- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії
- •Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
- •Тема 3. Економічна система суспільства
- •Тема 4. Відносини власності
- •Тема 5. Форми організації суспільного виробництва
- •Тема 6. Гроші
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток.
- •Тема 8. Ринок: сутність, функції та умови формування
- •Тема 9. Класифікація ринків
- •Тема 10. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •Звіт про прибутки та збитки а.Б. "Схід", на 01.10.2005р.
- •Тема 11. Домогосподарства
- •Тема 12. Підприємство і підприємництво
- •Тема 13. Капітал і наймана праця
- •Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері
- •Тема 15. Держава та її економічні функції
- •Тема 16. Форми суспільного продукту в процесі відтворення
- •Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •Тема 18. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •Тема 20. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •Тема 21. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •Динаміка річної заробітної плати фабричного робітника в сша*
- •Тема 22. Економічна система сучасного капіталізму
- •Тема 23. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 25. Світове господарство
- •Тема 26. Форми міжнародних економічних відносин
- •Тема 27. Економічні аспекти глобальних проблем
Тема 9. Класифікація ринків
Найголовніше положення, яке спочатку треба усвідомити студентам, є те, що сучасний ринок є складним, полісистемним утворенням. Пізнати ринок неможливо без аналізу його структури, тобто його елементів. Ринок розмежовують на різні елементи за різними критеріями (ці різні критерії необхідно студентам знати). Найчастіше ринок розмежовують на елементи за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин. За цим критерієм вирізняють такі ринки: 1) ринок предметів споживання; 2) ринок виробничих ресурсів — землі, робочої сили і засобів виробництва; 3) ринок капіталів (капітальних благ); 4) ринок фінансово-кредитних ресурсів; 5) фондовий ринок; 6) ринок науково-технічних розробок та інформації.
Один із найважливіших компонентів суспільного ринку — ринок предметів споживання, призначений для задоволення різноманітних особистих потреб людей.
На ринку споживчих товарів функціонують товари особистого споживання. Вони поділяються на дві великі групи: матеріальні блага і послуги. Ринок предметів споживання безпосередньо характеризує взаємозв'язок виробництва і особистого споживання. Виробництво взаємодіє з особистим споживанням людей через такі ключові категорії, як пропонування (на обсяг пропонування впливає чинник часу), продуктивність праці, витрати виробництва, якість продукції, уподобання споживачів та їх платоспроможний попит.
Виробництво споживчих благ має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо рівновага відсутня, то в суспільстві виникає диспропорція: не вистачає певної кількості товарів однієї групи і виникає перевиробництво товарів іншої. Ринок через конкуренцію, ціни, взаємодію попиту і пропонування та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує ринкову нерівновагу і забезпечує збалансоване функціонування виробництва і особистого споживання.
Оскільки місткість ринку споживчих благ залежить від виробничих можливостей кожної окремої галузі, то для збільшення обсягів виробництва і пропонування галузі необхідно: піднімати продуктивність праці, знижувати вартість продукції та її ціну, підвищувати рівень оплати праці (грошові доходи працюючих).
У функціонуванні виробництва велика роль належить ринкам виробничих ресурсів. У ринковій економіці підприємства понад 90 % виробничих ресурсів придбавають на ринку, тобто за гроші. Ринки основних виробничих ресурсів — це ринки землі, праці і засобів виробництва (капітальних благ), що використовуються для задоволення виробничих потреб. Кожен з названих чинників виробництва є продуктивним, але в тому разі, якщо підприємство одержує дохід від граничного продукту. Студенту слід уважно вивчити економічний зміст цього доходу [1, § 9.2].
Потім слід перейти до вивчення особливостей попиту підприємств на виробничі ресурси. Потрібно запам'ятати, що попит підприємства на виробничий ресурс є похідним від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Цей попит залежить від: 1) продуктивності ресурсу в процесі створення блага; 2) ринкової вартості, або ціни блага, виробленого за допомогою цього ресурсу. Перший аспект попиту вказує на те, що попит на будь-який чинник випливає з доходу від граничного продукту даного ресурсу. Підприємство не купує ресурси, які не оплачують самі себе. Тим самим підприємство максимізує прибуток, збільшуючи застосування того чи іншого ресурсу (праці, капітальних благ, землі) доти, доки дохід від граничного продукту (МК) певного ресурсу перевищує додаткові витрати (МС) на цей ресурс [1, § 9.2].
Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування їх. Пропонування чинників виробництва — це готовність їх власників постачати виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших моментів (коефіцієнтів еластичності, попередніх інвестицій, демографічних процесів, відсоткових ставок тощо).
Рівноважна ціна чинника виробництва на конкурентному ринку зупиниться на тому рівні, де величина пропонування та попиту перетинаються в одній точці. За цієї і тільки цієї ціни кількість чинника виробництва, що його пропонують власники, саме відповідатиме тій кількості, яку покупці готові купити.
Важливим аспектом цієї теми є ринок капіталів [1, § 9.3]. Тут розглядається ринок капіталів у вузькому значенні і в межах такого виробничого ресурсу, яким є засоби виробництва (капітальні блага). Вище ми розглядали той ринок засобів виробництва, на якому вони продаються і змінюють свого власника. Виробник капітальних благ після їх продажу на ринку одержує грошовий виторг як еквівалент їх у ринковій вартості. З іншого боку, як уже зазначалось у темі 2, у західній економічній літературі часто під терміном капітал розуміють будь-який засіб виробництва (верстат, чавунний злиток, інструмент тощо). В реальній дійсності засоби виробництва виступають як капітал лише за певних умов [1, тема 13].
Ринок капіталів на відміну від ринку капітальних благ, тобто засобів виробництва, слід розглядати з погляду їх оренди або такого її різновиду, як лізинг. У цих економічних відносинах власники капітальних благ чи їх комплексів (фабрик, споруд, верстатів тощо) передають (відчужують) їх у тимчасове використання іншим фізичним чи юридичним особам за відповідну плату. У даному разі ринок капіталів є категорією позичкових відносин і віддзеркалює у собі їх особливості. На відміну від звичайного ринку ресурсів на ринку капіталів ресурси продаються лише для тимчасового їх використання іншими суб'єктами; права власності на ці об'єкти не відчужуються.
Яким чином визначається ставка відсотка на орендований капітал? Класичну теорію визначення відсоткової ставки і доходу на капітал можна проілюструвати за допомогою простого випадку, в якому всі реальні капітальні блага однакові. Крім того, припускається, що економіка перебуває в стаціонарному стані, тобто відсутнє зростання населення і науково-технічного прогресу.
Закон спадної віддачі можна зрозуміти з того факту, що крива попиту на капітал має низхідну траєкторію. Перші одиниці капітальних благ більш продуктивні, дають більший прибуток, і на них є попит. Наступні одиниці капіталу менш продуктивні: вони користуються попитом за нижчої ставки відсотка.
Отже, у без кризовому економічному середовищі норма прибутку на капітал дорівнює ринковий відсотковій ставці. Залишається додати, що цими самими чинниками регулюється як попит, так і пропонування на інвестиції та нагромадження капіталу.
Варто пам'ятати таке: ринкова відсоткова ставка виконує дві функції: вона скеровує обмежене пропонування капітальних благ суспільства в ті сфери, що забезпечують найвищу норму прибутку, та спонукає людей жертвувати поточним споживанням, щоб; збільшити розмір капіталу.
Складовою ринку виробничих ресурсів і споживчих благ є ринок нерухомості. Під нерухомістю розуміють земельні ділянки, об'єкти, збудовані на ній, у тому числі житлові будинки, офіси ї тощо. У ринковій економіці на них існує попит, а платою виступає орендна плата. У темі 14 детально розглядатиметься ринок; такого виду нерухомості, як земельні ділянки.
У наступній темі ми продовжимо вивчати сутність відсоткової; ставки на прикладі позичкового капіталу сфери обігу, а ринків предметів споживання і засобів виробництва — за допомогою, роздрібної та оптової торгівлі. Ринок праці вивчатиметься у темах 13 та 19.