65. Вічною філософською проблемою є проблема співвідношення життя, смерті і безсмертя. … Які способи подолання людиною небуття вам відомі?

Одним із могутніх обмежень для людини постає смерть. Лише при намаганні зрозуміти смерть не тільки в негативному плані, окреслюється і таємниця безсмертя.

Конечність надає людському життю сенсу, оскільки робить його визначеним, завершеним. У своїй реальності людина у багатьох відношеннях постає кінцевою, обмеженою. Для неї питання про безмежність постає не у плані відсутності будь-яких меж, а в плані існування можливостей для їх подолання та розширення. Окреме людське життя набуває значущості лише тому, що існують інші життя, що із смертю окремої людини не зникає людство.

По-перше, слід мати на увазі те, що смерть не постає зовнішнім у відношенні до життя явищем. Вмирати може лише те, що живе, тому все людське життя супроводжується моментами незворотності та вмирання.

По-друге, вже біологічно ми стикаємося не лише із смертю, а й з моментами безсмертя, оскільки ми майже безсмертні генетично (гени не зникають доти, доки існує даний вид живих істот). Частково люди безсмертні у своїх дітях, а частково – взагалі у всякому живому, органічному процесі.

По-третє, питання про смерть та безсмертя обертається для нас питанням про природу та долю в нашому єстві того, що перевершує фізичне. Тобто, йдеться про безсмертя душі. в історії людства відомо різні варіанти тлумачення питання про долю людської душі. Наприклад, атеїзм, матеріалізм та натуралізм не визнають можливості існування душі поза конкретним тілом. Релігія, навпаки, наполягає на безсмерті душі та неминучості її відплати за вчинки після припинення фізичного існування певної людини. Нарешті, існують концепції перевтілення душі, згідно з яким вона є безсмертною, але реально може діяти лише у з’єднанні із тілом, тому після смерті одного тіла вона відроджується в іншому, несучи із собою інформацію про попередні життя і спокутуючи певні їх провини.

По-четверте, незрівнянно повніше індивідуальне існування увічнюється у творах культури, де творець проявляється з усіма особливостями свого мислення, почуттів, світосприймання, темпераменту, переплетіння свідомого та несвідомого тощо. На сьогодні саме культурно-історичний процес розвитку людства здатний виводити людину вже під час її земного життя за межі свого індивідуального існування і включати у діалог із особистостями минулого, передавати естафету людям майбутнього.

На сьогодні спроби людини жити вічно втілюються в наукових експериментах із клонуванням та кріогенною заморозкою.

39