед життєвими труднощами, відсутністю життєвої цілі, відсутністю почуття справжнього кохання, готовий іти на компроміси. На фоні Наталі, яка затінила його духовною красою, у нього розвивається комплекс неповноцінності. Він визнавав її ідеальність і боявся залежності від неї. Наталі - вийшла з провінційного буржуазного середовища, сильна, вольова, цілеспрямована, щира, здатна на самовіддану любов, вродлива, готова до самопожертви. Вона безкомпромісна, максималістка, здатна на крайнощі.

86. Д. Селінджер та його роман «Над прірвою у житі». Особливості та проблематика. Джером Девід Селінджер народився в Нью Йорку. Там минуло дитинство письменника. Його вигнали із кількох приватних шкіл через неуспішність. Далі він вчився в військові школі, тоді ж почав писати. С. був капітаном фехтувальної команди. Певний час майбутній письменник відвідував літер. курси, тут він і написав перше своє оповідання "Підлітки". У 1942р С. призвали до армії, де вій прослужив 2р, брав участь у 2 світ. війні. На фронті було не легко, він потрапив до шпиталю з нервовим зривом. Оповідання друкувались одне за одним. «Над прірвою у житі»- посів перше місце в списку американських бестселерів. Роман психологічний із елементами соціального. Форма роману - роман-сповідь. Розповідь ведеться від 1-ої особи з використанням шкільного сленгу. Тема — зображення психології підлітка, важкий процес його подорослішання. 2 основні конфлікти: - між особистістю та суспільством; -внутрішній конфлікт героя: пошук самого себе та контактів з людьми, небажання дорослішати. Гол. герой - 17- річний Холден Колфілд, який лежить в санаторії для душевно хворих і розповідає про події, що трапились з ним рік назад. Герой - юнак із чутливою душею, розвиненою уявою, культурною основою, лінивий, неправдивий, непослідовний, егоїстичний. Він багато читає. Не чужий він і до музики. Автор знайомить нас з героєм у момент гострої моральної кризи: коли зіткнення з навколишнім світом виявилось для Холдена нестерпним. Зовнішньо цей конфлікт зумовлено кількома обставинами. 1) після багатьох попереджень Холдена відраховують за неуспішність, привілейованої школи, - на нього чекає нерадісний шлях додому, тим більше його виключили з 3-ох інших коледжів з тих же причин. 2) Холден осоромився і як капітан шкільної фехтувальної команди: через неуважність він залишив у метро все спортивне знаряддя своїх товаришів. 3) Холден сам дає підстави для складних взаємин з товаришами. Він дуже сором'язливий, уразливий., злопам'ятний, часто грубий, насміхався з друзів. Проте найбільше його пригнічують пануючий у США дух загального обману і недовіри між людьми. Його турбує "відсутність простої людяності в відносинах". Гол. герой звинувачує сучасну йому Америку у лицемірстві, зухвальстві, бездушності. Проблема роману значно ширша, ніж проблема юнака Холдена. Це проблема морального та соціального буття усього американського суспільства. Героя виключали із шкіл та коледжів через погану успішність, причини якої криються не у відсутності здібностей чи не бажанні вчитися, а у конфлікті юнака з с-ством. Директор, і вчитель історії говорить на прощання Холфріду, що "життя -це гра", і "треба грати за правилами", жорстокими і брехливими. Холден не хоче, чи не може грати за цими правилами. Звідси його небажання діяти. Особливо дістається від Холдена американському мистецтву. Холден вважає себе тупоголовим. Насправді ж він дуже добре знає та розуміє ті речі, які він любить, наприклад літературу. Кульмінацією роману є слова Голдена про те, чим він мріє займатися в житті. Він собі уявляє, діти граються серед жита. Тисяча дітлахів, і довкола жодної дорослої людини, крім самого героя. І він стоїть на краю страшної прірви, і повинен ловити малюків щоб вони не впали у прірву, бо це прощання з дитинством. Героя дуже турбує перехід зі світу дитинства до світу дорослих. У любові до Аллі та Фібі втілюється вся любов Голдена до дітей, далеких від світу дорослих. Великому світу Голден може протиставити тільки світ дітей, яких потрібно охороняти від дорослих. Діти - ще не зіпсовані. Символіка твору: 1)червона мисливська шапка Голдена, яка стає для нього рятівною соломиною, за яку він хапається в скрутну хвилину, знак власної незалежності. 2) качки, що плавали на ставку: його ставлення до всього живого загалом, а не лише до людей чи суспільства.

87. Філософсько-інтелектуальний роман Айріс Мердок- авторка філос. екзин та етичних романів, екзистенц- романів. Риси стилю Мердок: постановка філософських проблем, риси екзистенціалізму, проблема морального вибору, проблема особистості з одного боку та її егоїзму з іншого.

Проблема вибору, боротьба добра і зла. «Чорний принц»- присвячений письменницькій праці, темі минулого, і вічного в мистецтві, відтворює важкий шлях підйому митця до вершини. Екзистенціалістський роман. Роман є поєднанням кількох жанрів: 1) філос. (філософ, осмислення долі людини, відчужений вплив концепцій Сартра, Платона); 2)соц.психол.; 3)детективного. Худ. метод: поєдн. романтизму. реалізму, модернізму. Тема роману: показ життя сучасного Лондона, його інтелігентних кіл та проституток. Ідеї: а)твір пронизує платонівська ідея, яка оволоділа головним героєм Бредні, веде його з темряви до світла, від незнання до знання, від захоплення красою Джуліан до усвідомлення любові як творч. акту.де письменник поєднується з прекрасним, творить «великий» шедевр; б) ідея добра і наміру допомогти; в) ідея чорного року, який висить над героями. Конфлікт твору: протиставлення письменника за покликанням і письменника, що пише заради матер. користі. Бредлі Пірсон – письменник (58р),мріє про написання «великої книги». Друг сімї Баффінів, де чоловік - письм, пише заради грошей. Бредлі стає героєм любовного роману з дружиною друга (Рейчел). Потім закохується в її дочку Джуліан. Добивається її взаємності (це період просвітлення, творчого злету Бредлі).Стає героєм кримінальної історії (звинувачений у вбивстві Арнольда Баффіна). Проблеми твору: кохання, сімейних відносин, письменника і його важкого шляху підняття до вершини; проблема минулого і вічного в мистецтві, випадковості і необхідності в житті. Композиція: 1)осн. ядро- це повість, яку розказує гол. герой Бредлі Пірсон. 2)її обрамлюють передмова видавця і автора, післямова. 3)післямови деяких героїв (Крісгіан, Френсіс, Рейчея, Джуліан) - різні об'єктивні точки зору на одні і ті ж події. події, що відбуваються з гол. героєм випадкові. Вони визначаються злими намірами інших людей, їх відносинами. Це спричинює ситуації, які неможливо уникнути. Назва символічна. Чорний принц -1)рок, що висить над людиною і знищує її; 2)пов'язаний з образом Гамлета, що проходить через увесь твір. Відображає муки душевної боротьби, стремління до правди, світла. Чорний колір відображає стан душі героя. 3)чорний Ерос, кохання, шо керує вчинками героя, веде до загибелі і водночас до творчого просвітлення. Його неможливо подолати. Ерос – Локсій (так званий «вчитель» героя).

88. Творчий метод Ф.Моріака. Проблематика і тематика роману «Гадючник», ("Бог і золоте теля", "Пустеля кохання" ). Належав до групи «Християнських письменників». Гол. обов’язком вважав пошук правди, був вірний принципу критичного реалізму. Читачі були зачаровані красою та гармонією його прози. В його худ. творах нема містичних настроїв. Вважав, що кожен письменник повинен шукати свій стиль, а не йти шляхом попередників. Модерністська концепція творчості: герої роману повинні впливати на глядача своєю значущістю та змістовністю своєї долі, повинні втілювати певну думку, нести гуманістичні ідеї. Персонажі – реальні особи. Гол. принципи стилю – писати про побачене, аналізувати лише добре відоме. Головні мотиви його творчості - гріх, покута, благодать. Брак зрозуміння і посвята себе Богові зумовлюють драматизм долі героїв. Переплітаються теми: благодать, страждання, любов, зло, проблеми сім’ї. Майже в усіх творах письменник досліджує переміну людини, перемогу добра над злом, чудо навернення. Його герої - це християнські душі, котрі виявляються надто слабкими перед пристрастями, але іноді й повні злетів. Улюблений мотив Моріака - Христос, який щодня народжується в нас і перебуває посеред нас, ходить поміж грішниками і за ними. Їхні гріхи Він записує на піску. Тому Моріак одержимий темою фарисейства. Він демаскує католицьких фарисеїв ("Гадючник", "Фарисейка"), чинить розправу з "недільними" католиками, картає їх зарозумілість, невибагливість, пустопорожність їхньої віри без любові. "Гадючник" – роман-сповідь адвоката, критика на мораль тогочасної буржуазії. Епістолярна форма перетворює текст на потік свідомості. Адвокат усвідомлює, що не навидить свою сім’ю. Для Моріака сім’я є узагальненням всієї буржуазії. В основі конфлікту – гроші, б-ба за спадщину. Гол. герой стає егоїстом, в нього виникає почуття огиди до себе. Життя його втрачає сенс після смерті дружини. Він повертається до Бога, в чому і полягає гуманізм автора.

89. Основна тематика та проблематика роману Єльза Тріоле «Троянди в кредит» Є.Т.народилася в Москві 1897р. («На Таїті», «Земляничка», «Защитний цвет»). В роки ІІ світової війни вона активно брала участь в русі опору («Авінйонські коханці», «Зошити зариті під персиковим деревом»). У своїх творах письменниця торкається таких життєвих сфер людини як політика, мистецтво, кохання. Вона закликає до боротьби з фашизмом, расизмом. Піднімає проблему запобігання атомної війни, протиставляючи всім негативним придбанням людства батьківщину, сім’ю, кохання. Тема - б-ба за людину, за її духовне та моральне становлення, людське щастя. У творах мова йде про різні долі людей, які були розтоптані, але знайшли сили та мужність для б-би. Конфлікт між любов’ю та непереборним бажанням купувати. Форма творів – спогади, розповідь від 1-ої особи, добивалась розкриття внутр. світу героя. Героїня роману несхожа на героїнь попередніх романів. Це роман трагедія. Персонажі його постають перед нами в період гострих душевних конфліктів, які розгортаються на фоні «Віку нейлона». В центрі роману доля маленької Мартіни, яка з дитинства пізнала образи, приниження і бідність. Самотня хатина в далині від села, постійні гості у матері, бруд, бійки з сестрою і братами, щурі, які не бояться навіть денного світла. Але в цих умовах маленька Мартіна зберігає свою красу, світлі романтичні мрії, чисту любов до Даніеля Донеля. Але пройшли роки і покровительниця Мартіни мадам Донзер відвозить її в Париж із злиденного гидкого життя до блиску Паризьких вулиць. Тут і відбувається неочікувана романтична зустріч з Даніелем, про якого Мартіна мріяла всі ці роки. Здавалося, що щастя знов посміхнулося їй, кохання, шлюб, але тут і починаються протиріччя нейлонового віку. Світ Мартіни обмежений. Вона намагається створити своє маленьке затишне гніздечко, відсторонити його від великого світу. Вирвавшись з хатини зі щурами, вона мріє про пружинні матраци, холодильники, пральні машини і спальні гарнітури. Мартіна не хоче жити в старомодному домі батька Даніеля. Їй не зрозумілі і не потрібні наукові інтереси і мрії чоловіка. Не вистачає грошей на «комфорт» - значить треба брати в кредит. Ненаситне бажання придбання вступає в конфлікт із коханням. Даніелю чужі міщанські смаки Мартіни. Він повністю зацікавлений своєю науковою роботою, він живе в світі наукових відкриттів, в світі троянд, які не продаються в кредит. На зміну романтичному коханню приходить розчарування. Роман закінчується трагічно. Врятувати Мартіну, хвору, розбиту, самотню неможливо. Мартіна помирає.

15

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]