33. Філософський зміст трагедії Гете «Фауст».

"Фауст"— найвеличніший витвір Гете, якого називають трагедією пізнання, над яким він працював 60років – все життя. Образ великого шукача істини хвилював його ще в юності і супроводжував до кінця життя. Ідея звязку людини з нечист силами тягнуть з глибини віків. В основі твору лежить легенда про славнозвісного чарівника і чорнокнижника Іоганна Фауста, який жив у 16 ст, який у своїй допитливості вийшов за межі дозволеного пізнання, і за це його забирає диявол. Легенди і перекази фаустовського циклу зводилися до одного питання — про дозволені границі людського пізнання. Це є трагедія у вірші, щоправда вона далеко виходить за межі сцени. В сюжеті присутні фантастичні ситуації та реальні сцени (цим твір характ-ний для літ-ри Просвітництва). Це притча про людину, її обовязок, призначення, відповідальність перед іншими людьми. "Фауст" — філософський твір, у якому автор намагається розв'язати основні питання буття: сенс життя, поняття щастя, кохання, сили людського духу, шлях до істини. Якщо в першій частині трагедії автор розповідає про почуттєві спокуси людини, то в другій частині Гете веде мову про Фауст-мудреця, який практично перетворює в життя свої ідеї, жертвує ним заради науки. Композиція. Трагедія має 2 частини, одна ділиться на 25сцен, друга включає 5актів. Починається твір посвятою, далі йдуть 2 прологи: «Пролог у театрі» і «Пролог на небі». У посвяті Гете згадує свою молодість, друзів. Ідея – молодість не вернеться. У «Пролозі у театрі» показано суперечку між директором, актором-коміком і поетом. Гете показує їхні різні завдання: директор – використ худ твір для одержання прибутку, актор – щоб показати свої таланти, не дбає про зміст, увага лиш на себе. Тільки поет безкорисно служить мистецтву – щоб розкрити свої глибокі думки, сподівання. У "Пролозі на небі" укладається договір-суперечка Бога і Мефістофеля (диявол). Є хор ангелів. Господь не сумнівається, що Мефістофель буде осоромлений, і саме це буде розплатою його за програш. Суперечка Господа і Мефістофеля — суперечка двох поглядів, двох філософій. Перший погляд заснований на вірі в людину, у її творче начало, другий проповідує невір'я в силу людського розуму. Ідея суперечки носить філософський зміст: що перемагає в житті добро чи зло, творення чи руйнування, віра в торжество піднесеного чи низинного в людині. В 1 частині розповідається про чуттєві спокуси, які піддяється Ф., розповідається про його помилкові погляди і страшну ціну, якою прийшлося йому розплачуватися. Трагічна загибель коханої Маргарити переконує Ф в тому, що сенс життя полягає не в задоволенні особистих бажань, а в служінні людям, в усвідомленні своєї відповідальності за інших. В 2 частині Ф хоче відвоювати у моря сушу, щоб вона служить людям. Момент, коли старому осліплому Фаусту відкривається велич його задуму, справді прекрасний. Фауст - втілення людського розуму, душі, почуттів, які дарують світу життя і радість. Мефістофель втілює потойбічні світи, долю, злобне і могутне божество, яке намаг довести, що все підкорене його волі, а людина - нікчемна істота. Він гідний супротивник Фауста. Він мудрий. Фауст не тільки прагне пізнати світ, але й змінити життя на Землі. Фауст йде до людей. Він переживає пристрасті звичайних людей (любов Маргарити, смерть її брата Валентина і матері). Знаменна сцена прощання Фауста і Маргарити: він пропонує їй тікати, врятуватися від в'язниці і страти, але вона відмовляється. Маргарита сподівається не на фізичний порятунок, а на духовний. Душу грішниці врятовано, вона потрапляє до раю, торжеству Мефістофеля прийшов кінець. Душу Фауста теж заберуть ангели. Фауст вмирає глибоким старцем. Так, він помилявся, але він діяв, мислив, і кохав. Після великих випробувань і розчарувань, пізнавши злети і падіння, любов, приєднавшись до мистецтва, Фауст знаходить внутр гармонію. Останнє видіння - світла картина майбутнього, володарем є вільна, працелюбна людина. Автор змішує реальне і фантастичне – це своєрідна двоплановість твору: за дрібницею помічати велике. Не доля конкретної людини, а весь світ великий, ще непізнаний до кінця, все людство з його історичною долею хвилює автора.