13. Математичні методи в педагогічних дослідженнях.

Педагогічне дослідження – це свідомий цілеспрямований пошук напрямів удосконалення педагогічного процесу з використанням певного наукового апарату, наукових методів і прийомів.

Об’єктами дослідження є:

• діяльність вчителя, вихователя, керівника навчального закладу;

• якість освіти: знань, умінь і навичок, моральність учнів тощо.

Використовують їх для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

• метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки );

• метод ранжування — класифікація даних у певній послідовності (спадання чи зростання показників), визначення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

• метод моделювання — створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у певних ситуаціях;

• статистичні методи — методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків. У педагогіці вони представлені: а) описовою статистикою (графічний вираз та кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв'язків між змінними).

За допомогою статистичних методів визначають середні величини одержаних показників: середнє арифметичне (наприклад, визначення кількості помилок у перевірних роботах контрольної й експериментальної груп); медіана — показник середини ряду (наприклад, за наявності 12 учнів у групі медіаною буде оцінка шостого учня в списку, в якому всі учні розподілені за рангом їхніх оцінок); ступінь розсіювання — дисперсія, чи середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації та ін. Усе частіше в педагогічних дослідженнях використовують різні форми математичного аналізу (факторного, регресивного, кореляційного тощо). Для проведення цих підрахунків використовують комп. програми (напр., STATISTICA). Результати, оброблені за допомогою методів математичної статистики, дають змогу встановити кількісну залежність у вигляді графіків, діаграм, таблиць.

У педагогічній науці ще багато невиявлених зв'язків і залежностей, що дають простір для наукових пошуків молодих дослідників. Комплексність додає науково-педагогічним дослідженням колективний характер і забезпечує можливість одержання переконливих результатів.

Математичні методи ефективні тільки при масовому характері досліджуваних явищ, їх типовості, вимірюваності.

14. Підвищення кваліфікації викладачів математики у середній і вищій школі. Система самоосвіти викладача математики середньої і вищої школи.

Професійна підготовка вчителя не закінчується у стінах педагогічного навчального закладу. Вона продовжується протягом усієї професійної діяльності педагога.

У сучасному загальноосвітньому навчальному закладі в системі науково-методичної роботи вирішуються такі основні завдання:

- поглиблення філософсько-педагогічних знань, які сприяють розбудові й оновленню української загальноосвітньої школи;

- підвищення рівня теоретичної (предметної) і психолого-педагогічної підготовки;

- організація роботи по вивченню нових освітніх програм, навчальних планів, освітніх державних стандартів;

- систематичне вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду, впровадження досягнень педагогічної науки;

- збагачення новими педагогічними технологіями, формами і методами навчання та виховання;

- підвищення загального рівня професійно-педагогічної культури, надання допомоги у розвитку якостей і властивостей особистості, необхідних для сучасного педагога.

Підвищення кваліфікації

Педагоги проходять спеціальне навчання в Інститутах підвищення кваліфікації педпрацівників, інститутах післядипломної освіти або на спеціальних факультетах педагогічних навчальних закладів. 

Однією з продуктивних форм професійного становлення педагогів є курси підвищення кваліфікації.

Самоосвіта

Самоосвіта – це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, одержані з різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Самоосвіта є найгнучкішою формою отримання знань, тому що вона здійснюється на діагностичній індивідуалізованій основі. 

Результати самоосвіти вчитель репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичного об'єднання, кафедри, доповідаючи на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях і под.

Серед форм та методів самоосвіти можна виділити: самостійну роботу з літературою, фаховими виданнями; самостійна робота з електронними посібниками; вдосконалення знань і вмінь роботи з компíютерною технікою; аналіз та узагальнення власної педагогічної діяльності; вивчення досвіду досвідчених вчителів та вчителів-новаторів з послідуючими висновками та аналізом; вивчення та розроблення власних методик щодо використання нових технологій навчання; участь у виставках чи конкурсах передового педагогічного досвіду; проведення науково-дослідної роботи, вивчення нових програм і підручників, аналіз їхніх дидактичних та методичних особливостей.

Основні форми самостійної роботи вчителя.

1. Заготовка навчального матеріалу (цікаві приклади і контрприклади, цитати, незвичні способи міркувань, фотографії, креслення, історичні курйози, помилки учнів, бібліографічні нотатки тощо).Таке накопичення інформації досить корисне, адже може бути використане як ефективний засіб викладання математики.

2. Розв’язування задач. Вміння розв’язувати задачі є одним із найважливіших елементів професійної підготовки вчителя. Займатися цим слід систематично. Подібна робота є дуже корисною формою організації самоосвіти. Для того, щоб розв’язати справді складну задачу, доводиться звертатися до спеціальної літератури, поновлювати знання з багатьох розділів математичної науки.

1. Рецензування. У практиці шкіл існують такі види рецензування: рецензування книги (статті); рецензування циклу статей з однієї тематики (огляд); вибіркове рецензування. Для молодого вчителя дуже корисно прорецензувати нові підручники, посібники для факультативних занять, курсів за вибором, сучасні методичні рекомендації, статті із фахових методичних журналів і збірників. Рецензія передбачає серйозне критичне опрацювання теми, порівняння і протиставлення, пропозиції і рекомендації.

2. Вироблення вмінь і навичок. Вчитель математики повинен володіти значною кількістю спеціальних вмінь і навичок. Наприклад, вдосконалювати прийоми усного рахунку, креслить. Єдиний спосіб ліквідувати ці прогалини– самостійна робота.

3. Перевірка і впровадження нових ідей. У наукових друкованих виданнях досить часто з’являються повідомлення про нові методичні знахідки та ідеї.

4. Елементи дослідної роботи. Досить часто задача, яку вчитель планує використати на уроці, потребує прийомів дослідницької роботи: анкетування, інтерв’ю, експериментальних завдань для учнів, спостереження, педагогічного експерименту. Чимало вчителів не наважуються застосовувати перераховані види робіт, перебільшуючи їх складність. Однак ця робота відкриває нові можливості для підвищення рівня теоретичної і практичної підготовки педагога.

У ряді шкіл розроблена система оперативної перевірки виконання плану самостійної роботи вчителя. Ця система включає в себе: звіт про самостійну роботу на педраді; доповідь на методичному об’єднанні; конкретну роботу з учнями; взаємоперевірку; проведення відкритого заходу; виступ перед населенням; участь у конференції, диспуті; доповідь на районному методоб’єднанні; виставку результатів самостійної роботи. Подібна діяльність дозволяє включити самоосвіту вчителя в загальний план навчально-виховної роботи школи. Плани самоосвіти складаються на один навчальний рік. На основі цього вчитель щорічно оформляє результати своєї роботи згідно із запланованими темами.