Тема 13. Капітал і наймана праця

Економічний устрій сучасного суспільства органічно пов'я­заний з такими категоріями, як капітал і наймана праця. Можна сказати, що ці явища економічних відносин органічно пов'язані між собою, водночас вони характеризують складні відносини, які виникають і функціонують між власниками капіталу і влас­никами робочої сили, тобто суб'єктивної продуктивної сили, якими є робітники, інженерно-технічний персонал, менеджери, науковці тощо.

Іноді під капіталом розуміють усі вироблені засоби виробниц­тва (усі види інструментів, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутові мережі), що ви­користовуються у виробництві товарів і послуг і доставці їх кін­цевому споживачу. «Капітал (сарііаі) — створені людиною ре­сурси для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосеред­ньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари; за­соби виробництва», — пишуть К. Макконнелл і С. Брю [7, с. 388]. Але таке розуміння капіталу не пояснює, чому засоби виробниц­тва як категорія загальна одержали назву капітал, а суспільно-економічний устрій — похідну від капіталу назву — капіталізм. Більш вдало сутність капіталу визначає П. Самуельсон. «Наша економіка», — пише він, — одержала назву «капіталізм», тому що цей капітал, або «багатство», перебувають головним чином у приватній власності тих, хто іменується капіталістом» [15, с. 61].

Найбільш вдало, на наш погляд, визначення, сутність капіталу сформулював К. Маркс. Він писав, що капітал це:

•«... не річ, а певне, суспільне, належне певній історичній формації суспільства, виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру»;

•«монополізовані певною частиною суспільства засоби виро­бництва, відособлені у відношенні до живої робочої сили проду­кти і умови приведення в дію самої цієї робочої сили, — ось що в силу цієї протилежності персоніфікується в капіталі»;

суспільна форма «... одного з факторів суспільного процесу виробництва, що історично утворився (ПІ8ЮГІ8СП ґаЬгігіеЛеп)» [Маркс К. Капітал. Т. 3. — К.: Держполітвидав УРСР, 1954. — С. 820—821].

Для більш глибокого усвідомлення сутності капіталу необхід­но вивчати такі явища, як перетворення грошей у капітал, первіс­не нагромадження капіталу та визначення сутності капіталу у віт­чизняній навчальній літературі [1, с. 227—230; 2, с. 167—170].

Категорія капіталу як суспільна форма функціонування засо­бів виробництва передбачає існування найманої праці. її наяв­ність є обов'язковим соціально-економічним чинником функціо­нування в економічній системі суспільства категорії капітал.

Капітал приводиться в дію робочою силою, яку наймає влас­ник капіталу (чи уповноважена ним особа). Наймання робочої сили — це письмовий чи усний договір між власником підприєм­ства або його представником і працездатною особою про викори­стання робочої сили суб'єкта, що працевлаштовується, у вироб­ничому процесі підприємства за певну грошову винагороду. Слід з'ясувати чинники, які змушують власника певних фізичних, ро­зумових, професійних тощо здібностей до праці виносити свою особисту продуктивну силу на ринок праці і продати її наймачеві як товар. Розгляньте специфічні властивості цього товару (див.: Кривенко К. Деякі методологічні проблеми товару «робоча сила» // Оплата праці: Проблеми теорії і практики: 36. наук. пр. — Луцьк: ВДУ.2000. —С. 17—18).

Важливе місце в політичній економії посідає тлумачення сут­ності заробітної плати. Вітчизняна політична економія розглядає заробітну плату як категорію такої системи виробничих відносин, складовою яких є наймання робочої сили, здійснюване через ри­нок праці. Далі, заробітну плату називають трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робітником від праці.

У політекономічній теорії важливе значення має сутність цьо­го трудового доходу. К.Маркс доводив, що такою мірою є вар­тість робочої сили. Він вважав, що заробітна плата «...є перетво­рена форма вартості або ціни робочої сили» [10, с. 561]. Він доводив, що робітник більше половини свого робочого дня вико­ристовує на виробництво додаткової вартості, яку різні особи (власник капіталу, підприємець, власник землі) під різними при­водами розподіляють між собою [10, с. 230, 232].

По-іншому природу заробітної плати розуміють неокласики. По-перше, вони вважають, що «... заробітна плата, або ставка за­робітної плати — це ціна, яку платять за використання праці» [7, с. 156]. По-друге, кількісно ставка заробітної плати відповідає граничній продуктивності праці. Тим самим теоретично запере­чується необхідність і правомірність неоплачуваної частки робо­чого дня найманого працівника, а разом з тим і його експлуатація у формі привласнення капіталістом доданої вартості, створеної найманою працею.

Завершуючи вивчення цих протилежних за сутністю теорій заробітної плати, зверніть увагу на те, що деякі вітчизняні еконо­місти вважають, що заробітна плата виражає як вартість робочої сили, так і оплату за працю [3, с. 417]. Таке визначення заробітної плати більш повно характеризує її сутність. Крім того, слід пам'ятати: заробітна плата є категорією капіталістичної економіч­ної формації.

Після вивчення сутності заробітної плати студент повинен з'ясу­вати її форми та системи. Капіталістичний спосіб виробництва «породив» дві форми заробітної плати: відрядну і почасову. У свою чергу, кожна з них має відповідні системи, які з розвитком суспі­льства розвиваються й удосконалюються [10, гл. 18—19].

Заробітна плата нараховується і виплачується робітникові у грошовій формі. У зв'язку з наявністю інфляційних процесів кож­на гривня заробітку знецінюється. Тому прийнято розрізняти но­мінальну і реальну заробітну плату. З'ясуйте, які чинники визна­чають рівень реальної заробітної плати.

Варто звернути увагу на взаємозв'язок між зростанням продук­тивності праці і заробітної плати. Існує закон: із підвищенням про­дуктивності праці обов'язково зростає і реальна заробітна плата працюючого населення країни. Такий зв'язок між продуктивністю і рівнем заробітної плати є об'єктивним, оскільки мірилом остан­ньої є граничний продукт. У зв'язку з цим ще раз розгляньте чин­ники, що впливають на підвищення продуктивності праці.

Завершуючи вивчення теми, розгляньте відмінності в заробіт­ній платі та її об'єктивні і суб'єктивні чинники: компенсаційні відмінності, відмінності в якості праці, елементи унікальної пра­ці, сегментація ринку праці, відмінності в розвитку продуктивних сил окремих галузей та регіонів.

Одна з причин нерівності в розмірах заробітної плати полягає в тому, що ринки поділені на неконкуруючі групи. Учитель фізи­ки не може замінити інженера-металурга, оскільки важко і надто Дорого замінити одне з потрібних умінь, які конкурують лише в загальному плані. Оскільки люди внаслідок поділу праці спеціа­лізуються в певній діяльності, то вони стають частиною певних субринків суспільного виробництва: сільського господарства, вгільної промисловості, літакобудування, освіти, торгівлі тощо. Через те вони є об'єктом пропонування та попиту на це вміння, а тому їхні власні трудові доходи зростають чи спадають залежно від стану справ, наприклад, в українському машинобудуванні, що характеризується глибокою кризою; цим пояснюється низька оплата праці, яка в цій галузі загалом є висококваліфікованою.