96 Види адмін примусу

Адмін примус – це особливий різновид державно-правового примусу, тобто визначені нормами АП способи офіційного фіз або психолог впливу уповноважених держ органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фіз та юр осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчинення цими особами протиправних діянь (у сфері відносин публ характеру) або в умовах надзвичайних обставин в межах окремого адмін провадження задля превенції, припинення протиправних діянь, забезпечення провадження в справах про правопорушення, притягнення винних осіб до відповідальності, попередження та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій.

Традиційним в адмін-правовий доктрин був і залишається поділ адмін-примусових заходів на заходи фіз і псих (психологічного) впливу. Однак, такий розподіл заходів адмін примусу не можна вважати досконалим, оскільки він має обмежений характер, залишаючи за межами класифікації значну кількість заходів (напр, ті, що наділені впливом організаційного характеру).

в залежності від наявності адмін-правової санкції: адмін стягнення та інші заходи примусу, які називаються по-різному: заходи адмін забезпечення, адмін-правові заходи соціального примусу, заходи припинення, які фактично мали примусову природу, але були позбавлені характеру покарання.

В залежності від мети застосування адмін-правової норми, виділяються: 1)адмін стягнення, що застосовувалися при притягненні особи до адмін відп-ті як покарання особи; 2) заходи адмін припинення, які використовуються для припинення відповідного правопорушення; 3) заходи процес примусу, які забезпечують можливість визначення факту правопорушення, встановлення особи правопорушника, зібрання всіх необхідних даних про адмін проступок і складання відпов процес док; 4) відновлювальні заходи для поновлення правопорядку; 5) заходи адмін-примусові, що застосовуються з метою припин правопорушень.

В залежності від особи, щодо якої здійснюється застосування, або ж об’єкту впливу: заходи, що застосовуються до фіз. ос, до юр осіб, а також змішані.

За строками дії – ті, що застосовуються шляхом виконання певних разових дій і не пов’язані із строком, і такі, що характеризуються тривалістю дії, тощо.

97 Завдання та порядок дисциплінарного провадження

Розглядаючи дисциплінарне провадження, слід враховувати, що норми, які передбачають дисциплінарну відповідальність містяться в кількох галузях законодавства, зокрема трудовому, однак порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснюється за нормами адмін-процесуального права, а дисциплінарне провадження вважається інститутом АП. (КУпАП, КЗпП)

Стосовно більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового і адмін права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової служби, працівників органів внутрішніх справ, СБУ та ін.) –повністю нормами АП, що зумовлено специфічними вимогами дисципліни у зазначених сферах служби.

Під дисциплінарною відповідальністю традиційно розуміють винне порушення трудової дисципліни та службових обов’язків. Певні категорії державних службовців у дисциплінарному порядку відповідають і за проступки, які дискредитують їх та держ органи де вони працюють (керівники, співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці тощо).

Дисциплінарна відповідальність характеризується наступними ознаками:  

• її підставою є дисциплінарний проступок;

• за такий проступок передбачено накладання дисциплінарного стягнення;

• стягнення накладається уповноваженим на те органом (посадовою особою) в порядку підлеглості;

• межі “дисциплінарної” влади цього органу або посадової особи чітко встановлюються правовими нормами;

• особа, щодо якої застосовано дисциплінарне стягнення, може оскаржити його в судовому або адміністративному порядку (вищій посадовій особі);

• за один дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Правове регулювання дисциплінарного провадження здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, правил внутрішнього трудового розпорядку, дисциплінарних статутів та спеціальних положень та інших численних підзаконних актів (постанов, правил, наказів).

Підставою для порушення дисциплінарного провадження є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових чи службових обов’язків. Дисциплінарне стягнення застосовується керівником або уповноваженою посадовою особою органу, працівником (службовцем) якого є правопорушник. Від порушника вимагається надання письмових пояснень, а у випадку відмови складається відповідний акт. При розгляді справи з’ясовуються причини та умови вчинення проступку.

У дисциплінарному провадженні застосовуються наступні строки: дисциплінарнестягнення накладається безпосередньо після виявлення проступку (без урахування часу хвороби працівника або відпустки), але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, при цьому дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше 6 місяців з моменту вчинення проступку. Дисциплінарне стягнення оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом одного року з дня накладання стягнення працівник не вчинив нового проступку, він вважається таким, який не піддавався дисциплінарній відповідальності, а за умов сумлінного ставлення до праці, стягнення може бути зняте до закінчення 1 року. В якості дисциплінарних стягнень можуть застосуватися звільнення та догана, які передбачені трудовим законодавством.