52. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності: поняття, структура, особливості застосування

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності — це систематизований перелік товарів, який включає код товару, Його найменування, одиницю виміру та обліку (ОВО).

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними позиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з УКТ ЗЕД, при класифікації товару або іншого вантажу:

1. Визначається відповідна товарна позиція товарної номенклатури

Митного тарифу України (ТН МТУ), в текстовому описі якої описано

класифікований товар. При цьому необхідно визначити, чи не існує

відповідних приміток до розділу або групи, які регламентують

класифікацію таких товарів.

2. Після визначення відповідної товарної позиції визначаються

послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, текстовий опис яких

відповідає товару.

3. У випадку коли не існує товарної позиції, текстовий опис якої

конкретно описує товар, послідовно застосовуються Основні правила

інтерпретації класифікації товарів (від другого до четвертого).

4. Застосовуються перші чотири правила виключно послідовно,

переходячи від Правила 1 до Правилу 2(а), від Правила 2(а) до Правила

2(б) і так далі. Не можна застосовувати Правило 3(а), не застосувавши

послідовно Правила 1, 2(а), 2(б). Лише у випадку неможливості

застосування попереднього правила при класифікації товару допускається застосування наступного. Шосте правило може бути застосовано при

необхідності визначення угруповання в рамках визначеної товарної позиції.

53. Характеристика митного режиму «спеціальна митна зона». Особливості оподаткування та порядок створення спеціальних митних зон.

Спеціа́льна ми́тна зо́на — це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю. Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність про такі операції.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. В такому ж порядку відбуваються зміни статусу і території ВЕЗ.

У Загальному законі встановлюються певні вимоги до документів про створення ВЕЗ щодо їх складу та змісту. Ці документи повинні містити:

а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення ВЕЗ за їх ініціативою) або письмову згоду відпо відних місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення ВЕЗ за ініціативою Пре зидента України або Кабінету Міністрів України);

б) проект положення про статус та систему управління, офіцій ну назву ВЕЗ;

в) точний опис кордонів ВЕЗ та карту її території;

г) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ, в якому визначаються: мета, функціональне призначення та галузева спрямованість її діяльності; етапи розвит ку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої й соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємств та мож ливості їх розвитку в майбутньому; вихідний рівень розвитку еко номічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специ фічних умов створення ВЕЗ; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному ета пі створення і розвитку ВЕЗ; обґрунтування режиму ціноутворен ня, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму;

д) проект Закону про створення конкретної ВЕЗ.