Екзаменаційний білет № 13

1.Характеристика товарів промислового призначення: сировинні матеріали.

Матеріали та деталі - це товари, які стають частиною кінцевого продукту, а в процесі виробництва приєднуються або споживаються. Ця категорія товарів складається із сировини, напівфабрикатів та деталей. Їх вартість переноситься відразу на вартість кінцевої продукції. їх реклама спрямовується не на покупця, а на кінцевого споживача виготовлених виробів. Вони закуповуються відповідно стандартів і конструкторської документації, що робить основним в конкурентній боротьбі ціни і технічне обслуговування.

До них належать: природна і сільськогосподарська сировина; основні матеріали (наприклад, залізо, пряжа, цемент); допоміжні матеріали (для технічного обслуговування і ремонту тощо); напівфабрикати; комплектувальні вироби, які входять у кінцевий продукт як його складові (взаємодоповнюючі деталі та вузли й агрегати).

Сировинні матеріали — це первинні товари для промисловості. До сировинних товарів належать ліс, різні руди (чорні й кольорові метали), хімічна сировина — кислоти, содові продукти, мінеральні добрива, гази (водень, хлор), промислове паливо - кокс, вугілля, природний газ, нафта, текстильні волокна (бавовна, льон, прядиво, джут, вовна, шовк), рослинна й тваринна сировина (пушно-хутряна сировина, масло рослинне), основні сільськогосподарські продукти - цукровий буряк, пшениця, жито, ячмінь, риба. Сировина постачається сільським, лісовим та рибним господарствами, гірничодобувною промисловістю.

Гірничодобувна промисловість займається первинною обробкою та збагачуванням добутої сировини(глинозем - алюміній), а іноді доводить його до стану напівфабрикату (чавун - швелер). Кислоти, жири й масла, розчинники, пальне й сталь є обробленими матеріалами, базовими для багатьох виробництв.

Сировинні товари звичайно на 80% продаються кінцевому споживачеві й контролюються великими промисловими корпораціями й тільки на 20% на вільному ринку. При продажі на вільному ринку (біржі) вони класифікуються відповідно до прийнятих стандартів, вираженим описово або у вигляді специфікацій.

Сільськогосподарські товари, як правило, продаються невеликими партіями через складні системи збуту. Як правило, вони підлягають лише такій обробці, яка полегшує їх використання чи перевозку або приводить до прийнятих стандартів.

Сировина може бути такою, що потребує спеціальної організації маркетингових служб компанії; такою, що швидко псується; сезонною тощо. Разом з тим сировина, за деяким винятком, не потребує широкої реклами і активності у сфері просування товару на ринку.

Поставки природної сировини більш лімітовані, ніж сільськогосподарської. Вони більші за фізичним обсягом, мають нижчу вартість одиниці продукції, потребують спеціальних умов транспортування, доставки від виробника до споживача.

Ринок індустріальних споживачів можуть обслуговувати як дрібні, так і великі постачальники. У зв'язку з тим, що робота споживачів істотно залежить від безперебійних поставок сировини, доцільніше укладати довгострокові договори і контракти. Ціна і рентабельність доставки - основні фактори, що впливають на вибір постачальників.

Важливим елементом системи вільного ринку сировинних товарів є різного типу агенти, насамперед брокери. Однак через вільний ринок проходить лише менша частина товару, оскільки основний обсяг контролюється великими промисловими компаніями. Більшість фірм, що виступають на вільному ринку сировинних товарів як продавці чи покупці, не мають досить добре організованих служб постачання чи збуту і виступають на ринку нерегулярно, чим і зумовлюється необхідність послуг агентів (брокерів, комісіонерів).