Vі. Оцінка соціально-психологічного статусу викладача в колективі.

Форми підвищення кваліфікації викладачів

Підвищення кваліфікації – набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах професійної діяльності або наукової спеціальності;

Первинне підвищення кваліфікації(6 тижнів) проходять всі викладачі навчальних закладів протягом перших п'яти років після зарахування на посаду, але не раніше, як через рік після нього. Проводиться на базі факультетів підвищення кваліфікації викладачів і відділення підвищення кваліфікації викладачів. Мета - отримання базових знань з педагогіки та педагогічної психології, навиків їх використання у навчальному процесі; - оволодіння сучасними ефективними технологіями організації навчального процесу, контролю рівня знань і умінь; - знайомство з сучасними проблемами педагогіки і психології; - поглиблення знань із спеціальності; - вивчення форм методичної роботи, особливостей організації навчального процесу відповідних профільних кафедр навчальних закладів; - оволодіння практичними навичками роботи на ПЕОМ;- формування уявлень про можливості і перспективи; використання ПЕОМ у навчальному процесі.

Безпосередньо після зарахування на посаду викладачі підвищують кваліфікацію в межах свого навчального закладу: - педагогічну - на створених для цього постійно діючих навчальних семінарах, роботу яких організує і контролює ректор (проректор з навчальної роботи); - спеціальну - на кафедрі; організацію і контроль цієї роботи здійснює завідуючий кафедрою.

До спеціальних форм підвищення кваліфікації ми відносимо також величезне розмаїття курсів, які в обов’язковому порядку в досить жорстких рамках підвищують кваліфікацію викладачів охорони праці, безпеки життєдіяльності, військової підготовки та інших. Судячи з наявних документів (свідоцтв, дипломів, сертифікатів) зміст навчання на цих курсах досить стандартизований, не змінюється роками.

Повторне підвищення кваліфікації. Мета: -удосконалення професійної майстерності викладача за фахом дисципліни викладання, наукової кваліфікації.

Тривалість повторних циклів визначається їх навчальними планами і програмами.

Базами повторного підвищення кваліфікації викладачів можуть бути: - кафедри цих навчальних закладів; - науково-дослідні інститути; - кафедри університетів, педагогічних та інших ВНЗ України, підпорядкованих Міністерству освіти України та іншим міністерствам; - закордонні навчальні заклади, науково-дослідні інститути та установи.

Важливим завданням підвищення кваліфікації викладачів має стати ознайомлення з загальноприйнятими світовими вимогами до якості освіти, реальна методологічна допомога в розробці навчально-методичних програм і матеріалів.

За сучасних умов, коли завдання освіти полягає не в розширенні знань, а в поясненні та розумінні величезного, накопиченого всіма попередніми поколіннями фактичного матеріалу, необхідний пошук нових орієнтирів пізнавальної діяльності.

12.Види занять з математики у школі і внз. Система підготовки викладача до занять з математики. Типи занять, їх структура.

 Закон України "Про вищу освіту" Стаття 43. Форми організації навчального процесу та види навчальних занять Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи.

Основними видами навчальних за­нять у вищих навчальних закладах є:

лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація.

ВНЗ може встановлювати інші види навчальних занять.

Порядок підготовки викладача до поточного навчального заняття в умовах вже поставленої дисципліни можна представити у вигляді деякого алгоритму, при цьому етапами творчості його є і задум заняття, і розробка цього задуму, і, звичайно, його реалізація. 

Первинна підготовка викладача до занять всіх видів повинна базуватися на вивченні навчального плану та «Примірної програми» дисципліни, яка затверджена відповідною інстанцією. Потім необхідно скласти тематичні плани за видами занять відповідно до виділених годинами, і переходити до підготовки до занять, при цьому необхідно постійне вдосконалення професійних і педагогічних знань. 

 Тематичний план повинен розкривати дидактичну послідовність вивчення тем і включати певну кількість годин на їх вивчення. Викладачеві слід дидактично осмислити зміст кожної теми, використовуючи теоретичні положення, дослідження, історичні факти, виробничі приклади. Мета такої дидактичної перебудови - активізувати інтерес студентів до предмета і виховати почуття відповідальності до майбутньої професії. 

 Структура тематичного плану повинна містити наступні пункти: номер заняття, тему заняття та основні питання, кількість годин, мета заняття, тип заняття, основні методи навчальної роботи (спосіб вивчення нового матеріалу, робота студентів на заняттях - зокрема на лабораторно-практичних, контроль засвоєння занять), навчально-наочні посібники та технічні засоби навчання, міжпредметні зв'язки, змісту для самостійної роботи студентів, основну та додаткову літературу. Обсяг знань, який повинен отримати студент в результаті вивчення предмета, визначено «приблизною програмою». 

При підготовці до заняття викладач продумує його структуру, тобто навчальну, розвиваючу і виховує мета заняття; форму опитування (індивідуальний, фронтальний, комбінований, програмний); метод вивчення та закріплення нового матеріалу; використання наочних посібників і технічних засобівнавчання; зміст і обсяг самостійної роботи. Мета заняття повинна формулюватися чітко і коротко. Тип заняття, форми і методи навчання залежать від особливостей змісту навчального матеріалу, матеріально-технічної бази, рівня підготовки студентів до даної теми заняття. Важливим фактором є також особливості педагогічної майстерності викладача, глибоке знання ним навчального матеріалу, вміння організувати навчальний процес із застосуванням ефективних методів навчання. 

Типи занять за способом організації

-групові тобто з усією групою ді(традиційно такі заняття називаються фронтальни­ми), -підгрупові (кількість студентів — від 8 до 15), у сучасних умовах це переважно з половиною групи; -індивідуально-підгрупові (від 4 до 8 студентів)

-індивідуальні (від 1до 4 студентів)