Тема 18. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли

Студентам потрібно насамперед з'ясувати, що означає поняття економічне зростання та чим воно відрізняється від поняття роз­ширене відтворення. Майте на увазі, що в теоретичному і практи­чному аспектах поняття «економічне зростання» тісно пов'язане з термінами «розширене відтворення» та «економічний розвиток», але за своїм змістом — це не тотожні економічні категорії. Напри­клад, розширене відтворення охоплює процеси як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, під­приємство). Економічне зростання ж характеризує стратегічні цілі руху економіки на макрорівні (національному, світовому). Тут на перший план висувається проблема кількісного та якісного розви­тку національної економіки [1, тема 18, с. 315—316].

Сутність економічного зростання правомірно визначати як кількісне збільшення і якісне удосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних чинни­ків. Вирізняють два його основних типи: екстенсивний та інтенсив­ний. При цьому на практиці вони не існують в абсолютних формах, виявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно ін­тенсивний тип економічного зростання [1, с. 316—317; 2, с. 216].

Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу. У ході нагромадження відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, які пов'язані з науково-технічним прогресом [1,с. 320—323; 2, с. 218].

Процес нагромадження капіталу органічно пов'язаний з про­цесами заощадження та інвестування. Останні здійснюються як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалеж­них одна від одної.

Але якими б не були мотиви різних осіб, що спонукають їх здійснювати заощадження, часто вони, як зазначає П. Самуель-сон, мало пов'язані з можливостями інвестування, тобто «чистим капіталоутворенням».

Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Це переважно характерно для промисло­вих, будівельних, торговельних підприємств. Таким чином, інве­стиції — це сукупність витрат, що реалізуються у формі довго­строкових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головна мета інвестування — одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, відсотка, ренти.

У загальному плані роль інвестицій виявляється в темпах і ма штабах економічного зростання. Для більш детального ознайомлеи з їх роллю в умовах НТР слід опрацювати матеріал відповідних зазначених навчальних джерел [1, с. 320—323; 2, с. 218—220].

Для кращого розуміння сутності економічного зростання цільно вивчити моделі і теорії зростання. Науковий інтерес проблем економічного зростання завжди мав місце, але особлив посилився в 50-х рр. XX ст.

Зміст теорій економічного зростання — це аналіз динамії його конкретних чинників та ефективності їх використання, а кож шляхів, показників досягнення таких макроекономічних порцій, за яких можливий безкризовий розвиток. На цих поле женнях і ґрунтуються основні теорії зростання: класична, мс систська, кейнсіанська, а також його сучасні течії — неокласі на, неокейнсіанська, соціологічна.

Мета моделей економічного зростання: знаходження оптима ного співвідношення між його чинниками; визначення умов, яі забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвг ку; дослідження найважливіших пропорцій, у тому числі між громадженням і споживанням, сукупним попитом і сукупн» пропонуванням тощо.

Досить відомі такі моделі економічного зростання: Харрода-Домара; виробничої функції ((? = Р (1-,К,Щ)', Кобба — Дугла ((2 = Р(Ь,К)) та її модифікація Я. Тінбергеном, Р. Солоу; «ві­ти — випуск» В. Леонтьєва [1, с. 323—327; 2, с. 222—225].

Наступним кроком вивчення теми є з'ясування чинників і тності економічних циклів та економічних криз.

Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економі¹) ної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне тання час від часу чергується з процесами застою та спаду гів виробництва, тобто зниження всієї економічної (ділової) ак ності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний хар тер економічного розвитку.

Циклічність — це об'єктивна форма розвитку націонали економіки (а також світового господарства) як єдиного цілогІ тобто закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги, іншої. За тривалістю вирізняють такі типи економічних циклії короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років), довгі (40—60 років)і<|

Економічний цикл — період розвитку економіки від почат однієї кризи до наступної. Середні цикли (у класичному трак ванні) включають такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та під несення.

Історико-економічні та соціальні аспекти різних циклів (де, коли вони розпочалися, їх періодичність, глибина та масштаби, а також зміст кожної з фаз середнього циклу) досить повно викладено в навчальній літературі (див. список навчальної літератури до плану семінарських занять теми 18). Існують також різні погляди щодо пояснення причин середніх циклів [1, с. 330—331; 2, с. 229—230].

Довгострокові циклічні коливання економічна наука виявила ще в другій половині XX ст., але особлива роль у розробці цієї проблеми належить російському вченому М. Д. Кондратьєву [1, с. 331—334; 2, с. 230—231; 3, с. 323—327].

Слід звернути увагу і на особливості сучасних економічних коливань, які розкриті в літературі, що рекомендована з даної те­ми (див.: список літератури до теми 18; Бартенев С. А. Зкономи-ческие теории и школи (история и современность): Курс лек-ций. — М., 1996. —Гл. 11—13, 17).