Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політична економія_.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
891.39 Кб
Скачать

Тема 25. Світове господарство

Починаючи вивчення даної теми, передусім треба зрозуміти,! що однією з основних закономірностей розвитку сучасного суспільно-історичного процесу є інтернаціоналізація економічних"! відносин, посилення економічної єдності та взаємозалежності! світу. Саме на цьому ґрунті формується структурно цілісна система світового господарства.

Звертаємо увагу на те, що світове господарство є політекономічною та історичною категорією. Це означає, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку притаманні певні масштаби і рівень виробництва, ступінь інтернаціоналізації госпо­дарського життя, соціально-економічна структура суспільства.

Як економічна категорія світове господарство — це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Світове господарство формувалось протягом тривалого істо­ричного періоду. Більшість учених-економістів вважають, що його початковий етап збігається з великими географічними відкриття­ми, із зародженням світового ринку. Наступний етап пов'язаний з промисловим переворотом останньої третини XVIII ст., бурхли­вим розвитком індустріального виробництва, спеціалізації окре­мих країн, галузей і регіонів у межах міжнародного поділу праці. Проте остаточно, як цілісна система, світове господарство скла­лося близько ста років тому на рубежі XIX—XX ст.

Теорія міжнародного поділу праці отримала своє обґрунтування розвиток у працях багатьох учених-економістів. Першими в даної дослідженні були представники класичної політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, Р. Торренс, Дж. Мілль. Головним їх досягнен була розробка теорії порівняльних переваг, в основу якої покладе ідея про існування відмінностей між країнами в умовах виробництва.

Пізніше, у XX ст., ідеї класиків розвинули такі економісти: Е. Хекшер, Б. Олін, П. Самуельсон, В. Леонтьєв та ін. їх ідеї були покладені в основу теорії сучасної міжнародної торгівлі, міжна­родних економічних відносин.

Слід звернути увагу на той факт, що міжнародний поділ праці до промислового перевороту базувався на відмінностях в природ­но-кліматичних умовах виробництва (клімат, ґрунти, надра, водні і лісові ресурси). На індустріальній стадії посилюється спеціаліза­ція, що ґрунтується на відмінностях країн за іншими чинниками виробництва — капітал, праця, підприємницькі здібності, знання.

Далі студентам рекомендується перейти до визначення та ха­рактеристики основних форм МПП. Такими формами є міжнарод-на спеціалізація та міжнародна кооперація [1, с. 448—451 ].

Економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва є інтернаціоналізація. Звертаємо увагу на необхідність розмежування понять «інтерна­ціоналізація виробництва», «інтернаціоналізація капіталу», «ін­тернаціоналізація господарського життя».

Найбільш ємким і значущим серед названих понять є «інтер­націоналізація господарського життя», яка означає зближення економік країн, що, у свою чергу, виявляється у зростанні вироб­ничої взаємозалежності, зростанні міжнародного товарообороту, русі капіталів та робочої сили, взаємному впливові на найважли­віші економічні процеси в країнах. Вона охоплює продуктивні сили і виробничі відносини, виявляється як у сфері виробництва, так і у сфері розподілу, обміну та споживання.

Дослідження інтернаціоналізації передбачає виокремлення трьох основних етапів в її розвитку та двох рівнів — макро- та мікрорівень [1, с. 452—453].

Нарешті, розглядаючи інтернаціоналізацію, слід зазначити, що її ключовою сучасною тенденцією є транснаціоналізація. Вона являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій транснаціональних корпорацій (ТНК).

ТНК — це національні монополії з закордонними активами. їх виробнича та торговельно-збутова діяльність виходить далеко за межі однієї держави.

Звертаємо увагу, що ТНК є, з одного боку, наслідком, з іншо­го — причиною зростання міжнародної концентрації виробницт­ва, а отже, і розгортання процесу інтернаціоналізації. Сьогодні вони є найдинамічнішим структурним елементом світової еконо­міки. За своєю мобільністю, здатністю до трансформації зв'язків та організаційних структур, швидкістю реакції на вимоги науко­во-технічної революції ТНК набагато перевершують національні та регіональні форми господарських утворень.

Інтернаціоналізація економічних відносин породжує нові ор­ганізаційні форми, які уможливлюють подолання перешкод, ство­рених державними кордонами. Найважливішою з цих форм стала міжнародна економічна інтеграція. Процеси, що ведуть до еко­номічної інтеграції, можна відтворити такою схемою: розвиток продуктивних сил <-» міжнародний поділ праці <-> інтернаціоналі­зація виробництва і капіталу +-+ економічна інтеграція.

Суттєвий вплив на економічну інтеграцію справляють такі чинни­ки, як науково-технічний прогрес та транснаціональні корпорації.

Економічна інтеграція являє собою широке міждержавне об'єд­нання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну органі­заційну структуру. Зазначимо, що в межах такого об'єднання на території країн-учасниць розгортаються певні види господарської діяльності на особливих, пільгових, порівняно з рештою країн, умовах. Йому притаманні глибший міжнародний поділ праці, по­силений обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою, прискорення усуспільнення виробництва.

Обов'язковим елементом дослідження міжнародної економічної інтеграції є аналіз її основних форм. До них належать: зона префе­ренційної торгівлі, зона вільної торгівлі і митний союз, спільний ринок, економічний і політичний союзи. Сьогодні у світі сформува­лося близько ЗО інтеграційних угруповань різного типу. Найбільш відомими та масштабними серед них є: Європейський Союз (ЄС); Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА); Орга­нізація економічного співробітництва і розвитку (ОЄСР) та ін.

Для ілюстрації динамізму інтеграційних процесів, як правило, використовують Західну Європу, де вони найбільш повно і чітко виявились. Саме тут у другій половині XX ст. почав формуватись єдиний господарський простір цілого регіону. У своїй еволюції ЄС пройшов усі основні форми інтеграції. Сьогодні це угрупо­вання об'єднує 15 країн Західної Європи. У межах ЄС функціо­нує єдиний внутрішній ринок з вільним рухом усіх чинників ви­робництва. Створено єдиний Європейський банк з правами емісії єдиної валюти — євро, валютний та економічний союз.

На завершення слід зазначити, що Україна віднесена до третьої групи потенційних претендентів на членство в ЄС. Але для реалізації цієї мети слід забезпечити цілу низку критеріїв ЄС, по-| долати відсталість України за багатьма показниками.

Завершуючи вивчення даної теми, студенту слід усвідомити; таку інформацію.

  1. Світове господарство є історичною і політекономічною категорією. Як політекономічна категорія світове господарство — це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою між­ народних економічних відносин.

  2. Світове господарство є втіленням господарської єдності цивілізації, що виявляється в процесах інтернаціоналізації виробництва і обігу, транснаціоналізації та глобалізації економічного розвитку.

  3. Міжнародний поділ праці як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин і об'єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності. Розвивається у двох основних формах: міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація.

  4. Інтернаціоналізація господарського життя означає зближення економік країн, що виявляється у посиленні виробничої взаємозалежності, зростанні міжнародного товарообороту, русі капіталів та робочої сили, взаємному впливові на економічні про­цеси в країнах. Вона породжує тенденцію до вирівнювання умов виробництва в різних країнах, рівня витрат виробництва, продук­тивності праці, норми прибутку тощо. Проте суттєві соціально-економічні відмінності між країнами зберігаються.

  5. Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є транснаціоналізація. Якісно транснаціоналізація виявляється у формуванні корпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робо­чої сили. Кількісно — у зростанні кількості ТНК і розширенні масштабів їх діяльності.

  6. Міжнародний поділ праці, міжнародне виробництво створюють реальні передумови для розвитку економічної інтеграції, яка є вищою формою розвитку світового виробничого процесу і виявляє себе через різні об'єднання країн. У межах таких об'єднань на території країн-учасниць розгортаються певні види господарської діяльності на особливих пільгових умовах.

  7. Економічна інтеграція розвивається від простих до більш складних форм. Найбільші масштаби, глибина та динаміка притаманні західноєвропейській інтеграції.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.