63. … На чому заснований виважений оптимізм філософського знання?

Оптиміст — це здебільшого той, хто вважає, що наш світ бездоганний, зважаючи на його походження від досконалого Бога-Творця, і що ми, люди, які живуть в ньому, також єдині і неповторні. Позиція віри в те, що цей світ найкращий (чи принаймні найбільш придатний для нашої еволюції), підтримувалась багатьма філософами на протязі всієї історії.

Позиція філософського оптимізму така: якщо речі недосконалі, їх, як мінімум, можна довести до ладу. І це не підпорядковується чомусь невидимому, не залежить від чогось такого, що сходить згори, а залежить тільки від нас, зумовлено нашими зусиллями, нашими руками, нашими думками, уявленнями, оцінками, нашою філософською здатністю любити мудрість, не задовольняючись тим, що любимо її, а стараючись ставати дедалі мудрішими.

Коли Піфагор сказав, що він — не мудрець, sophos, а тільки filosophos, він сформулював теорію філософського оптимізму. Він не тільки виразив його в словах — він жив відповідно до цього. Піфагор називав себе філософом — тим, хто любить мудрість, шукає мудрість, і присвятив все своє життя пошукові істини і втіленню її в життя. І таким чином він продемонстрував оптимізм, але не ілюзорний, а реальний.

При правильному сприйнятті матерія може призвести до оптимістичного погляду на життя. Достатньо подивитися навколо уважно, але не байдуже, щоб побачити красу і довершеність усього, що дбайливо і з увагою створено у Всесвіті, як би мало ми про нього не знали. Це закони, що правлять матерією, організують її, і тому вони вищі за неї. Матерія відображає красу. Хоча матерія сама по собі темна, важка і тлінна, вона повинна служити для того, щоб радувати серце вже самим фактом присутності в ній чогось вищого, того, що її очищає, підносить, того, що породжує краса своїм доторком.

Ряд східних філософів, які, самі того не бажаючи, породили песимізм і матеріалізм, насправді вчили нас набагато важливішому: страждання, біль — це двигун свідомості. Без страждань ми не сприймаємо навколишню дійсність, ніщо нас не зачіпає. Біль і страждання — це не зло і не привід для того, щоб бути песимістом. Їх треба розглядати, за висловлюванням стоїків, як Школу Життя. Це означає: сприймати страждання як форму навчання, кожного разу виходити з цього випробування омитими і очищеними, переконавшись, що здатні отримувати власний досвід, і після перенесених страждань ставати трохи кращими, ніж раніше.

«Ентузіазм» — «en Theos», «Theos en», «Бог в», «Бог всередині», «Бог в людині». Ентузіазм — це не пустий оптимізм, не поверхнева радість. Ентузіазм — це дещо внутрішнє, те, що знаходиться в глибині душі. Це те, що спонукає людину співати, молитися, милуватися Природою, шукати Бога серед дерев, у польоті птахів, у русі хмар. Все це — ентузіазм, що набагато більше, ніж оптимізм.

64. У його основних роботах проводиться теза про те, що людство переходить до нової технологічної революції, тобто на зміну першій хвилі (аграрне суспільство) ідругий (індустріальне суспільство) приходить нова, що веде до створення (надіндустріальної) інформаційного, або постіндустріального суспільства.Тоффлер попереджає про нові складнощі, соціальних конфліктах і глобальних проблем, з якими зіткнеться людство на стику XX і XXI ст. Інформація може замінити величезну кількість матеріальних ресурсів і стаєосновним матеріалом для робітників, які вільно об'єднані в асоціації. Масове споживання пропонує можливість купувати дешеву, націлену на конкретногопокупця продукцію, що розподіляється по малих нішах. Межі між продавцем(виробником товару та (або) послуги) та покупцем (споживачем) стираються -«prosumer» може сам задовольнити всі свої потреби. Техніка зараз (один з чинників прогресу людства) це штучно створені засоби людської діяльності, саме вона забезпечує осн види діяльності, зростає продуктивність, з»являється техносфера – яка і є (на мою думку) основним фактором загибелі природи. В 20-му століттізаперечують основну роль техніки (ті, які притримуються погляду основної ролі техніки – технократи, ті , які їм протистоять - технофоби) Зараз людина втрачає контроль над технікою ,і це ми неодноразово бачили у катастрофах масштабів ЧАЕС та Фукусіми. Ядерної зборої накопичилось стільки, що Землі може не стати у разі війни, тому найкраще , що ми можемо зробити – прослідкувати, щоб розвиток техніки був контрольований. Практично всі футурологи попереджають (не виключенням був і Тоффлер), що загроза людству виходить з неконтрольованої техніки.