22. Іспанська л-ра 17 ст. Педро Кальдерон, як представник іспанського бароко. Морально – філософська драма “Життя – це сон”

Іспанія втрачає свою могутність і колонії, веде війну с Францією, король втрачає владу. Великій вплив мав католицизм. В цій ситуації з’являються бюрократія, корупція, змови, песимізм, зневіра. В таких умовах особливого розвитку набуває бароко, що продовжує традиції ренесансу, але гуманістичне світовідчуття набуває трагічності. Ісп бароко визнавало існування природнього у надприродньому. В ісп. л-рі. 17 ст. існувало 3 напрямки: 1) Ренесансний реалізм (Лопе де Вега); 2) Класицизм (вчені, поети); 3) Бароко (Кальдерон). Свій песимізм письменники прагнуть вгамувати тим, що вказують людям на їхні обовязки виправдати своє земне існування добрими справами і вчинками. Педро Кальдерон – видатний ісп. драматург доби бароко. Уся творчість Кальдерона – це напруженні роздуми про сенс людського життя. Людина у світі не сама, її буття тісно пов’язане з іншими людьми з природою, історією, Богом. В своїх творах прагнув поєднати світську і релігійну тематику. Драми честі та драми морал-філос. Герої Кальдерона намагаються осягнути таємничі, але всемогутні зв’язки у світі і зрозуміти своє місце в ньому. Твори: “Дама - невидимка”, “Чистилище святого Патріка”, “Поклоніння Хресту” - це комедії; філософсько алегоричні драми : “Життя – це сон” і “Чудодійний меч”. “Життя – це сон” - твір, який акумулював усю складність та багатозначність проблем які завжди поставали перед людиною, філософське осмислення суті людського життя. Тема: роздуми автора про сенс життя, про людське щастя. Герой проходить шлях від незнання життя, розчарування в ньому до усвідомлення сенсу буття у творінні добра, терпіння. Пєса утверджує ідеали христ гуманізму, багато алегорії, присутня містика. Проблематика твору: 1) філос проблема суті люд життя (Сихізмундо); 2) Проблема тирана і справжн монарха (Базіліо і Сигізмундо); 3) Проблема жіночої честі і кохання (Россаура); 4) Проблема кохання і обовязку перед державою; 5)Проблема родинної честі і обовязку перед королем. В творі є декілька сюжетних ліній: Сихізмундо-Базіліо, Россаура-Астольфо, Россаура-Сихізмундо, Россаура-Клотальдо. Мова – пафосна, риторична, багата на символи, метафори. Ідея: автор вирішує проблему виховання справжнього монпрха, який повинен бути поміркованим, мудрим і мусить уміти пригнічувати в собі пристрасті заради сусп блага (Сихізмундо кохає Россауру, але він зрікається свого кохання, бо вона байдужа до нього і бо життя скороминуче і любов не має значення). Місце дії – Польща. Сюжет: Коли у польського короля Басиліо народився син (Сигізмундо), він звернувся до астрології і з жахом дізнався, що Сигімундо ставши дорослим буде жорстоким правителем. Тому Басиліо вирішує замкнути Сигізмундо у вежі, де той проводить дитинство і молодість. Через багато років Басиліо задумується над тим кому передати трон і вирішує перевірити віщування. Віщування збувається, бо принц себе веде просто ганебно. Його знову повертають у темницю. Прокинувшись у тюрмі Сигізмундо переконується у марності людського існування, і в тому, що життя – лише сон. Люди дізнаються про сина Басіліо і піднімаються на повстання. Повстанці звільняють Сигізмундо, він їх очолює, розбиває війська батька, але не чинить розправи над батьком і Астольфом – стає хорошим правителем. Сигісмундо перемагає себе, придушує власні інтереси, виховує в собі ідеального правителя. Ідеальний король Сигізмундо об’єднує Росауру і Астольфо, щоб відновити її добре ім’я, але сам закоханий в Росауру. В процесі виховання Сигізмундо як ідеально монарха велику роль відіграло сприйняття життя як сну: людина може продовжити свій сон добром, терплячістю, а не жорстокістю. Незалежно від того чи життя є сном чи ні, людина повинна творити добро.