Динаміка річної заробітної плати фабричного робітника в сша*

Роки	Середньорічний заробіток	У % до 1850 р.
1850	480	100
1870	733	152,5
1900	850	177,1

* Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Наук, дум­ка, 1994. — С. 145.

Завершуючи розгляд капіталізму вільної конкуренції, можемо зробити висновок, що на практиці його економічний лад побудо­ваний на приватній власності на речові ресурси виробництва, ви­користанні найманої праці, системи конкурентних ринків, монопсонії на ринку праці та мотивуючого стимулу — прибутку.

У цій же темі вивчається економічна система монополістич­ного капіталізму, яка скоріше є теоретичною гіпотезою в тому розумінні, що чистого монополістичного капіталізму ні в якій країні капіталістичного світу не було. Проте очевидно, що була тенденція до створення такої специфічної економічної системи капіталістичної формації на рубежі XIX—XX ст.; це дає підстави спеціально розглядати і вивчати даний етап у розвитку капіталіз­му в розвинутих країнах.

Монополістичний капіталізм — це економічний лад із систе­мою великих і надвеликих підприємств, що уклали одне з одним різного роду угоди чи союзи, і як монополії посідають панівне становище в економіці та на ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.

Потрібно розглянути економічні закономірності виникнення монополій. У цьому зв'язку слід вивчити такі явища, як процеси концентрації і централізації капіталу, які особливо швидко про­гресували, починаючи з останньої третини XIX ст. [1, с. 379—384]. Саме у цей період почали формуватися такі великі монополістич­ні об'єднання, які одержали назви трести, картелі, концерни, синди­кати. У США перші трести почали виникати на початку 70-х рр. XIX ст., а в 1889 р. в обробній промисловості їх налічувалося 185. У Німеччині вже в 1896 р. налічувалось близько 250 картелів та ряд синдикатів. У Росії формувалися синдикати: «Продамет», частка якого становила 70—80 % загальноімперського збуту лис­тового і універсального заліза, балок і швелерів; синдикат «Гвоздь», що охоплював 32 заводи, синдикати «Кровля», «Продвагон» тощо.

У США 1904 р. налічувалось 78 трестів, кожний з яких конт­ролював не менше 50 % того чи іншого товару, у тому числі 26 трестів — не менше 80% продукції (див.: Мендельсон Л. А. Теория и история зкономических кризисов и циклов: Т. 2. — М.: СОЦЗКГИЗ, 1959. — С. 505—510).

Важливу роль у концентрації капіталу і формуванні монополі­стичного капіталізму виконало бурхливе акціонування капіталу і створення акціонерних товариств. Трести і синдикати, які з'яви­лись ще на початку останньої третини XIX ст., являли собою ве­ликі акціонерні підприємства монополістичного і олігополістичного типу. Так, наприклад, нафтовий трест «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі» концентрував у своїх руках контрольні пакети акцій понад 400 акціонерних підприємств, на частку котрих у 1904 р. припадало 84 % перегонки нафти, 86 % виробництва гасу, 9/10 транспортування нафти по трубопроводах і т. д. [Мендель­сон Л. А. Там же. — С. 508].

Вважається, що на рубежі XIX—XX ст. капіталізм вільної конкуренції поступився капіталізму недосконалої конкуренції. В економіці панівне місце посіли олігополії і монополії. Це озна­чало, що на початку XX ст. у розвинутих капіталістичних країнах утвердився монополістичний капіталізм.

Завершується тема вивченням сутності фінансово-монополіс­тичного капіталу та фінансової олігархії.

Зміни, які відбувалися у сфері виробництва під впливом кон­центрації і централізації капіталу, сприяли виникненню таких са­мих процесів і в банківській сфері. Почала зростати концентрація банківського капіталу. На рубежі XIX—XX ст. на зміну звичайним спеціалізованим банкам прийшли великі банківські корпорації.

Концентрація грошового капіталу в банках докорінно змінила їх становище і вплив. Це сприяло виникненню нових форм зв'язків між банками і не фінансовими корпораціями. Крім власне кредиту ці форми зв'язків включають систему участі в капіталі, особисту унію, управління капіталом за довіреністю і т. д. При цьому вирішальне значення має система участі в капіталі — вза­ємне володіння не фінансовими і банківськими корпораціями част­ками акціонерного капіталу. Створюється багатоступенева система володіння великими пакетами акцій, яка дозволяє обплута­ти мережею фінансової залежності цілі сфери економіки. Вини­кає фінансово-монополістичний капітал, тобто банківський моно­полістичний капітал, що зрісся з монополістичним капіталом не фінансових галузей економіки.

Основною формою фінансово-монополістичного капіталу є фінансові групи. Прикладом фінансової групи на початку XX ст. може бути фінансово-монополістична група Моргана (США). Морган був господарем стального треста, тримав у своїх руках велику мережу залізниць довжиною 75 тис. км, контролював ба­гато компаній і ряд трестів у різних сферах господарства, у тому числі й ряд великих банків [Мендельсон Л. А. Там же. — С. 508].

Панування фінансово-монополістичного капіталу в капіталіс­тичній економіці уособлює фінансова олігархія — капіталістична еліта, до якої належать верхівка монополістичної буржуазії, а та­кож провідні менеджери найбільших корпорацій. Представники фінансової олігархії є найбагатшими людьми капіталістичної краї­ни, вони справляють великий вплив на економіку, що дозволяє через систему участі управляти гігантськими капіталами та роз­подільними відносинами. Сучасні аспекти фінансово-монополіс­тичного капіталу вивчаються у темі 22.